Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/3782/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 607/3782/21 пров. № А/857/22224/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Іщук Л. П., суддів Носа С. П., Онишкевича Т. В., за участю секретаря судового засідання Смолинця А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Черніцькою І. М. у м. Тернополі, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: 26.02.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради, в якому просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення від 10.02.2021 серії ТЕ № 009607 та провадження у справі закрити. Вимоги позову обґрунтовані тим, що посадовими особами Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради не доведено порушення ним підпунктів г, ґ пункту 15.9 Правил дорожнього руху, а саме зупинку на пішохідному переході і ближче 10 м від нього з обох боків чи на перехресті і ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини, оскільки жодні заміри відстані від транспортного засобу до пішохідного переходу інспектором не проводились та інформація про проведення таких не відображена в оскаржуваній постанові, що є необхідним для притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.03.2020 у справі № 482/83/17. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.09.2021 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на обставини, викладені у позовній заяві, а також на те, що в матеріалах справи відсутні оригінали доказів (фото) вчинення ним адміністративного правопорушення, а пред`явлені відповідачем докази у паперовій формі не засвідчені, як того вимагає встановлений законом порядок, а тому не можуть бути враховані судом при вирішенні справи. Позивач в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, покликаючись на викладені в ній доводи. Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10.02.2021 головним спеціалістом-інспектором з паркування сектору контролю за паркуванням транспортних засобів Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Золотником Б. І. винесено постанову серії ТЕ № 009607, на підставі якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. Відповідно до вказаної постанови 04.02.2021 близько 11 год 48 хв. на перехресті вулиць М. Грушевського та Словацького водій транспортного засобу SUZUKI GRAND VITARA, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку, чим порушив пункт 15.9 (г, ґ) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), та створив перешкоду для інших учасників дорожнього руху. Зазначено, що фотозйомка проведена спецзасобом марки Lenovo TB8504X. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем ПДР, а саме зупинка транспортного засобу на перехресті вул. Грушевського - вул. Ю. Словацького у м. Тернополі та ближче 10 м від пішохідного переходу, підтверджується фотоматеріалами, долученими до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, в свою чергу позивачем не доведено відсутності у його діях складу правопорушення, відтак, спірна постанова винесена з дотриманням вимог закону, підстави для її скасування відсутні. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з пунктом 15.9 «ґ» та «г» ПДР зупинка забороняється: на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга. Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), а також накладення стягнення при розгляді цих справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлюються статтями 279-1 - 279-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, згідно з статтею 279-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу (частина перша). Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) (частина третя). Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (частина п`ята). Як встановлено з матеріалів справи, в даному випадку відповідачем здійснено розгляд справи про порушення правил зупинки транспортного засобу, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), із урахуванням особливостей, визначених статтею 279-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Як встановлено з наданих відповідачем фотознімків, транспортний засіб марки SUZUKI, модель GRAND VITARA, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку у місті Тернополі ближче 10 м від пішохідного переходу за чітко визначеними географічними координатами транспортного засобу. Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що з наданих відповідачем доказів беззаперечно встановлено, що відстань від краю транспортного засобу до пішохідного переходу є меншою ніж 10 м, так як передній бампер транспортного засобу безпосередньо прилягає до дорожньої розмітки «Пішохідний перехід», у зв`язку з чим відповідний транспортний засіб створив перешкоди дорожньому руху та загрозу безпеці руху. Для встановлення виявленого порушення цілком достатньо наявних в матеріалах справи фотознімків, замір відстані на місці вчинення правопорушення не є необхідним. Вказані обставини спростовують доводи позивача про відсутність будь-яких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. В свою чергу, позивачем не надано суду жодних доказів на спростування факту порушення ним правил зупинки транспортного засобу. Крім того, позивач визнає, що транспортний засіб, зафіксований на фото, належить йому. З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про доведеність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови. За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 286, 310, 315, 316, 321, 322, Кодексу адміністративного судочинства України,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 вересня 2021 року у справі № 607/3782/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді С. П. Нос Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 22.12.2021