Постанова Миколаївський апеляційний суд № 477/1388/15-ц

10.08.21 22-ц/812/1492/21 Справа №477/1388/15-ц Провадження № 22-ц/812/1492/21 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 10 серпня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., при секретері судового засідання- Богуславській О.М., без участі осіб, які про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 червня 2021 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Семеновою Л.М., дата складання повного тексту не зазначена, за клопотанням ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в частині спільних боргових зобов`язань,- В С Т А Н О В И В: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, накладених під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в частині спільних боргових зобов`язань. Обґрунтовуючи клопотання вказувала, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2015 року у справі № 477/1388/15-ц, яке ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 квітня 2016 року залишено без змін, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та з неї на його користь стягнуто 619607 грн. 05 коп., що становить 1/2 частину сплачених позивачем спільних боргових зобов`язань за договорами позики, укладеними між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 20 листопада 2007 року та між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 10 жовтня 2008 року, та судовий збір у сумі 3410 грн . Рішення набрало законної сили та у справі видано виконавчі листи. У ході розгляду справи, 10 липня 2015 року, судом частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову - накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 . 21 липня 2015 року державним реєстратором Жовтневого районного управління юстиції Корж М.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23007871 від 21 липня 2015 року, підстава для державної реєстрації: ухвала суду, серії та номер: 477/1388/15-ц, виданий 10 липня 2015 року, видавник: Жовтневий районний суд Миколаївської області, вид обтяження: арешт нерухомого майна. Станом на сьогоднішній день заходи забезпечення позову не скасовано, арешт з належного їй нерухомого майна не знято. Разом з тим, розгляд даної справи закінчено та рішення по справі набуло законної сили ще п`ять років тому. За цього відпала будь-яка потреба в застосуванні заходів забезпечення позову, крім того, рішення суду перебуває на виконання органів Державної виконавчої служби України. Більш того, діючі заходи забезпечення позову по справі, порушують право власності на належне їй нерухоме майно, а отже мають бути скасовані судом задля відновлення законних прав та охоронюваних законом інтересів. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 10 липня 2015 року по справі №477/1388/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в частині спільних боргових зобов`язань. Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 червня 2021 року у задоволенні клопотання відмовлено. Мотивуючи відмову у задоволені заяви суд першої інстанції виходив з того, що якщо на виконання рішення суду у справі буде відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Рішення суду не виконано та наразі триває виконавче провадження. За такого, відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне дослідження обставин справи, просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її клопотання задовольнити в повному обсязі. Так, зокрема, вказувала, що судом першої інстанції під час постановлення ухвали, не враховано вимоги ст. 158 ЦПК України, а саме те, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Разом з тим, з часу набрання рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області законної сили до часу відкриття виконавчого провадження минуло більше дев`яноста днів. Крім того, судом не враховано, що з часу набрання рішення законної сили минуло більше 5 років та відпала будь-яка потреба у застосуванні заходів забезпечення позову, оскільки дане рішення перебуває на виконанні у органах державної виконавчої служби, де в свою чергу знову повторно накладено арешт на належне їй майно. Правом на подачу відзиву учасники справи не скористалися. У судове засіданні сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що в силу ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи без їх участі. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Ухвала суду вказаним положенням закону відповідає в повній мірі. Згідно з прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Лізанець проти України» /заява № 6725/03 Стразбург, 31 травня 2007 року/) щодо тривалості цивільного провадження, процес виконання рішення суду є його другою стадією і право, спір щодо якого було вирішено в судовому порядку, не набуває свого практичного змісту доти, доки рішення не буде виконано. За правила ст.129-1 Конституції України та ст.18 ЦПК України, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, що забезпечується державою, а його невиконання (неналежне виконання) тягне відповідальність передбачену законом. Реальне виконання рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковою складовою реалізації особою права на справедливий суд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Європейський суд з прав людини у «пілотному» рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04) від 15.10.2009 (остаточне 15.01.2010) в контексті оцінки дій держави та її органів у питаннях виконання судових рішень, що набрали законної сили зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (п.51); Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (п.54); Коли будь-яка особа, яка домоглася від національного органу остаточного рішення, за виконання якого несуть відповідальність органи влади України, наражається на ризик бути позбавленою можливості скористатися вигодами від такого рішення відповідно до Конвенції (п.83); Всі фактори, які впливають на невиконання судового рішення, перебувають в межах контролю держави, яка не спромоглася вжити заходів для покращення ситуації (п.85). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що у червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути на його користь 1/2 частину сплачених позивачем спільних боргових зобов`язань за договорами позики, укладеними між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 20 листопада 2007 року та між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 . У ході розгляду справи, 10 липня 2015 року, судом частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 . 21 липня 2015 року державним реєстратором Жовтневого районного управління юстиції Корж М.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 23007871 від 21 липня 2015 року, підстава для державної реєстрації: ухвала суду, серії та номер: 477/1388/15-ц, виданий 10 липня 2015 року, видавник: Жовтневий районний суд Миколаївської області, вид обтяження: арешт нерухомого майна. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 18 квітня 2016 року, у справі № 477/1388/15-ц частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та стягнено з ОСОБА_1 на його користь 619607 грн. 05 коп., що становить 1 /2 частину сплачених позивачем спільних боргових зобов`язань за договорами позики, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20 листопада 2007 року, та між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 10 жовтня 2008 року та судовий збір у сумі 3410 грн . Зі змісту листа Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 23 червня 2021 року №16055, у нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження №51407583 з примусового виконання виконавчих листів №2/477/646/15 від 20 січня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 619607,05 грн., що становить 1 /2 частину сплачених позивачем спільних боргових зобов`язань, та 3410 грн. судового збору. Виконавчі провадження відкрито 05лютого 2016 року. В межах зведеного виконавчого провадження винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Дані про обтяження внесено до Державного реєстру нерухомого майна, Державного реєстру рухомого майна. Станом на 24.06.2021 року рішення суду боржником не виконано, інформація про сплату боргу до відділу не надходила (т.1 а.с.246). Відмовляючи у задоволенні клопотання суд першої інстанції приймаючи до уваги, що рішення суду не виконано та наразі триває виконавче провадження, а також враховуючи обставини, через які було вжито вище вказаних заходів, дійшов висновку, що таке не підлягає задоволенню. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується в повному обсязі з огляду на наступне. Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 158 ЦПК України встановлено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує. Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову. Частиною 8 статті 158 ЦПК України визначено, що якщо на виконання рішення суду у справі буде відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. За таких обставин, суд першої інстанції врахував вищенаведені вимоги закону і відповідні роз`яснення, та дійшов обґрунтованого висновку, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову не містить обставин, які б вказували на те, що відпали підстави та ризики невиконання рішення суду, або ж змінились обставини, які зумовили їх застосування, а тому підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні. Посилання, як клопотання про скасування заходів забезпечення, так і апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції ч.7 ст. 158 ЦПК України, щодо відкриття виконавчого провадження з пропуском дев`яносто денного терміну, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як зазначено заявником та таке вбачається з матеріалів справи, рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2015 року набрало чинності 09 листопада 2015 року, а виконавче провадження за виконавчим листом виданим на виконання вказаного рішення відкрито 05 лютого 2016 року, тобто в межах вказаного вище терміну. Крім того, як на час набрання чинності рішення суду першої інстанції, так і на час відкриття виконавчого провадження, був чинний ЦПК України в редакції з 18 березня 2004 року, яким взагалі не передбачалось скасування заходів забезпечення позову з підстав передбачених ч.7 ст. 158 ЦПК України, в редакції від 2017 року. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381,382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 10 серпня 2021 року.