Постанова Херсонський апеляційний суд № 663/2311/16-ц

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Херсон справа № 663/2311/16-ц провадження № 22-ц/819/12/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретарАвтонагова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області у складі судді Пухальського С.В. від 28 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області Умурзаков Марк Анатолійович про визнання договору дарування недійсним, встановив: У вересні 2016 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах недієздатної ОСОБА_3 як її опікун, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним. В обґрунтування позову послалася на те, що 28.10.2011 року ОСОБА_3 , не розуміючи значення своїх дій, уклала з відповідачем договір дарування належної їй на праві власності земельної ділянки площею 0,0911га, кадастровий номер 6524755500:01:043:0049 з розташованим на ній об`єктом незавершеного будівництва- житловим будинком готовністю 21%, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Умурзаковим М.А. та зареєстровано в реєстрі за №621. Вказуючи на факт стійкого психічного розладу у ОСОБА_3 задовго до укладення та в момент укладення наведеної угоди, просила визнати спірний договір дарування недійсним. Представник позивача заявила також про поновлення строку позовної давності як пропущеного з поважних причин. Ухвалою від 15 листопада 2016 року у зв`язку із смертю ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд залучив до участі в справі правонаступника позивача - ОСОБА_1 . Рішенням суду від 28 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Суд поновив ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовною заявою про визнання договору дарування недійсним. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови у визнанні договору дарування недійсним та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених нею вимог. Скарга мотивована тим, що суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи, та не роз`яснив їй процесуальне право заявити клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи для підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_3 у момент вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Вона ж в свою чергу вважала, що наданих нею доказів достатньо, щоб підтвердити зазначену обставину. Просила суд апеляційної інстанції вирішити питання про призначення відповідної посмертної судово-психіатричної експертизи. Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 20 березня 2017 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження та ухвалами від 24 травня 2017 року та від 19 вересня 2018 року призначено у справі посмертну судово-психіатричну та додаткову посмертну судово-психіатричну експертизи, на вирішення яких поставлено питання чи страждала ОСОБА_3 на будь-яке психічне захворювання на час укладення договору дарування 28 жовтня 2011 року та чи мала вона можливість за своїм психічним станом на час укладення договору дарування розуміти значення своїх дій та керувати ними. Справа розглядається Херсонським апеляційним судом відповідно до Указу Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів в апеляційних округах» від 29.12.2017 року №452/2017 та статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не підтвердила належними доказами ту обставину, що ОСОБА_3 вчинила правочин щодо відчуження належного їй нерухомого майна у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. В процесі розгляду справи суд встановив, що 28 жовтня 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали та нотаріально посвідчили договір дарування, за умовами якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар належну дарувальнику приватизовану земельну ділянку загальною площею 0,0911га, кадастровий номер 6524755500:01:043:0049, з розташованим на ній об`єктом незавершеного будівництва- житловим будинком готовністю 12%, що знаходяться у АДРЕСА_1 . Після укладення наведеного договору ОСОБА_3 продовжувала проживати в подарованому будинку та використовувати його за призначенням. Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 19 квітня 2016 року ОСОБА_3 визнано недієздатною та їй призначено опікуна- дочку ОСОБА_1 , яка, діючи в інтересах ОСОБА_3 , оспорила договір дарування з тих підстав, що ОСОБА_3 у момент його вчинення не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Спадщину після ОСОБА_3 в установленому законом порядку та у визначені законом строки прийняла дочка- ОСОБА_1 , у користуванні якої, що визнано обома сторонами, і перебуває спірне нерухоме майно. Як пояснив представник відповідачки в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 позбавлена можливості здійснювати правомочності власника спірного нерухомого майна в повному об`ємі, хоча право власності на нього нею зареєстровано, оскільки позивач їй в цьому перешкоджає. З 2016 року відповідач проживає в іншому населеному пункті, а 25 лютого 2017 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 та змінила прізвище на « ОСОБА_2 », що підтверджено наданою ним копіює свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ,виданого Ічнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області 25.02.2017 року. Відповідно до вимог статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред`явити її опікун. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року №9, правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК (пункт 9 постанови). Суд першої інстанції судово-психіатричну експертизу, з метою з`ясування чи усвідомлювала ОСОБА_3 значення своїх дій та/або чи могла керувати ними на час вчинення оспореного правочину, не призначав через відсутність відповідних клопотань, в тому числі з боку позивача, яка у підтвердження своїх доводів посилалася на висновок судово-психіатричного експерта №99 від 11.03.2016 року, зроблений у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 недієздатною та встановлення опіки (справа №663/2210/15-ц), вважаючи цей висновок належним доказом, оскільки в ньому зазначено про те, що ОСОБА_3 страждає хронічним психічним захворюванням у формі судинної атеросклеротичної деменції з 2010 року. На думку колегії суддів, суд обґрунтовано вважав цей висновок неналежним доказом психічного стану ОСОБА_3 на момент укладення нею договору дарування 28 жовтня 2011 року, однак викладені в ньому обставини щодо стану здоров`я ОСОБА_3 , починаючи з 2010 року, та пояснення допитаного судом свідка ОСОБА_10 з цього приводу, дають підстави для висновку про те, що порушене позивачем питання підлягає всебічному, повному та об`єктивному дослідженню судом на стадії апеляційного перегляду справи. Відповідно до положень частини другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Враховуючи надані суду апеляційної інстанції повноваження досліджувати нові докази та зважаючи на встановлені статтею 2 ЦПК України завдання та основні засади цивільного судочинства, якими , зокрема є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави із дотриманням принципів, зокрема верховенства права та рівності учасників процесу, апеляційний суд, задовольнивши клопотання представника позивача, витребував із Скадовського районного суду Херсонської області цивільну справі № 663/2210/15-ц за заявою ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 недієздатною і встановлення опіки; долучив до матеріалів справи отримані від Миколаївської психіатричної лікарні №1 та Комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня медичні документи на ОСОБА_3 (медичну карту хворого та історію хвороби); інформацію, отриману від Миколаївської загальноосвітньої школи-інтернат І-Ш ступенів №3 Миколаївської обласної ради №352 від 21.08.2019 року; допитав свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 (позивачку) та ухвалою від 22 жовтня 2019 року призначив у справі повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставив такі питання: 1) Чи страждала ОСОБА_3 на будь-яке психічне захворювання на час укладення нею договору дарування 28 жовтня 2011 року? 2) Чи усвідомлювала ОСОБА_3 значення своїх дій та чи могла ними керувати на час укладення нею договору дарування 28 жовтня 2011 року. Проведення експертизи суд доручив Державній установі «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров`я України». Згідно із висновком судово-психіатричного експерта №14 від 04 лютого 2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час укладення нею договору дарування 28 жовтня 2011 року страждала на стійкий, хронічний, психічний розлад у формі шизотипового розладу на тлі органічного ураження головного мозку судинного ґенезу (церебросклероз) з інтелектуально-мнестичним зниженням (МКХ10: F.21; F06.8;). Під час укладення договору дарування 28 жовтня 2011 року ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Враховуючи що наведений висновок експерта узгоджується з усіма дослідженими як судом першої інстанції, так і апеляційним судом доказами та, на відміну від попередніх судових експертиз, що призначалися Апеляційним судом Херсонської області, ґрунтується на медичних документах щодо стану психічного здоров`я ОСОБА_3 , починаючи з 1981 року та на момент вчинення правочину, що є предметом спору в цій справі, колегія суддів, керуючись положеннями статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів, дійшла висновку про те, що договір дарування земельної ділянки з розташованим на ній об`єктом незавершеного будівництва-житловим будинком готовністю 12%, які розташовані в АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та нотаріально посвідчений 28 жовтня 2011 року, вчинений ОСОБА_3 у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, тому є недійсним на підставі статті 225 ЦК України. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання договору дарування недійсним як помилково ухвалене підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову в цій частині. При цьому доводи представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності колегія суддів вважає такими, що не підлягають врахуванню, оскільки рішення суду першої інстанції в частині поновлення строку позовної давності жодною із сторін, в тому числі відповідачкою, в апеляційному порядку не оскаржено та його законність і обґрунтованість в цій частині не є предметом розгляду судом апеляційної інстанції. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити. Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 28 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання договору недійсним скасувати і ухвали нове судове рішення. Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, кадастровий номер 6524755500:01:043:0049, з розташованим на ній об`єктом незавершеного будівництва-житловим будинком готовністю 12%, які знаходяться в АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області Умурзаковим М.А. 28 жовтня 2011року, який зареєстровано в реєстрі за №621. В решті частині це ж рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Л. В. Пузанова Судді: І. В. Склярська Т. Г. Чорна Повний текст постанови складено 09 серпня 2021 року Суддя Л. В. Пузанова