Ухвала КАС ВС № 600/1875/20-а

УХВАЛА 12 серпня 2021 року м. Київ справа № 600/1875/20-а адміністративне провадження № К/9901/27668/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №600/1875/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби в Чернівецькій області про визнання дій протиправними, ВСТАНОВИВ: 28 липня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. У жовтні 2020 року позивач звернувся із позовом до Чернівецького окружного адміністративного суду в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив: - визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області щодо виплати судді Першотравневого районного суду міста Чернівці суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року з обмеженням, передбаченими статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; - стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України суми невиплаченої суддівської винагороди у розмірі: 129259,74 грн за період з квітня до серпня 2020 року. У позовній заяві позивач також просив допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області щодо виплати судді Першотравневого районного суду міста Чернівці ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року з обмеженням, передбаченими статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; - стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суми невиплаченої суддівської винагороди у розмірі: 127112,45 грн за період з квітня 2020 року до серпня 2020 року. Допущено до негайного виконання рішення суду в межах нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за один місяць. В решті позову, а саме в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 суми невиплаченої суддівської винагороди, у визначеному позивачем розмірі відмовлено. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України. Скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20. Так, у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 викладено правовий висновок щодо неправомірності обмеження виплати, починаючи з 18 квітня 2020 року, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-ІХ в редакції закону станом на дату виникнення спірних відносин). Верховний Суд у згаданій постанові зробив висновок, що Основний Закон України має найвищу юридичну силу, тож "спеціальність" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, зокрема його статті 135, що спирається передусім на конституційні положення частини другої статті 130 і є своєрідним її "продовженням", у цьому випадку безапеляційно долає доктринальний принцип подолання колізії правових норм, за яким наступний закон з того самого питання скасовує дію попереднього (попередніх). Верховний Суд зазначив, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" № 553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у БК України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Аналогічної правової позиції дотримувався Верховний Суд у справах №460/6542/20, №560/6831/20, №260/3598/20, №200/7840/20, №160/12091/20. Таким чином, зазначені скаржником обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, Суд вважає не вмотивованими. З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України. Отже, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №600/1875/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області, третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби в Чернівецькій області про визнання дій протиправними - повернути особі, яка її подала. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяН.А. Данилевич