Ухвала КАС ВС № 826/10606/15

УХВАЛА 10 серпня 2021 року м. Київ справа № 826/10606/15 адміністративне провадження № К/9901/26756/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа - Головне управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства доходів і зборів України, у подальшому заміненого на правонаступника - Державну податкову службу України, третя особа - Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві у подальшому заміненої на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби України в місті Києві, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просила: визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення (наказ) від 15.04.2015 року № 358-о «Про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади заступника начальника Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві» з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади»; зобов`язати відповідача вчинити в установленому законом порядку дії щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві з 16 квітня 2015 року; зобов`язати відповідача вчинити у встановленому законом порядку дії щодо виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2015 року по 27 квітня 2020 року, день звернення з заявою про збільшення позовних вимог, в сумі 450 769,50 грн; зобов`язати відповідача надати Міністерству юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України №358-о від 15 квітня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Зобов`язано Державну податкову службу України поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з 16 квітня 2015 року. Стягнуто з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 квітня 2015 року по 31 березня 2021 року у розмірі 577 689, 92 грн. Зобов`язано Державну податкову службу України надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, визначених частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Рішення в частині поновлення позивача на посаді та присудження виплвати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. 19 липня 2021 року Державна податкова служба України звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення. Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог до Державної податкової служби України. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України. Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. У касаційній скарзі як на підставу для відкриття касаційного провадження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не зазначив норму права та постанову Верховного Суду у подібних правовідносинах, яку не враховано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги щодо відкриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України з огляду на наступне. Так, відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Згідно із частиною третьою статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу; 8) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Судове рішення не підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 7 цієї частини, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. У касаційній скарзі відповідач не зазначив, які саме норми процесуального права, передбачені частиною другою, третьою статті 353 КАС України, порушено судами під час розгляду справи, а отже не виклав підстави оскарження судових рішень. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції відповідно до пункту 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, третя особа - Головне управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур