Постанова 4818 № 643/9739/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 9 серпня 2021 року м. Харків Справа №643/9739/20 Провадження №22-ц/818/31/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря Каплоух Н.Б., Учасники справи: Заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», Зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2020 року (суддя першої інстанції Єрмак Н.В.),- у цивільній справі за заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні,- в с т а н о в и в: Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2020 року заяву задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Московського районного суду м.Харкова від 19.08.2009 року по цивільній справі №2-4593/09 за позовом ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії "Слобожанське РУ" ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №М-062-07-ФО в розмірі 244014,55 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та по сплаті судового збору. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що 23 серпня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за договором № М-062-07-ФО, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», що є підставою для застосування положень ст.512 ЦК України. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу суду та у задоволенні заяви відмовити. У апеляційній скарзі зазначено, що судом порушено норми процесуального права та розглянуто справу за відсутності сторони ( ОСОБА_3 ) та його адвоката, які зверталися із клопотанням про відкладення розгляду справи з поважних причин, чим порушено їх право на захист та принцип змагальності сторін. Вказує, що судом неправильно застосовано норми права та неповно і неправильно встановлені обставини, які мають значення для справи. Зокрема, не перевірено чи відкрито виконавче провадження, чи має місце виконання рішення суду, чи має заявник оригінал боргового документу (договору кредиту) та виконавчий лист по справі, оскільки їх не було долучено до матеріалів, тобто порушено положення ст.517 ЦК України та може призвести до подвійного стягнення за зобов`язанням і безпідставного стягнення коштів на користь нового кредитора. У поясненнях щодо апеляційної скарги, поданої в порядку ст.43 ЦПК України, ТОВ «ФК «Гефест» просив залишити її без задоволення, залишивши ухвалу без змін, оскільки вважає, що скаржник був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, адже вказана інформація є відкритою та загальнодоступною. Вказує, що будь-яких судових рішень про визнання договору про відступлення прав вимоги укладеним між ПАТ «Банк Фінанси та кредит» і ТОВ «ФК «Гефест» недійсним немає, а без заміни стягувача останній не може належним чином користуватися своїми правами у органах ДВС. Відзиву на апеляційні скарги в порядку ст.360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надходили. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В судове засідання учасники справи не з`явилися. Відповідач (заінтересована особа) ОСОБА_3 подав заяву з проханням відкласти розгляд справи у зв`язку з його перебуванням на лікарняному. При цьому, жодних доказів не надав. Судова колегія відхиляє заяву, оскільки судова справа знаходиться в провадженні суду тривалий час, а саме з січня 2021 року, інтереси ОСОБА_3 представляє адвокат Шльонських О.М., яка була повідомлена про судове засідання призначене на 10 год. 45 хв. 9 серпня 2021 року, про що свідчить її підпис у явочному листі (а.с.100). Крім того, на вказану дату ОСОБА_3 завчасно додатково повідомлявся оголошенням, розміщеним на офіційному веб-сайті судової влади. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 також не з`явилася у судове засідання, про причини неявки не повідомила. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ст.44 ЦПК України). Від інших учасників справи (заінтересованих осіб) повернулися конверти із судовими повістками із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до ч.1 ст.131 ЦПК України вказані особи про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) під час усього розгляду справи не повідомляли. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. З огляду на те, що ОСОБА_3 жодного разу не з`явився у судове засідання, у своїй заяві не навів обставин, щодо яких він бажав би висловитися у судовому засіданні та не вказав на неможливість їх викладення у письмовому вигляді, тобто не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими ст.43 ЦПК України для прискорення розгляду його апеляційної скарги. На підставі наведеного, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що не з`явилися та повідомлялися завчасно і належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2009 року позов ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 244014 грн. 55 коп. та 1700 грн. судового збору і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.14-15). Ухвалою цього ж суду від 25 листопада 2014 року у справі №643/18162/14 було задоволено заяву АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та видано дублікат виконавчого листа по справі №2-4593/09 у зв`язку з його втратою, поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання дубліката виконавчого листа по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором стосовно ОСОБА_1 на користь заявника (а.с.16). Станом на час розгляду апеляційної скарги з Автоматизованої системи виконавчого провадження з відкритим доступом на сайті https://asvpweb.minjust.gov.ua та Єдиного реєстру боржників на сайті https://erb.minjust.gov.ua за параметрами пошуку за прізвищем, ім`ям та по-батькові боржників, не встановлено відкритих виконавчих проваджень щодо виконання зазначеного рішення Московського районного суду м. Харкова від 19.08.2009 у цивільній справі № 2-4593/09. 23 серпня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право грошової вимоги за договором № М-062-07-ФО, перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Гефест». Зі змісту договору вбачається, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін (п.14 Договору) (а.с.3-8). Докази виконання вищезазначеного рішення суду від 19 серпня 2009 року жодним учасником справи до суду першої та апеляційної інстанцій не надані. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 вказано, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Згідно до ч.4 ст.263 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції у контексті аналогічних обставин цієї справи щодо правонаступництва кредитора враховує вказані висновки щодо застосування вищевказаних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому, зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. При цьому згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, а отже, припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18). Тому, наведені з цього приводу в доводах скарги заперечення є необґрунтованими і спростовуються наявними у справі вищевказаними документами. Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК Україниу разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. На підставі частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексудо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК Українита статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи зі змісту наведених норм права, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи універсального правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття первісного кредитора з одночасною заміною його новим кредитором. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК Україниза заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник у таких правовідносинах, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13 та висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18). Вирішуючи питання про можливість вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження у разі відсутності відкритого виконавчого провадження, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновків, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. При цьому, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила з того, що норма статті 442 ЦПК Українимає імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. За таких обставин звернення до суду із заявою про надання статусу стягувача правонаступнику кредитора відповідає змісту статей 512, 514 ЦК Українита статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною першою статті 18 ЦПК Українивизначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення визначених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Беручи до уваги вище викладене, можна дійти висновку про те, що заміна сторони у виконавчому провадженні можлива до відкриття виконавчого провадження, при відкритому виконавчому провадженні і при відсутності виконавчого провадження, тобто, при наявності невиконаного судового рішення, однак не у випадку відсутності зобов`язання боржника. Тому колегія суддів відхиляє доводи скарги щодо відсутності виконавчого провадження, оскільки така обставина у даному випадку не має правового значення. Отже, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви в частині заміни сторони виконавчого провадження. Висновки суду відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи ОСОБА_3 про те, що суд не дослідив чи перебувають виконавчі листи на даний час на примусовому виконанні і вказане є підставою для відмови у задоволенні заяви, є необґрунтованими, оскільки заміна сторони виконавчого провадження може бути проведена на будь-якій стадії процесу і без такої заміни правонаступник буде позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Відносно доводів про розгляд справи за відсутності ОСОБА_3 та його представника за умови подання ними клопотання про відкладення розгляду справи з поважних причин слід зазначити наступне. Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був повідомлений про судові засідання призначені на 20.07.2020, 31.08.2020 та 23.09.2020, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та розписки (явочні листи), підписані особисто ОСОБА_3 . Двічі ним та його представником заявлялись клопотання про відкладення судових засідань призначених на 31.08.2020 і 23.09.2020 у зв`язку з карантином, проте, учасник справи і його представник особисто з`являлись до суду, розписувався у явочних листах, подавали клопотання та ознайомлювались з матеріалами справи, при йому до клопотань не було надано доказів, які б свідчили про перешкоди приймати участь у розгляді справи, викликані саме карантином. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Відповідно до підпункту 3 пункту 12 розділу І Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ XII «Прикінцеві положення» ЦПК Українидоповнено пунктом 3 наступного змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». Пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК Українив редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Двадцятиденний строк, встановлений Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», закінчився 6 серпня 2020 року. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином (пункт 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України). Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушень процесуальних прав з боку суду першої інстанції під час розгляду справи, оскільки суд вірно не визнав причину неявки сторін поважною і такою, що зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 року № 343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України»внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів. Тобто, відсутні порушення права на захист та доступу до правосуддя з боку суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність судового рішення, не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі. Згідно зі ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскільки оскаржувану ухвалу судді постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її зміни або скасування не вбачається. Керуючись, ст. ст. 294, 315, 352, 362, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, ,389, 390, 391 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 23 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду, у порядку передбаченому ст.389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук повний текст постанови складено 10 серпня 2021 року