Постанова 4816 № 591/391/21

Справа №591/391/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клімашевська І. В. Номер провадження 33/816/241/21 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 05 травня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/391/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Сум від 24.03.2021, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Бондаря В. М., установив: У поданій апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі через відсутність в його діях складу правопорушення, оскільки незважаючи на подане ним клопотання про відкладення судового засідання, розгляд справи відбувся без його участі. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, так як у ньому не вірно зазначені його прізвище та місце проживання. Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки розгляд справи відбувся без його участі, а копію постанови судді він отримав 13.04.2021. Постановою судді Зарічного районного суду м. Сум від 24.03.2021 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в сумі 10200 грн із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору. Згідно постанови судді, ОСОБА_1 14.01.2021 о 09:05 у м. Суми по вул. Харківська, 2/1 керував т/з Subaru д. н. з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком КМП СОР ОМЦСНЗ № 20, чим порушив п. 2.9(а) ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Бондаря В. М., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Правило дотримання десятиденного строку на оскарження постанови судді з дня їх оголошення покликано надати потенційному заявникові достатньо часу для роздумів стосовно подачі апеляційної скарги, чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, а тому не маючи повного тексту судового рішення, ОСОБА_1 був позбавлений такої можливості. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк. Заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування. Це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32). Враховуючи, що ОСОБА_1 не був присутній під час прийняття суддею рішення, копію постанови отримав лише 13.04.2021, а апеляційна скарга подана ним 14.04.2021, то строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, оскільки цей строк пропущений з поважних (об`єктивних) причин. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 032157 від 14.01.2021, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що ОСОБА_1 керував т/з у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , згідно яких у їх присутності ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, результат - 0,990/00, з яким він згоден не був і виявив бажання прослідувати до закладу охорони здоров`я; - висновком КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» № 20 від 14.01.2021 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння, згідно яких ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння; - відеозаписами з портативних відеореєстраторів працівників поліції, з яких вбачається, що поліцейськими зупинений т/з Subaru, д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , якому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки автомобіля. У присутності свідків він пройшов огляд за допомогою спеціального технічною пристрою, результат - 0,990/00. З результатом ОСОБА_1 не погодився, тому працівники поліції направили його до закладу охорони здоров`я, в якому останній пройшов медичний огляд. Після цього, лікар склав висновок щодо результатів огляду (стан алкогольного сп`яніння), а працівник поліції - протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. При цьому, досліджуючи під час розгляду письмові пояснення свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на предмет їх достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати їх як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, оскільки ці письмові пояснення містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об`єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці свідки, будучи повідомленим в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, не спростували перед судом у будь-який спосіб викладені ними у їх письмових поясненнях обставини, що не протирічить принципам, які застосовуються у випадках, коли свідки обвинувачення не з`являються у судове засідання і надані ним раніше показання визнаються допустимими як докази, які узагальнені та уточнені ЄСПЛ у справі «Аль-Хавайя й Тахері проти Сполученого Королівства» (Al-Khawaja and Tahery v. the United Kingdom), заяви № 26766/05 і № 22228/06, ECHR 2011), згідно яких необхідно проводити три етапний аналіз відповідності положенням п. 1 і п.п. «d» п. 3 ст. 6 Конвенції того провадження, у якому показання свідка, який не був присутнім та допитаним у судовому засіданні, були визнані допустимими як доказ, оскільки у справі мали місце достатні урівноважуючі фактори, які забезпечили належну і чітку оцінку достовірності таких доказів, та надійні процесуальні гарантії, що компенсували недоліки, з якими зіткнулася сторона через допустимість неперевірених доказів, а також забезпечена загальна справедливість судового розгляду. Письмові пояснення свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не є єдиними або ж вирішальними доказами для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, ці пояснення не є більш значущими, ніж інші безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, які є достатньо вагомими для визнання особи винуватою, і лише об`єктивно та органічно доповнюють останні у їх сукупності. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що незважаючи на подане ним клопотання про відкладення судового засідання справа розглянута без його участі, то вони не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували цю обставину. При цьому ОСОБА_1 був своєчасно сповіщений про час і місце розгляду справи, і, як зазначено, не надав суду обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи, тому суддя суду першої інстанції дійшла правильного висновку про можливість розгляду справи у його відсутність, що узгоджується з вимогами ст. 268 КУпАП. Не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги відносно того, що в протоколі про адміністративне правопорушення його прізвище зазначене як « ОСОБА_1 », хоча правильним є « ОСОБА_1 », так як аналізуючи дійсне прізвище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, прізвище особи, яке зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення та фактичні обставини справи, апеляційний суд вважає, що « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 » є однією і тією ж особою, що правильно встановлено суддею суду першої інстанції і також знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, а зазначення літери «И» замість «І» є явною і очевидною технічною помилкою (опискою), ймовірно допущеною машинально працівником поліції при складанні протоколу, що з огляду на вимоги ст. 280 КУпАП суттєво не впливає на встановлення обставин вчинення правопорушення і визнання протоколу неналежним чи недопустимим доказом. Зокрема, зазначена обставина не спотворює змісту протоколу та автоматично не створює ситуацію, за якої процесуальний документ є недійсним, а докази - недопустимими, оскільки при вирішенні цього питання необхідно виходити насамперед з істотності порушення прав, законних інтересів і свобод ОСОБА_1 , так як не усі порушення процесуального закону, допущені під час оформлення документів та збирання доказів стороною провадження у справі є підставою для визнання цих доказів недопустимими. При цьому як у суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду, ОСОБА_1 не заперечував того, що провадження в справі розпочато та здійснювалося саме відносно нього. З аналогічних підстав є неприйнятними і доводи апеляційної скарги в частині неправильного зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення номеру квартири в адресі місця проживання ОСОБА_1 (кв. № 9 замість кв. № 19 ). Необхідно зауважити, що диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших НПА чи підзаконних НПА, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки т/з із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше 2-х годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». Таким чином, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення - ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, - постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Сум від 24.03.2021. Постанову судді Зарічного районного суду м. Сум від 24.03.2021 відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову - без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов