Постанова 4813 № 947/7183/24

Номер провадження: 22-ц/813/2218/26 Справа № 947/7183/24 Головуючий у першій інстанції Петренко В. С. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Громіка Р.Д., Комлевої О.С., при секретарі: Узун Н.Д., переглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гніздовська Ганна Іванівна, на додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1», Приватного підприємства «Інвест-Прогрес», Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд», третя особа - ОСОБА_2 про визнання майнових прав у незавершеному будівництві, - В С Т А Н О В И В: 28 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1» (-далі ОК «ЖБК «Морський-1»), Приватного підприємства «Інвест-Прогрес» (-далі ПП «Інвест-Прогрес»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут» (-далі ТОВ «Добробут»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд» (-далі ТОВ «Прогресбуд»), третя особа- ОСОБА_2 , в якій просила визнати за нею майнові права на незавершену будівництвом квартиру будівельний номер АДРЕСА_1 118-а. 04 березня 2025 року рішенням Київського районного суду м. Одеси у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський 1», Приватного підприємства «Інвест-Прогрес», Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресбуд», третя особа - ОСОБА_2 про визнання майнових прав у незавершеному будівництві відмовлено. 11 березня 2025 року представник відповідача ОК «ЖБК «Морський 1» - адвокат Чукітова Вікторія Віталіївна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила суд ухвалити додаткове рішення у справі №947/7183/24 та стягнути з позивача на користь ОК «ЖБК «Морський1» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. 01 квітня 2025 року додатковим рішенням Київського районного суду м. Одеси Заяву представника ОК «ЖБК «Морський 1» - адвоката Чукітової Вікторії Віталіївни про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідача по справі ОК «ЖБК «Морський 1» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гніздовська Г.М., подала апеляційну скаргу в якій просить суд додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн. Від відповідача ЖБК «Морський-1» до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач наголошував на правильності висновків суду першої інстанції та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. В судове засідання, призначене на 01 квітня 2026 року об 14 год 00 хв учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи (т. 2, а.с. 192-202). Відповідачам ТОВ «Добробут», ТОВ «Прогресбуд», ПрП «Інвест-Прогрес» судові повістки було направлено на їх офіційну адресу, однак поштові відправлення повернулись до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно ч. 1 ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місце знаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Таким чином, оскільки судові повістки-повідомлення неодноразово направлялась на всі відомі суду адреси відповідачів, та враховуючи, що отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а саме суду, апеляційний суд в достатній мірі виконав обов`язок щодо повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених про дату і час судового засідання учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Згідно положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду вказаним вимогам відповідає, а подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Так, задовольняючи вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що так як цивільна справа перебувала в провадженні Київського районного суду м. Одеси з лютого 2024 року, а також з урахуванням кількості проведених судових засідань, то заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим нею часом на надання таких послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, тому з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача по справі ОК «ЖБК «Морський-1» підлягає стягненню сума витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. В апеляційній скарзі позивачка зазначає, що розмір судових витрат, заявлений відповідачем є завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та співмірності. Також вважає, що такий розмір становить надмірний тягар для ОСОБА_1 , адже сума судових витрат складає 3,30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Скаржник вважає заявлений розмір витрат неспіввісним ще й з огляду на те, що гонорар адвокат Берестенко Т.І. за представництво інтересів в суді першої інстанції по даній справі становить 4 000, в той час як сума 10 000 грн є суттєво більшою та не відповідає обсягу наданої професійної правничої допомоги в межах даної цивільної справи. Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що висновки суду першої інстанції правильні та відповідають обставинам справи з огляду на наступне. Судом встановлено, що 04 березня 2025 року рішенням Київського районного суду м. Одеси у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОК «ЖБК «Морський 1», ПП «Інвест-Прогрес», ТОВ «Добробут», ТОВ «Прогресбуд», третя особа - ОСОБА_2 про визнання майнових прав у незавершеному будівництві відмовлено. 11 березня 2025 року представник відповідача ОК «ЖБК «Морський 1» - адвокат Чукітова Вікторія Віталіївна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила суд ухвалити додаткове рішення у справі №947/7183/24 та стягнути з позивача на користь ОК «ЖБК «Морський1» витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Гніздовської Г.М. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких вона просить відмовити у задоволенні заяви, а в разі задоволення заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн, зазначала, що вказаний представником відповідача розмір правничої допомоги є завищеним, та становить для позивачки надмірний тягар, крім того, наданий відповідачем акт приймання-передачі послуг від 06.03.2025 не містить детального опису робіт із зазначенням часу, витраченого на виконання відповідних робіт, у зв`язку з чим не є належним доказом обсягу наданої правової допомоги та її вартості. Від представника відповідача ОК «ЖБК «Морський 1» - адвоката Чукітової Вікторії Віталіївни надійшла заява про додаткове обґрунтування стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до якої вона просила задовольнити її заяву про винесення додаткового рішення в повному обсязі. Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. На підтвердження наданої правової допомоги адвокатом Чукітовою В.В., яка діє в інтересах відповідача, було подано до суду додаткову угоду №5 до договору про надання правової допомоги від 18 грудня 2020 року згідно якого адвокат Чукітова Вікторія Віталіївна надає Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Морський-1» правові послуги такі як адвокатський супровід судової прави №947/7183/24 у суді першої інстанції, вартість послуг становить 10 000 грн. Також було надано акт приймання-передачі послуг, згідно якого виконавцем були надані замовнику наступні послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства у Київському районному суді м. Одеси по справі №947/7183/24: підготовка до розгляду справи, аналіз фактичних обставин справи, формування доказів, аналіз судової практики, надання юридичних консультацій, складання, оформлення і надсилання відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях. Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Згідно Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічні правові висновки містять і постанови ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18: якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону). Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2010 року, №33210/07 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010 року, №37246/04). Верховний Суд у постанові від 09.06.2020 року по справі №466/9758/16-ц зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України та те, що представник відповідача - адвокат Чукітова В.В. документально підтвердила витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані витрати підлягали стягненню з ОСОБА_1 та є співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обґрунтованими, та такими, що пов`язані із розглядом справи. Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 висновки суду першої інстанції не спростовують, не вказують на порушення судом норм процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні такого рішення. Слід також наголосити на тому, що скаржником в апеляційній скарзі наголошується тому, що для ОСОБА_1 , сума судових витрат в розмірі 10 000 грн є надмірним фінансовим тягарем, в свою чергу щодо фінансового стану позивачки не надано жодних відомостей, тому суд апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних доводів і відхиляє їх. Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява №18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява №49684/99). При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2025 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для його скасування немає. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гніздовська Ганна Іванівна - залишити без задоволення. Додаткове рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 20 квітня 2026 року. Судді Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік О.С. Комлева