Постанова 4824 № 759/271/20

справа № 759/271/20 головуючий у суді І інстанції Шум Л.М. провадження № 22-ц/824/7733/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 24 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Гасюк В.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, - В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом та просила виділити зі спільного майна подружжя та визнати за нею на праві особистої приватної власності квартиру АДРЕСА_1 ; виділити ОСОБА_1 Ѕ статутного капіталу ТОВ «Медична техніка» та Ѕ земельної ділянки, що розташована у с. Зелений Бір Васильківського району Київської області. У березні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти обтяження у вигляді арешту на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 3221484001:02:018:0079); корпоративні права ОСОБА_1 у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Медична техніка» та заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження таких корпоративних прав до набуття чинності рішення суду у даній справі; заборонити ОСОБА_1 укладати усі види угод, пов`язані з відчуженням вищевказаного нерухомого майна. Заява обґрунтована тим, що відповідач намагається позбавити позивача права власності та виставив земельну ділянку, яка перебуває у спільній сумісній власності, на продаж без згоди позивача, без її відома та після отримання позовної заяви про поділ майна подружжя. ОСОБА_1 також намагається продати ТОВ «Медична техніка», про що він заявив ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача на спірне майно у разі відчуження його відповідачем та залишить їх спільних дітей без засобів для існування. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 рокузаяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким заяву адвоката Дороги А.Ю. про забезпечення позову повернути заявнику. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що у представника, який підписував заяву про забезпечення позову, відсутні повноваження на підписання та подання такої заяви. До заяви про забезпечення позову не було додано документи, які підтверджують статус адвоката Дороги А.Ю. у вказаній справі. Матеріали справи також не містили таких документів. Суд зобов`язаний перевірити щонайменше дві складові представництва, а саме факт наявності повноважень на представництво інтересів певної особи та окремо обсяг таких повноважень. Заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності накладення арешту. Текст оскаржуваної ухвали містить загальні посилання на норми Цивільного процесуального кодексу України, без наведення жодного обґрунтування та підстав необхідності та доцільності вжиття саме таких заходів забезпечення позову. Доводи позивача щодо намірів відповідача продати корпоративні права жодним чином не підтверджені та не відповідають дійсності. Накладення арешту на корпоративні права відповідача і таким чином створення відповідачу перешкод в реалізації його особистого немайнового права щодо участі в товаристві очевидно не відповідає предмету позову про поділ спільного майна подружжя та не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Земельна ділянка, яка виставлена на продаж, не належить відповідачу та розташована по АДРЕСА_3 . Земельна ділянка, яка є предметом спору, належить на праві спільної часткової власності відповідачу та ОСОБА_2 . Спільною сумісною власністю подружжя є Ѕ частина земельної ділянки, а тому накладення арешту на всю земельну ділянку є необґрунтованим та незаконним та порушує права та інтереси третіх осіб. Заявник не обґрунтувала, а суд не перевірив у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про поділ майна подружжя. У заяві про забезпечення позову не зазначено ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. В оскаржуваній ухвалі суд не вирішив питання про зустрічне забезпечення. ОСОБА_2 , який не брав участі у справі та вважає, що суд вирішив питання про його права, свободи та інтереси, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на земельну ділянку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що земельна ділянка, яка є предметом спору, належить на праві спільної часткової власності йому та відповідачу. Відповідач укладав та підписував договір купівлі-продажу за згодою позивача, яка була нотаріально посвідчена. Позивач знала, що апелянт є власником Ѕ частини земельної ділянки, однак, дану обставину приховала. Накладення арешту на частину належного ОСОБА_2 нерухомого майна позбавляє його можливості вільно реалізувати його право щодо нього. Заявник мала довести суду, а суд перевірити обставини, що зумовлюють необхідність накладення в рамках забезпечення позову про поділ спільного майна подружжя арешту на майно, яке не належить ані відповідачу, ані позивачу у вказаній справі. Заявник не обґрунтувала, а суд не перевірив у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у справі про поділ майна подружжя. У запереченнях на апеляційні скарги ОСОБА_3 зазначає, що повноваження представника підтверджуються договором про надання правової допомоги від 30 грудня 2019 року, на підставі якого було виписано ордер. Ордер був наданий під час подання заяви про забезпечення позову, однак, з незрозумілих причин він відсутній. Зазначені у заяви про забезпечення позову факти у своїй сукупності свідчать про загрозу відчуження спільного майна подружжя. Інші процесуальні порушення є незначними і не могли вплинути на прийняття судом законної та обґрунтованої ухвали за своїм змістом. Позивач не заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині скасування заходів забезпечення позову щодо майна, яке належить йому, оскільки очевидно судом помилково накладено арешт відносно майна апелянта, який не є стороною у справі. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником. Згідно зі ст. 58, 64 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що заява підписана Дорогою А.Ю. Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Проте, документ, що посвідчує повноваження представника, відсутній у направлених до апеляційного суду копіях матеріалів справи, у переліку додатків до позовної заяви та до заяви про забезпечення позову посилання на нього також відсутні. У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує на те, що повноваження представника підтверджуються договором про надання правової допомоги від 30 грудня 2019 року, на підставі якого було виписано ордер. Ордер був наданий під час подання заяви про забезпечення позову, однак, з незрозумілих причин він відсутній. Разом з тим, зазначені доводи спростовані копіями матеріалів справи та змістом заяви про забезпечення позову. Наданий апеляційному суду ордер про надання правової допомоги датований 08 червня 2020 року, тоді як заява про забезпечення позову була подана 05 березня 2020 року. За таких обставин, суду не надано доказів того, що до заяви про забезпечення позову було додано ордер або довіреність, на підставі яких Дорога А.Ю. мала право вчиняти від імені ОСОБА_3 процесуальні дії, у тому числі, подавати заяву про забезпечення позову. Частиною 10 ст. 153 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Під час розгляду заяви по суті суд першої інстанції на зазначене увагу не звернув, залишив поза увагою, що в порушення вимог ч. 1 ст. 151, ч. 4 ст. 62 ЦПК України, заяву про забезпечення подано особою, яка не мала необхідних повноважень та постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до ч. 10 ст. 153, ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та повернення заяви заявнику. На підставі викладеного та керуючись статтями ч. 10 ст. 153, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року скасувати та повернути заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повне судове рішення складено 25 червня 2020 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.