Постанова 4824 № 761/13836/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/13836/18 Головуючий у суді І інстанції Юзькова О.Л. Провадження № 22-ц/824/7911/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 4 серпня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ігнатченко Н.В., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О., за участю секретаря судового засідання - Войтенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 2 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Юніної Аліни Анатоліївни, третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, в с т а н о в и в: У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Юніної А.А., третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння. Під час розгляду справи, а саме 18 січня 2021 року позивач подала до суду заяву про забезпечення доказів шляхом призначення у справі почеркознавчої експертизи. 19 січня 2021 року позивач подала заяву про залишення її заяви про забезпечення доказів від 18 січня 2021 року без розгляду. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 2 лютого 2021 року з урахуванням виправленої ухвалою суду від 29 березня 2021 року описки, заяву позивача про забезпечення доказів у справі залишено без розгляду. Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач скористалась своїм процесуальним правом, подавши відповідну заяву про залишення без розгляду її попередньої заяви, тому наявні підстави, передбачені положеннями статті 257 ЦПК України,для залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням від 2 лютого 2021 року, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в мотивувальній частині ухвали від 2 лютого 2021 року суд першої інстанції дійшов висновку про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду, тоді як в резолютивній її частині суд ухвалив заяву про забезпечення доказів залишити без задоволення, що позбавляє позивача права на повторне звернення із заявою про забезпечення доказів шляхом призначення судової експертизи. Позивач переконана, що оскаржуваною ухвалою постановлено саме відмовити їй у забезпеченні доказів, а саме в проведенні почеркознавчої експертизи і зазначене не може вважатися опискою в розумінні положень статті 269 ЦПК України. Відзиви учасників справи на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи, що з`явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що починаючи з 18 травня 2018 року на розгляді Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Юніної А.А., третя особа - ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння. 18 січня 2021 року позивач звернулась до суду першої інстанції із заявою про забезпечення доказів шляхом призначення у справі почеркознавчої експертизи. 19 січня 2021 року позивач подала до суду заяву про залишення її заяви про забезпечення доказів без розгляду у зв`язку з відсутністю коштів на оплату вартості проведення судової експертизи. 2 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою заяву позивача про забезпечення доказів у даній справі залишив без задоволення. Зі змісту цього судового рішення вбачається, що суд на підставі частини дев`ятої статті 10, пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України дійшов висновку про те, що позивач скористалась своїм процесуальним правом та подала заяву про залишення її заяви про забезпечення доказів без розгляду, тому перешкоди для задоволення цієї заяви відсутні. В подальшому, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року було виправлено описку в ухвалі від 2 лютого 2021 року, а саме замість залишення заяви позивача про забезпечення доказів без задоволення зазначено про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду. Відповідно до частин першої, другої статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Закріплене за позивачем право на подання такої заяви є абсолютним. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Суд зобов`язаний залишити подану заяву без розгляду, якщо позивач звернувся з таким клопотанням. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 548/2531/18 (провадження № 61-2228св20) та від 29 червня 2021 року у справі № 505/3083/13-ц (провадження № 61-4773св19). У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як свідчать матеріали справи, 19 січня 2021 року ОСОБА_1 особисто подала до Шевченківського районного суду м. Києвазаяву про залишення її заяви про забезпечення доказів шляхом призначення у справі почеркознавчої експертизи від 18 січня 2021 року без розгляду. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, для залишення зави про забезпечення доказів без розгляду, оскільки подати заяву про залишення цієї заяви без розгляду є правом позивача, яка на власний розсуд розпоряджається своїми правами, таке право є абсолютним і не залежить від волі інших учасників процесу. Надане позивачу право на подання такої заяви не залежить від думки інших учасників справи. Суд не зобов`язаний при вирішенні відповідного питання з`ясовувати обставини, які стосуються суті справи або мотивів, у зв`язку з якими така заява подана. Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Згідно з частиною другою статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала позбавляє права позивача на повторне звернення із заявою про забезпечення доказів у справі з огляду на те, що її мотивувальна частина про залишення такої заяви без розгляду відрізняється від резолютивної її частини, в якій суд ухвалив заяву про забезпечення доказів залишити без задоволення, оскільки 29 березня 2021 року суд першої інстанції з власної ініціативи (стаття 269 ЦПК України) постановив ухвалу про виправлення описки у вказаному судовому рішенні, а саме: замість залишення заяви позивача про забезпечення доказів без задоволення вірно зазначено про залишення вказаної заяви без розгляду, що повністю відповідало змісту мотивувальної частини ухвали від 2 лютого 2021 року. Вказана вище ухвала від 29 березня 2021 року про виправлення описки не оскаржувалсь сторонами в апеляційному порядку, набрала законної сили та є чинною, а тому підстави для її неврахування у колегії суддів відсутні. З матеріалів справи також убачається, що розгляд заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом призначення у справі почеркознавчої експертизи згідно із вимогами статті 118 ЦПК Українисудом першої інстанції не проводився і відповідне процесуальне рішення по суті цього питання не приймалось. Таким чином правата законні інтереси ОСОБА_1 залишенням заяви про забезпечення доказів без розгляду за її ж заявою від 19 січня 2021 року не порушені, оскільки суд не відмовляв їй у забезпеченні доказів у справі, а залишення заяви без розгляду не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, адже після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, позивач має право звернутися до суду повторно відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду за заявою позивача, правильно застосувавши положення статті 257 ЦПК України. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції про залишення заяви про забезпечення доказів у даній справі без розгляду постановлена відповідно до вимог матеріального і процесуального законодавства та обґрунтованіпідстави для її скасування відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, то розподіл судових витрат відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України не проводиться. Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 2 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Ігнатченко Судді: С.А. Голуб Д.О. Таргоній