Постанова 4816 № 591/334/21

Справа №591/334/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клімашевська І. В. Номер провадження 33/816/217/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 27 липня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/334/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.03.2021, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Чернадчука О. В., установив: У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі через відсутність в його діях складу правопорушення, оскільки протокол складений з порушенням строку, визначеного ст. 254 КУпАП і не містить відомостей про свідків, тому є недопустимим і недостовірним доказом, як і висновок щодо результатів медичного огляду, так як не містить його підпису, а вказаний час огляду не відповідає дійсності. Крім того, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують того факту, що т/з керував саме він. Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки останній день строку апеляційного оскарження припав на вихідний день. Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.03.2021 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору. Згідно постанови судді, ОСОБА_1 01.01.2021 о 22:55 у м. Суми по просп. М. Лушпи, 4 керував т/з ЗАЗ д. н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком СОНД № 3 (Обласний КМЦ СНЗ КМП СОР), чим порушив п. 2.9 (а) ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_1 і його захисника Чернадчука О. В., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Рішення про накладення стягнення на ОСОБА_1 ухвалено суддею 25.03.2021, а апеляційна скарга подана 05.04.2021 - наступний робочий день після спливу передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП строку - 04.04.2021 (вихідний день - неділя), тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 039554 від 13.01.2021, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що ОСОБА_1 керував т/з у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - висновком КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» № 3 від 02.01.2021 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння; - письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 , згідно яких 01.01.2021 близько 22:28 він переходив дорогу по нерегульованому пішохідному переходу на просп. М. Лушпи поблизу буд. № 5 у бік ТЦ «Лавина». В цей час водій т/з ЗАЗ д. н. з. НОМЕР_1 не пропустив його та ледь не наїхав, після чого зупинився. Підійшовши до вказаного т/з він попросив відчинити двері та побачив хто саме знаходився за кермом водія, при цьому з салону автомобіля відчувався сильний запах алкоголю. Водій вийшов із т/з і не міг триматися на ногах, у зв`язку з чим він зателефонував на лінію «102». Потім цей водій на вказаному т/з розпочав рух у напрямку стоянки біля ТЦ «Лавина»; - відеозаписами з камери службового автомобіля та відеореєстраторів працівників поліції, з яких вбачається факт руху т/з ЗАЗ д. н. з. НОМЕР_1 . Після того, як працівники поліції підійшли до вказаного т/з, водій за кермом був відсутній. На передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_6 , а позаду нього ОСОБА_1 , який не заперечував факту керування ним автомобілем та порушення ПДР коли він не пропустив пішохода. Після того, як працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, останній заперечив, що керував т/з, однак погодився пройти огляд в лікарні. Після проходження огляду був складений протокол про адміністративне правопорушення. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідка ОСОБА_5 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що цей свідок, будучи повідомленим в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростував перед судом у будь-який спосіб викладені ним у його письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідка ОСОБА_5 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. Доводи апеляційної скарги про неналежність та недостовірність письмових пояснень свідка ОСОБА_5 з тих підстав, що місце та час вчинення правопорушення не співпадають з місцем і часом події, які описує вказаний свідок, що він не був разом із поліцейськими, тому не міг бачити особу, яка перебувала за кермом, не заслуговують на увагу, оскільки свідок ОСОБА_5 у своїх письмових поясненнях виклав обставини щодо керування ОСОБА_1 т/з близько 22:28 на просп. М. Лушпи поблизу буд. № 5, а також те, що потім останній направився у бік стоянки біля ТЦ «Лавина», де о 22:55 був виявлений працівниками поліції, що відповідає фактичним обставинам справи. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність доказів керування т/з саме ним, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги. Так, факт керування ОСОБА_1 т/з підтверджується: викладеними ним власноруч письмовими поясненнями в протоколі про адміністративне правопорушення про те, що він згоден з протоколом; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5 ; відеозаписами з камер службового автомобіля та відеореєстраторів працівників поліції, з яких вбачається, що після повної зупинки т/з ЗАЗ д. н. з. НОМЕР_1 хоча і не зафіксовано водія на своєму місці, однак ОСОБА_1 , який знаходився на задньому пасажирському сидінні, визнав порушення ним ПДР, коли незадовго до цього не пропустив пішохода на переході. Тільки після того, як працівники поліції вказали ОСОБА_1 на те, що він має ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновали пройти відповідний огляд, останній почав заперечувати факт керування т/з. Відповідно роз`яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, а згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія. Вказані обставини у сукупності дозволяють зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин т/з керував ОСОБА_1 , так як будь-який обґрунтований сумнів спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів. При цьому, апеляційний суд не може взяти до уваги показання свідка ОСОБА_6 відносно того, що т/з керував він, оскільки ці пояснення повністю спростовуються наведеними вище доказами. Є необгрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 у тій частині, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням строку, передбаченого ст. 254 КУпАП, та як підставою для складання протоколу був висновок щодо результатів огляду на стан сп`яніння № 3, який хоча і датований 02.01.2021 (дата початку процедури огляду), однак фактично складений лікарем пізніше через святкові та вихідні дні, після отримання якого працівники поліції і склали протокол із дотриманням встановленого порядку та прав ОСОБА_1 . Не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги відносно того, що в протоколі не вказано відомостей про свідків, оскільки з огляду на вимоги ст. 280 КУпАП ця обставина суттєво не впливає на встановлення обставин вчинення правопорушення і визнання протоколу неналежним чи недопустимим доказом. Зокрема, зазначена обставина не спотворює змісту протоколу та автоматично не створює ситуацію, за якої процесуальний документ є недійсним, а докази - недопустимими, оскільки при вирішенні цього питання необхідно виходити насамперед з істотності порушення прав, законних інтересів і свобод ОСОБА_1 , так як не усі порушення процесуального закону, допущені під час оформлення документів та збирання доказів стороною провадження у справі є підставою для визнання цих доказів недопустимими. При цьому, в протоколі вказано про наявність додатків, в тому числі пояснень, які згідно матеріалів справи є поясненнями свідка ОСОБА_5 . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в тій частині, що висновок щодо результатів медичного огляду № 3 від 02.01.2021 є недопустимим доказом, так як не містить його підпису, що є порушенням п. 17 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є неприйнятними, оскільки згідно матеріалів справи (відеозапису), працівниками поліції було доведено до ОСОБА_1 результати огляду згідно вказаного висновку. Посилання в апеляційній скарзі на часові розбіжності під час проходження огляду не відповідають дійсності, оскільки процедура огляду передбачає проведення у відношенні обстежуваної особи комплексу дій у певному порядку, що об`єктивно не може бути виконано миттєво, тому запис у висновку щодо результатів медичного огляду, згідно якого точним часом огляду є 00:15, хоча о 00:17 ОСОБА_1 ще проходив огляд не свідчить про недійсність висновку щодо результатів медичного огляду. Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Згідно визначеної процедури (чинної на момент скоєння правопорушень) огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». Таким чином, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, - постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.03.2021. Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 25.03.2021 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов