Постанова 4857 № 607/7089/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 607/7089/21 пров. № А/857/13362/21 Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі: головуючого судді: Улицького В.З. суддів: Кузьмича С.М., Довгої О.І. при секретарі судового засідання: Волошин М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.06.2021 року (рішення ухвалене у м. Тернопіль судом у складі головуючого судді Вийванко О.М., повне судове рішення складено 23.06.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до УПП у Волинській області ДПП про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Позивач позовні вимоги мотивував тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.04.20201 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 850,00 грн. Вказану постанову позивач вважає такою, що була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки інспектора є несправедливими, недоведеними, необґрунтованими й такими, що не відповідають дійсності, оскільки під час винесення постанови, що оскаржується працівниками поліції йому не було роз`яснено прав та обов`язків, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, в тому числі щодо права на залучення адвоката, права на участь у дослідженні доказів та щодо можливості заявляти клопотання. При цьому, жодних доказів під час розгляду справи поліцейським не досліджувалися. Вказав, що оскаржувана постанова була винесена на підставі порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), однак позивач цього не визнає, оскільки вважає, що державний номерний знак транспортного засобу яким він керував відповідав всім вимогам. Однак інспектор поліції проігнорував його пояснення, щодо підстав зупинки транспортного засобу працівники поліції йому не надали, а також йому не було роз`яснено у чому конкретно полягала не відповідність номерного знаку вимогам стандартів та не вказано яким саме стандартам була встановлена не відповідність. Водночас, не було надано жодних доказів на підтвердження порушення позивачем ПДР України. Просив позов задоволити. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.06.2021 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 . Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав. Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 4030983, від 07.04.2021 складеною поліцейським рядовим поліції 1 батальйону 1 роти УПП в Волинській області ДПП Зубком В.М., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст.121, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen caddy», 07.04.2021 о 00 год. 08 хв. на вул. Цяковельська, 16, м. Луцьк, з номерними знаками, які не відповідають вимогам стандартів, чим порушив п.2.9 (в) ПДР України. Згідно ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, діяння, які є адміністративними правопорушеннями. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пунктом 1.3 вказаних Правил врегульовано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно пункту 2.9 «в» ПДР України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий; керувати транспортним засобом, зокрема без номерного знака або з номерним знаком, що: неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Відповідно до ч.6 ст. 121 КУпАП за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим - встановлена відповідальність шляхом накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відтак, експлуатація транспортного засобу без номерного знака (за наявності всіх інших необхідних ознак складу правопорушення), становить собою окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 6 ст. 121 КУпАП. Як вбачається з відеозапису з нагрудного відео реєстратора поліцейського, позивач не заперечував що рухався з номерним знаком який не відповідає стандартам, з митниці. Статтями 29, 33 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. Технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством. Зокрема, забороняється експлуатація незареєстрованих (не перереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). Експлуатація транспортних засобів також забороняється в разі: порушення вимог щодо їх переобладнання; порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв; виявлення технічних несправностей і невідповідності вимогам правил, норм, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також неукомплектованості відповідно до призначення. Вимоги до експлуатаційних, технічних характеристик транспортних засобів встановлюються відповідними ДСТУ затвердженими встановленому законом порядку. Вимоги до встановлення номерних знаків закріплені в ДСТУ 3650:19 «Знаки номерні транспортних засобів - Загальні технічні умови (далі ДСТУ 3650:19), ДСТУ 4278:19 «Знаки номерні транспортних засобів - Загальні вимоги, Правила застосування (далі ДСТУ 4278:19). ДСТУ 4278:2012 «Дорожній транспорт. Знаки номерні транспортних засобів. Загальні технічні умови», затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 грудня 2012 року № 1525, встановлює типи та основні розміри, вимоги до інформаційного змісту, правила застосування державних номерних знаків для: транспортних засобів усіх типів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та які підлягають державній реєстрації і обліку: автомобілів, автобусів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів; транспортних засобів Збройних сил України; транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування: великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів, тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо - будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів. Згідно ДСТУ 4278:19 номерні знаки залежно від типу мають містити інформацію щодо адміністративно-територіальної належності, порядкового номера, серії; символи державної належності, а також серійний номер. Відповідно до п 4.1, 4.6 ДСТУ 3650:19, знаки потрібно виготовляти згідно з вимогами стандарту, за технічними умовами виробника затвердженими в установленому порядку. Літери, цифри та ребро жорсткості на знаках мають бути рельєфні (опуклі з лицьового боку) з висотою рельєфу не менше ніж 1 мм. Пункт 4.12 ДСТУ 3650:19 встановлює вимогу, знаки мають бути тривкі до температурних впливів, ударів, згину, впливів корозії, води та палива, а також придані до чищення. ДСТУ 4278:19 встановлено, що габаритні розміри знаків повинні відповідати встановленому стандарту. Згідно постанови КМУ від 7 вересня 1998 р. N1388 із змінами «Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (далі постанова КМУ від 07.09.1998) власник транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представник (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).Положеннями п.п.17, 47 цієї ж постанови визначено порядок видачі номерних знаків і номерних знаків для разових поїздок. Аналіз положень згаданого нормативно-правового акту дає підстави вважати, що позивачу після оформлення митних документів і до моменту реєстрації транспортного засобу мали бути видані, номерні знаки для разових поїздок, чого зроблено не було, через незалежні від волі позивача причини. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта, що автомобіль був тільки придбаний і розмитнений ним, оскільки не підтверджується жодним доказом, при цьому відповідач підтвердив, що така обставина, як наявність позначки у документах про відсутність номерних знаків могла мати місце. За таких обставин, ОСОБА_1 після придбання автомобіля при наявності документів про розмитнення автомобіля з відповідною позначкою, впродовж десяти днів мав право керувати транспортним засобом без номерного знаку для разових поїздок, однак таких доказів, він не надав. Суд погоджується з доводами відповідача, що згадані картонні таблички не можна вважати номерними знаками не встановленого зразку. Також, ненадання права на захист позивачу, оскільки останнім жодним чином не обґрунтовано, яким чином можливість використання послуг адвоката могла вплинути на зміст прийнятої постанови. Разом з тим, зазначені посилання не спростовують факт допущення позивачем порушення пункту 2.9 (в) ПДР України, відповідальність за яке передбачено ч. 6 ст. 121 КУпАП. Апеляційний суд звертає увагу, що доводи позивача про те, що йому не було роз`яснено права за статтею 268 КУпАП спростовуються підписом позивача на постанові від 07.04.2021. Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком сулу першої інстанції, що поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв`язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити. Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.06.2021 року у справі №607/7089/21 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич О. І. Довга Повне судове рішення складено 04.08.2021