Ухвала КЦС ВС № 2610/23391/2012

Ухвала 05 серпня 2021 року м. Київ справа № 2610/23391/2012 провадження № 61-11420св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Фаловської Ірини Миколаївни, Мартєва Сергія Юрійовича, Стрільчука Віктора Андрійовича, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна, Кредитна спілка «КС Володар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадрига», про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, ВСТАНОВИВ: 26 липня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року. Системою автоматизованою розподілу справ для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 відповідно до протоколу від 09 липня 2021 року визначено колегію суддів у складі: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено. У липні 2021 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду. 04 серпня 2021 року 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід колегії суддів: Фаловської І. М., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. Заява мотивована тим, що справа № 2610/23391/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Л. М., Кредитна спілка «КС Володар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Квадрига», про поділ майна подружжя, є малозначною справою. Суд першої інстанції помилково не відніс цю справу до категорії малозначних. ОСОБА_1 вказувала, що згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Проте, в касаційній скарзі ОСОБА_2 не вказав, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Також не навів доводів, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для нього. Крім того, ОСОБА_2 не вказує в касаційній скарзі про розгляд інших справ та не зазначає про такі обставини, при розгляді яких він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням. Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у малозначній справі, чим порушив пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, а також право ОСОБА_1 на справедливий суд. На підставі вищевказаного, з метою забезпечення справедливого та неупередженого вирішення справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., підлягає відводу на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК. Розглядаючи заяву ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Згідно з частинамипершою-третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, Верховний Суд констатує, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що судді, які входять до складу колегії: Фаловська І. М. (суддя-доповідач), Мартєв С. Ю., Стрільчук В. А., мають та виявляють особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто. За об`єктивним критерієм Верховним Судом підлягає встановленню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими. Єдиним доводом для відводу колегії суддів: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., від участі у розгляді цієї справи ОСОБА_2 зазначено те, що, постановляючи ухвалу про відкриття касаційного провадження, судді не звернули уваги, що справа № 2610/23391/2012 є малозначною. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з частиною шостою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. Як вбачається з касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, предметом позову у цій справі є поділ майна подружжя, а саме: квартири, машиномісця, грошових коштів у розмірі 1 200 000 доларів США, що в еквіваленті складає 30 000 000 грн, та у розмірі 300 000 доларів США, що в еквіваленті складає 7 500 000 грн. Тобто ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 567 500 грн). Отже, дана справа не є малозначною та справою незначної складності в силу вимог закону. Доводи заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість колегії суддів: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., отже, заявлений відвід є необґрунтованим. Доводи заявника щодо підстав для відводу колегії суддів обґрунтовуються помилковим тлумаченням норм цивільного процесуального права. Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Таким чином, доводи заяви не можуть слугувати підставою для відводу колегії суддів та свідчити про наявність сумнівів у їх неупередженості та об`єктивності. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188). Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo). Також у своєму рішенні «Газета «Україна-центр» проти України» Європейський суд з прав людини наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Згідно з об`єктивним критерієм потрібно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Отже, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить, що підставами для відводу судді (колегії суддів) є існування суб`єктивного або об`єктивного критеріїв. З урахуванням вказаного, заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., є необґрунтованою. За наведених обставин, враховуючи висновок про необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу колегії суддів: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., питання про відвід колегії суддів: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., згідно з частиною третьої статті 40 ЦПК України підлягає передачі на розгляд іншому судді у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України. Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Фаловської Ірини Миколаївни (суддя-доповідач), Мартєва Сергія Юрійовича, Стрільчука Віктора Андрійовича, визнати необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід ОСОБА_4 (суддя-доповідач), Мартєва Сергія Юрійовича, Стрільчука Віктора Андрійовича, передати для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук