Постанова 4810 № 433/419/21

Справа № 433/419/21 Провадження № 22-ц/810/489/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Лозко Ю.П., суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справивідповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства «Рафіда» в інтересах якого діє представник-адвокат Залеська Анастасія Сергіївна на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 16 квітня 2021 року у цивільній справі за позовною заявою Селянського фермерського господарства «Рафіда» до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсними наказів, рішень, поновлення державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, встановив: У березні 2021 року позивач звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою. Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 16 квітня 2021 року вказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто. В апеляційній скарзі Селянське фермерське господарство «Рафіда» просить скасувати ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 16 квітня 2021 року та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що ухвала винесена із порушенням норм процесуального права, зазначає, що судовий збір позивачем сплачено вірно, у зв`язку із чим підстави для його доплати відсутні. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржувана ухвала входить до переліку, передбаченого ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Згідно статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам не відповідає. Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 24 березня 2021 року позовну заяву Селянського фермерського господарства «Рафіда» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків вказаних в ухвалі, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі зазначалося, що позивачем не сплачено судовий збір в установленому порядку, не було зазначено: ціни позову щодо вимог майнового характеру, відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися. Постановляючи ухвалу від 16 квітня 2021 року про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не виконав вимоги про усунення недоліків позовної заяви та не сплатив судовий збір відповідно до кількості заявлених позовних вимог з урахуванням зазначених у позовній заяві відповідачів та характеру позовних вимог. Апеляційний суд, вважає цей висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. Пунктом 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п`ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов`язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК). Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору. Постановляючи оскаржувану ухвалу з підстав визначених частиною 3 ст. 185 ЦПУ України суд першої інстанції виходив з того, що судовий збір слід розраховувати з 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року, що становив 2 270 гривень 00 копійок, позивачем заявлено ряд вимог майнового і не майнового характеру, зокрема: вимогу про визнання права постійного користування земельною ділянкою (2270 грн 00 коп); вимогу про визнання недійсним наказу (2270 грн 00 коп); дві вимоги про визнання недійсними рішень (2270 грн 00 коп*2 = 4570 грн. 00 коп); вимогу про поновлення державної реєстрації земельної ділянки (2270 грн 00 коп); вимогу про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння відносно тридцять однієї земельної ділянки, тобто тридцять одну самостійну вимогу даного характеру (2270 грн 00 коп *31 = 70370 гривень), загальна сума судового збору за заявлені позовні вимоги становить 81750 грн 00 коп, а позивачем при подачі позову згідно наявних квитанцій було сплачено судовий збір на суму 32961 грн 52 коп, даний висновок суду не відповідає зазначеним вище нормам в частині заявлених майнових вимог, у даному випадку судовий збір повинен бути визначений з урахуванням вартості спірного майна, а не виходячи окремо з кожної позовної вимоги. Крім того, в пункті 2 статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Згідно ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. З матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2021 року на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху до Троїцького районного суду Луганської області від позивача надійшли квитанції про сплату судового збору. Проте, суд першої інстанції при перевірці зарахування сплаченої суми судового збору до Держаного бюджету України, проведеної за допомогою автоматизованої системи документообігу суду, зазначив, що підтвердження про зарахування судового збору по наданих позивачем квитанціях про сплату судового збору відсутнє, надані позивачем квитанції про сплату судового збору приєднані до іншої справи, в якій позивачу було повернено позовну заяву через не усунення недоліків, такі висновки суду колегія суддів вважає є передчасними, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, а не конкретної справи. За таких обставин, достатніх підстав для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачу у суду першої інстанції не було. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що питання про можливість відкриття провадження у справі вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «Рафіда» задовольнити. Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 16 квітня 2021 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Ю.П. Лозко Судді В.А. Коновалова М.В. Назарова