Постанова Київський апеляційний суд № 359/8450/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 липня 2022 року м. Київ Справа №359/8450/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6578/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області, постановлену під головуванням судді Борця Є.О., 05 листопада 2020 року у м. Бориспіль, повний текст ухвали складений 10 листопада 2020 року, за заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Правекс-Банк», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та об`єкта незавершеного будівництва, визнання права власності на ці об`єкти нерухомого майна, В С Т А Н О В И В У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про забезпечення позову, в якому просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220880901:01:001:0199, площею 0,1193 га, що знаходиться в с. Велика Олександрівка, Бориспільського р-ну, Київської обл., а також на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за цією адресою та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна. Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні перебуває справа предметом спору якої є зазначена земельна ділянка та об`єкт незавершеного будівництва, які належали на праві власності ОСОБА_1 , однак, були відчужені за договором купівлі-продажу співробітниками АТ «Правекс Банк» на користь ОСОБА_3 із порушенням чинного законодавства, без волі власника. В той же час, відповідачем на момент подання позовної заяви, вже проводились роботи щодо перебудови об`єкта незавершеного будівництва, на території знаходиться велика кількість будівельних матеріалів, що свідчить про існування ризику зміни спірного майна, що в свою чергу створює загрозу ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову (а.с.2-4 контрольного провадження). Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково. Накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1193 га з кадастровим номером 3220880901:01:001:0199 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в с. Велика Олександрівка Бориспільського району. У задоволенні заяви в частині вимоги про заборону іншим особам вчиняти будь-які дії щодо цих об`єктів нерухомого майна представнику позивача ОСОБА_4 відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна є співмірним заходом забезпечення позову, а у разі незастосування заходів забезпечення позову відповідач буде мати можливість відчужити об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку у власність інших осіб, що, в свою чергу унеможливить не тільки виконання рішення, а також задоволення позову в цілому. Водночас, суд першої інстанції вказав на те, що накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна повністю виключає можливість їх відчуження у власність інших осіб. Вказана обставина свідчить про відсутність потреби у додатковій забороні іншим особам вчиняти дії щодо об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки. Не погодилось із вказаною ухвалою ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», представником товариства подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказує на те, що судом першої інстанції не було досліджено, що відчуження земельної ділянки відбулось на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі. Сторони іпотечного договору обумовили право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, тому спір щодо земельної ділянки - відсутній, а отже судом неправомірно було застосовано засіб забезпечення позову на майно, спір щодо якого відсутній. Вказує, що право власності на новостворене нерухоме майно, як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права, однак у позивача такого права не було, оскільки вона не зареєструвала своє право власності у встановленому законом порядку та не надала жодних доказів на підтвердження того, що будівництво здійснювалось за її рахунок. Також звертає увагу, що позовна заява містить вимоги немайнового характеру, до яких суд взагалі не мав застосовувати заходи забезпечення позову, тому такі заходи забезпечення позову порушують права відповідача ОСОБА_2 та застосовані без дослідження необхідності виконання рішення. Враховуючи вищевикладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення судового повідомлення на офіційну електронну адресу, тобто в порядку передбаченому ч. 6 ст. 128 ЦПК України. В день призначеного судового розгляду від ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, так як між сторонами проводяться переговори щодо укладення мирової угоди. Враховуючи, що предметом апеляційного перегляду є ухвала суду про забезпечення позову, тобто процесуальне питання, яке не впливає на можливості сторін щодо укладення мирової угоди, так як укладена мирова угода не впливає на перевірку правильності прийняття судом першої інстанції судового рішення про забезпечення позову, колегія суддів, виходячи з положень ст.ст. 223,240,368,372 ЦПК України, не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, а тому клопотання залишено без задоволення. Інші учасники справи причини неявки суду не повідомили. А отже керуючись положеннями ст.ст. 223,240,368,372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Правекс-Банк», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та об`єкта незавершеного будівництва, визнання права власності на ці об`єкти нерухомого майна. У позовних вимог позивач просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться в с. Велика Олександрівка, Бориспільського р-ну, Київської обл., укладений 06 березня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220880901:01:001:0199, площею 0,1193 га, що знаходиться в с. Велика Олександрівка, Бориспільського р-ну, Київської обл., укладений 06 березня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; визнати за позивачем право власності на земельну ділянку 3220880901:01:001:0199, площею 0,1193 га, що знаходиться в с. Велика Олександрівка, Бориспільського р-ну, Київської обл.; визнати за позивачем право власності на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в с. Велика Олександрівка, Бориспільського р-ну, Київської обл. (а.с.12-23). Матеріали контрольного провадження містять: копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13 березня 2007 року, за яким позивачем було набуто право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220880901:01:001:0199, площею 0,1193 га, що знаходиться в с. Велика Олександрівка, Бориспільського р-ну, Київської обл.(а.с.24-26); копію державного акту про право власності позивача від 03 жовтня 2007 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220880901:01:001:0199, площею 0,1193 га, що знаходиться в с. Велика Олександрівка, Бориспільського р-ну, Київської обл. (а.с.27-28); копію договору іпотеки №6-004/07Р від 13 березня 2007 року, укладеного між позивачем та АКБ «Правекс-Банк», за умовами якого земельна ділянка з кадастровим номером 3220880901:01:001:0199, площею 0,1193 га, що знаходиться в с. Велика Олександрівка, Бориспільського р-ну, Київської обл., передана в іпотеку (а.с.29-46); інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №222852173 від 07 вересня 2020 року та №231134029 від 05 листопада 2020 року про те, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку з кадастровим номером3220880901:01:001:0199, площею 0,1193 га, що знаходяться в с. Велика Олександрівка, Бориспільського р-ну, Київської обл., зареєстровано за ОСОБА_2 , і записи про обтяження вказаних об'єктів нерухомого майна відсутні (а.с.47-48,54-56). У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про забезпечення позову, в якому просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220880901:01:001:0199, площею 0,1193 га, що знаходиться в с. Велика Олександрівка, Бориспільського р-ну, Київської обл., а також на об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за цією адресою та заборонити іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаного майна. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1193 га з кадастровим номером 3220880901:01:001:0199 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку), розташовану в с. Велика Олександрівка Бориспільського району. У задоволенні заяви в частині вимоги про заборону іншим особам вчиняти будь-які дії щодо цих об`єктів нерухомого майна представнику позивача ОСОБА_4 відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна є спів мірним заходом забезпечення позову, а у разі незастосування заходів забезпечення позову відповідач буде мати можливість відчужити об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку у власність інших осіб, що, в свою чергу унеможливить не тільки виконання рішення, а також задоволення позову в цілому. Водночас, суд першої інстанції вказав на те, що накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна повністю виключає можливість їх відчуження у власність інших осіб. Вказана обставина свідчить про відсутність потреби у додатковій забороні іншим особам вчиняти дії щодо об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки. Вказана ухвала суду вже була предметом перегляду суду апеляційної інстанції, з апеляційною скаргою звертався відповідач ОСОБА_2 , вказуючи на те, що позивачем на підтвердження своїх вимог не надано жодних доказів у пересвідчення наявності між сторонами спору, а сама заява зводиться до припущень та цитування норм процесуального права. Оскільки, відповідачем у даній справі зазначено ОСОБА_2 , який не є стороною договору купівлі-продажу, укладеного між АТ «Правекс-Банк» та ОСОБА_3 , тому не зрозуміло як саме вжиття заходів забезпечення позову щодо накладання арешту на майно ОСОБА_2 забезпечить виконання можливого рішення суду у разі оскарження договору купівлі-продажу, укладеного між АТ «Правекс Банк» та ОСОБА_3 . Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційна скарга залишена без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишена без змін (а.с.110-114). За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ухвалою від 16 квітня 2021 року, відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року про забезпечення позову та на постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року. ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду 14 лютого 2022 року, вказуючи на те, що вони були залучені в якості відповідача після наведених обставин. Вказане вбачається і з постанови Київського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, де ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» не вказано серед учасників справи. Відповідно до ст. 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятого ним судового рішення та рішення суду першої інстанції, що оскаржується. За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року про забезпечення позову. Апеляційна скарга ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» містить інші доводи ніж ті, що були предметом розгляду апеляційного суду за апеляційною скарго ОСОБА_2 , а отже апеляційна скарга підлягає розгляду в загальному порядку. Згідно із ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обрати такий спосіб, який у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 04 травня 2022 року у справі № 175/3514/19. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Така правова позиція висловлена Верховним Судом неодноразово, зокрема, в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 354/1616/21. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Така правова позиція висловлена Верховним Судом також неодноразово, зокрема, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц. З наведених обставин справи вбачається, що предметом позову, зокрема, є вимоги немайнового і майнового характеру, а саме про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та об`єкта незавершеного будівництва, визнання права власності на ці об`єкти нерухомого майна. ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» вказує на те, що відчуження земельної ділянки відбулось на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі. Сторони іпотечного договору обумовили право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, тому спір щодо земельної ділянки - відсутній, а отже судом неправомірно було застосовано засіб забезпечення позову на майно, спір щодо якого відсутній. Однак, з вказаним твердженням погодитись колегія суддів не вважає за можливе. З матеріалів справи вбачається, і це було встановлено судом апеляційної і касаційної інстанцій, що позивач була попереднім власником спірної земельної ділянки, і нею вона була передана в іпотеку. Відчуження майна відбулось в порядку виконання договору, саме цей порядок оскаржується позивачем, і на цей час за даними ЄДРСР судом першої інстанції рішення не ухвалено. А отже твердження відповідача ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про те, що відсутній спір щодо майна на яке накладено арешт слід визнати безпідставним. Наведені обставини спростовують і твердження відповідача ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про те, що позовна заява містить вимоги тільки немайнового характеру. До того ж, сам зміст позовних вимог містить у собі вимогу про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, що свідчить про те, що позов носить майновий характер і застосування такого заходу забезпечення позову як арешт майна, що є предметом спору, є обґрунтованим. Слід погодитись з твердженням ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» про те, що право власності на новостворене нерухоме майно, як об`єкт цивільних прав виникає з моменту державної реєстрації права, однак вказане не є таким, що унеможливлює вчинення дій щодо об`єкту незавершеного будівництва, оскільки відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №222852173 від 07 вересня 2020 року та №231134029 від 05 листопада 2020 року такий об`єкт є зареєстрованим. Крім того, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні записи про обтяження вказаних об`єктів нерухомого майна. А тому застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту відносно такого об`єкту є також обґрунтованим. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції, однак не спростовують і не впливають на їх правильність. До того ж наведені відповідачем ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» в апеляційній скарзі доводи в переважній більшості стосуються вирішення спору по суті, оцінка яких на даній стадії розгляду не допускається. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» -залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 04 серпня 2022 року.