Постанова 4855 № 640/2665/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2665/20 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА Іменем України 03 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Коротких А.Ю., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУБНИМ`ЯСО" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення: - №00592615050106 від 14.01.2020 (форма «Р») про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 943 617 грн за основним платежем та 471 809 грн за штрафними санкціями; - №00572615050106 від 14.01.2020 (форма «ПН») про відсутність складання та реєстрації податкових накладних в сумі 374 617 грн. за штрафними санкціями; - №00562615050106 від 14.01.2020 (форма «В1») про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 500 595 грн за основною сумою та 375 149 грн. за штрафними санкціями; - №00582615050106 від 14.01.2020 (форма «В4») про зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 25 282 грн.; - №0011050603 від 13.01.2020 (форма «Д») про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 20 791 грн. за основним платежем та 5 198 грн. за штрафними санкціями. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0011050603 від 13.01.2020 (форма «Д») в частині збільшення основного зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 12 474,50 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 3 119 грн; - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00592615050106 від 14.01.2020 (форма «Р») в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 50 760 грн за основним платежем та 25 380 грн за штрафними санкціями по взаємовідносинам із ТОВ «Імпекс ТВ» (код ЄДРПОУ 39566419). - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00562615050106 від 14.01.2020 (форма «В1») в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 749 234 грн. за основною сумою та 187 309 грн. за штрафними санкціями по взаємовідносинам із компанією «Савой Коммодітіс Лімітед». - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00572615050106 від 14.01.2020 (форма «ПН») про відсутність складання та реєстрації податкових накладних в сумі 374 617 грн. за штрафними санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.06.2019, валютного - за період з 01.01.2017 по 30.06.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2017 по 30.06.2019 та іншого законодавства. За результатами проведеної перевірки складено акт від 09.12.2019 № 184/26-15-05-01-06/37969771, згідно висновків якого, з урахуванням листа від 10.01.2020 про розгляд заперечення, за позивачем встановлено порушення: - пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за № 336/22868, пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, пунктів 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті занижено податок на прибуток на загальну суму 943 617 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 158 508,00 грн. та за 2018 рік на суму 785 109 грн.; - підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 01.01.2017 по 30.06.2019 всього у сумі 20 791 грн., у тому числі за І квартал 2017 року в сумі 20 791 грн.; - пункту 44.1 статті 44, пункту 186.3 статті 186, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 208.1, 208.2, 208.3 статті 208 ПК, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на загальну суму 1 500 595 грн., в тому числі за грудень 2017 року на суму 218 183 грн., за лютий 2018 року на суму 6 685 грн., за березень 2018 року на суму 45 800 грн., за травень 2018 року на суму 273 472 грн., за червень 2018 року на суму 69 612 грн., за серпень 2018 року на суму 211 321 грн., за жовтень 2018 року на суму 216 301 грн., за листопад 2018 року на суму 4 753 грн., за грудень 2018 року на суму 360 320 грн., за березень 2019 року на суму 35 513 грн., за квітень 2019 року на суму 7 147 грн., за травень 2019 року на суму 47 691 грн., за червень 2019 року на суму 3 797 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2019 року на суму 25 282 грн.; - пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК, встановлено відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку за грудень 2017, грудень 2018 року. На підставі акта перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення: - №00592615050106 від 14.01.2020 (форма «Р») про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 943 617 грн за основним платежем та 471 809 грн. за штрафними санкціями; - №00572615050106 від 14.01.2020 (форма «ПН») про відсутність складання та реєстрації податкових накладних в сумі 374 617 грн. за штрафними санкціями; - №00562615050106 від 14.01.2020 (форма «В1») про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 500 595 грн за основною сумою та 375 149 грн за штрафними санкціями; - №00582615050106 від 14.01.2020 (форма «В4») про зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 25 282 грн; - №0011050603 від 13.01.2020 (форма «Д») про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 20 791 грн за основним платежем та 5 198 грн. за штрафними санкціями. Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що здійснюючи операції з нерезидентом та виплачуючи йому суми фрахту, позивач повинен був сплачувати податок за ставкою 6%, замість нарахованого відповідачем податку за ставкою 15%. Також суд першої інстанції вказав, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції щодо присвоєння грошовим коштам, що були сплачені ТОВ «Імпекс ТВ» на користь позивача за поставлений товар, статусу безповоротної фінансової допомоги є припущеннями, які не доведено належними доказами Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає. Відповідно до частин першої, четвертої статті 323 КАС якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Колегія суддів наголошує на тому, що доводи скаржника та мотиви суду першої інстанції в частині, що стосується оподаткування позивачем послуг, наданих ІП «БелПродСервіс» (Республіка Казахстан), були оцінені Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 19.05.2021 за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ "ЛУБНИМ`ЯСО" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року та з урахуванням відзиву скаржника на цю апеляційну скаргу. За таких обставин, суд апеляційної інстанції у даному провадженні не розглядає апеляційну скаргу відповідача в частині, що стосується господарських відносин позивача з ІП «БелПродСервіс» (Республіка Казахстан). Щодо решти доводів апеляційної скарги, які стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «Імпекс ТВ» та компанією «Савой Коммодітіс Лімітед», то суд апеляційної інстанції зазначає таке. Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV). Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася. Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку. Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача. Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Імпекс ТВ». Так, між позивачем (постачальник) та ТОВ «Імпекс ТВ» (покупець) укладений договір поставки від 09.01.2017 № 287/1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати у власність покупцю м`ясну сировину (товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату. На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано видаткові накладні 22.01.2017 № 225, від 20.01.2017 № 221, від 19.01.2017 № 166, від 18.01.2017 № 164, товарно-транспортні накладні від 22.01.2017 № Р225, від 20.01.2017 № Р221, від 19.01.2017 № Р166, від 18.01.2017 № Р164, податкову накладну від 11.01.2017 № 32401. Вартість поставленого позивачем товару на суму 282 000 грн. сплачено ТОВ «Імпекс ТВ», що підтверджується випискою за особовим рахунком № НОМЕР_1 за 11.01.2017. Сукупність наведених документів, на переконання колегії суддів, у повній мірі підтверджує факт поставки позивачем товарів його контрагенту - ТОВ «Імпекс ТВ» та не дає підстав для сумніву щодо реальності її вчинення. У свою чергу, в обґрунтування своєї позиції щодо нереальності здійснених позивачем із ТОВ «Імпекс ТВ» операцій, відповідач посилається на протокол допиту протоколу допиту ОСОБА_1 (директор ТОВ «Імпекс ТВ») від 17.12.2018, у якому останній повідомив про непричетність до господарської діяльності підприємства. Згідно частин першої, другої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до частин другої, третьої статті 73 КАС предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. За змістом частин першої, другої статті 76, частин першої-третьої статті 90 КАС достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Беручи до уваги викладене, на переконання колегії суддів, за фактичних обставин справи самого лише протоколу допиту директора контрагента позивача недостатньо для висновку про нереальність спірних операцій, позаяк інші наявні в матеріалах справи документи свідчать про протилежне. Інших доказів на підтвердження факту нереальності взаємовідносин позивача із ТОВ «Імпекс ТВ» відповідачем не надано, а тому колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції у цій частині. Також, між позивачем (замовник) та компанією «Савой Коммодітіс Лімітед» (агент) укладений агентський договір від 01.12.2016 № 011216, згідно з яким агент на платній основі за агентську винагороду, здійснює діяльність з пошуку покупців, сприяння при укладанні договорів для реалізації продукції замовника, з метою збільшення об`ємів продажів продукції (м`ясо яловичини та свинини, субпродукти з яловичини та свинини, заморожені та охолоджені). За результатами проведених агентом робіт замовником укладені договори від 31.08.2017 № 46 із ТОО «Астанапрод», від 01.02.2017 № 38 із ОСОБА_2 , від 10.07.2017 № 45 із ТОО «Орал Логістік», від 14.12.2016 № 35 із ІП ОСОБА_3 , від 18.09.2017 № 47 із ТОО «Фірма Рассвет», від 05.05.2017 № 42 із ТОО «ТоргПредАктобе», від 05.01.2018 № 48 із ТОО «Астанапрод», від 16.08.2018 № 59 із ТОО «Rokos Group Global», від 02.10.2018 № 66 із LLC «Zlatagor», про що складені довідки-акти реалізованої продукції від 31.12.2017 та від 31.12.2018. Розмір агентської винагороди склав 66 840,27 дол США та 65 302,54 дол США, оплата агентських послуг здійснена шляхом поповнення SWIFT-платежами, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи SWIFT-протоколами ПАТ КБ «ПриватБанк» від 19.01.2018 та від 25.05.2018. Як вже зазначалося, згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК. Під постачанням послуг, відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Відповідно до пункту 186.4 статті 186 ПК місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 ПК України. Оскільки послуги згідно агентського договору від 01.12.2016 № 011216 надані нерезидентом (компанією «Савой Коммодітіс Лімітед»), то місцем постачання таких послуг є місце реєстрації постачальника (агента), в даному випадку - нерезидента, а саме вул. Гар ід Дуд 26 Слієма, SLM 1573 Мальта, тобто за межами митної території України. При цьому, пунктами 186.2 та 186.3 статті 186 ПК визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг, однак агентські послуги не належать цих до категорій послуг. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що об`єкт оподаткування податком на додану вартість в грудні 2017 року на суму 375 204 грн. та грудні 2018 року на суму 374030 грн. (на загальну суму 749 234 грн.) по агентській винагороді компанії «Савой Коммодітіс Лімітед» відсутній у зв`язку з постачанням послуг, місце постачання яких знаходиться за межами митної території України. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя А.Ю. Коротких Повний текст постанови складений 09.08.2021.