Ухвала КАС ВС № 600/1359/20-а

УХВАЛА 10 серпня 2021 року м. Київ справа № 600/1359/20-а адміністративне провадження № К/9901/27648/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №600/1359/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області, в якому просила: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернівецькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Садгірського районного суду міста Чернівці ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року; - зобов`язати територіальне Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернівецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Садгірського районного суду міста Чернівці ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць; - зобов`язати Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернівецькій області, як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернівецькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Садгірського районного суду міста Чернівці ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року; - зобов`язано територіальне Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернівецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Садгірського районного суду міста Чернівці ОСОБА_1 на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року; - допущено до негайного виконання рішення суду в межах нарахування та виплати суддівської винагороди за один місяць. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 23 липня 2021 року. У своїй касаційній скарзі скаржник просить рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №600/1359/20-а скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу подання касаційної скарги посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 3 березня 2021 року у справі №340/1916/20. Однак, таке обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник хоча і посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу звернення до Суду, проте не вказує конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, як і не обґрунтовує належним чином необхідність такого відступлення. Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, касаційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації в Чернівецькій області належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №600/1359/20-а. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №600/1359/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду