Постанова Східний апеляційний господарський суд № 913/91/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2021 року м. Харків Справа № 913/91/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: судді:Зубченко І.В. (доповідач), Медуниця О.Є., Радіонова О.О. при секретарі судового засідання Романенко С.А. за участю представників: прокурор: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від 3-ої особи: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: на рішення господарського суду ухваленеТрофіменко О.О., посвідчення №058452 від 03.12.2020р. не з`явився; не з`явився; Сутковий А.М., ордер серія АН №1021216 від 02.11.2020р., свідоцтво серія ДН №4971 від 31.01.2018р. не з`явився; Фермерського господарства "Ріпка Агро", с.Комишне Луганської області (вх.№2029Л/3 від 06.07.2021р.) Луганської області 25.05.2021р. (повний текст складено та підписано 04.06.2021р. у м.Харкові) у справі№913/91/21 (суддя Голенко І.П.) за позовомКерівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області, смт.Новоайдар Луганської області, в інтересах держави в особі Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, смт.Станиця Луганська Луганської області до відповідачів:1.Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області;

2. Фермерського господарства "Ріпка Агро", с.Комишне Луганської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: Фізичної особи-громадянина ОСОБА_1 , с.Комишне Луганської області провизнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку В С Т А Н О В И В: Керівник Луганської місцевої прокуратури №2, смт.Станиця Луганська Луганської області, в інтересах держави в особі Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, с.Комишне Луганської області, звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідачів: 1.Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області; 2.Фермерського господарства "Ріпка Агро", с.Комишне Луганської області, про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Рішенням господарського суду Луганської області від 25.05.2021р. (повний текст складено та підписано 04.06.2021р.) у справі №913/91/21 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015р. №530-сг «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства». Визнано недійсним договір оренди землі №0014 від 20.01.2016р. площею 28,5645га пасовищ, кадастровий номер 4424882500:01:005:0021, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області та ОСОБА_1 . Зобов`язано Фермерське господарство "Ріпка Агро" повернути державі в особі Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області земельну ділянку площею 28,5645га пасовищ, кадастровий номер 4424882500:01:005:0021, розташовану за межами населених пунктів. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду мотивоване тим, що у даному випадку відбулася незаконна передача спірної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства без врахування її реального цільового призначення та без його зміни у відповідному порядку; при передачі земельної ділянки в оренду відповідачем-1 відповідачу-2 не було дотримано установленого законом порядку та, як наслідок, не було здійснено зміни у встановленому порядку виду цільового призначення земельної ділянки. З огляду на встановлені судом факти недотримання сторонами в момент укладання договору оренди землі загальних вимог, додержання яких вимагається для його чинності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обґрунтованих та законних підстав для визнання договору оренди землі недійсним. Зважаючи на факт визнання укладеного між сторонами договору оренди землі недійсним, господарський суд задовольнив позовну вимогу про зобов`язання відповідача-2 повернути земельну ділянку державі в особі Станично-Луганської селищної військо-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області. Не погодившись із зазначеним рішенням Фермерське господарство "Ріпка Агро" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.05.2021р. у справі №913/91/21 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю. На переконання апелянта, оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права. В якості підстав для скасування рішення апелянт зазначає наступні: - місцевий господарський суд послався на нормативні акти, які втратили чинність за багато років до прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення оскаржуваного договору; - хибним є висновок суду про протиправність передачі в оренду земельної ділянки з цільовим призначенням « 01.02. Для ведення фермерського господарства» особі, яка виявила бажання створити саме фермерське господарство; - суд помилково зазначив про необхідність перепогодження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки к/н 4424882500:01:005:0021, оскільки ця процедура не використовується з 2013р.; - некоректним є висновок місцевого господарського суду про необхідність, усупереч вимогам ст.186-1 ЗК України, погодження проекту з усіма органами, вказаними у рішенні, по відношенню до земельної ділянки при зміні її цільового призначення з « 16.00. Землі запасу» в « 01.02. Для ведення фермерського господарства»; - суд помилково зазначив про необхідність державної землевпорядної експертизи, оскільки даний проект землеустрою не відноситься до категорії тих, що підлягають обов`язковій державній експертизі; - маючи у матеріалах справи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, стверджувати про те, що відбулась незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки, що не розроблявся необхідний проект землеустрою, немає жодних підстав; - суд першої інстанції протиправно змішав класифікацію земель сільськогосподарського призначення по суб`єктом складу (ст.ст.24-33 ЗК України) з класифікацією останніх по видам угідь (ст.ст.34-36 ЗК України). Суд безпідставно вирішив, що земельна ділянка може надаватись або у порядку ст.31 ЗК України, або у порядку ст.34 ЗК України та зробив висновок, що положення даних статей є взаємовиключними, що фермерське господарство у будь-якому випадку не може отримати на законних підставах право оренди земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби; - на момент звернення заявника до суду позивач не мав правового інтересу та права на даний позов, адже повноваження щодо володіння, користування та розпорядження, а також права контролю за земельною ділянкою у нього виникло лише з 16.02.2021р., тобто у день звернення до суду, як наслідок, позов був заявлений без належних правових підстав; - суд вибірково процитував акт від 04.08.2020р. Крім того, підставами позову є юридичні факти, котрі мали місце до та під час прийняття та укладення оскаржуваних розпорядження та договору (2015р. - 2016р.), а ніяк не події, котрі відбувались у 2020р.; - не зважаючи на висновок, зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №469/1044/17 щодо незастосування строку позовної давності, позиція Верховного Суду з даного питання є далеко не єдиною та з урахування практики Європейського Суду з прав людини прямі приписи ст.ст.257, 261 ЦК України підлягають застосуванню у спірних правовідносинах. Для розгляду справи згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.07.2021р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021р. подану Фермерським господарством "Ріпка Агро" апеляційну скаргу залишено без руху з метою усунення скаржником допущених при її поданні недоліків. Після надходження через канцелярію суду апеляційної інстанції від скаржника заяви на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2021р. поновлено Фермерському господарству "Ріпка Агро", с.Комишне Луганської області, пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 25.05.2021р. (повний текст складено та підписано 04.06.2021р.) у справі №913/91/21, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та зобов`язано інших учасників справи у строк до 13.08.2021р. включно надати до Східного апеляційного господарського суду відзиви на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання скаржнику в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України. Через підсистему «Електронний суд» 13.08.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, надійшов відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку), згідно резолютивної частини якого відповідач-1 просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2021р. повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та здійснити розгляд справи №913/91/21 без участі представника відповідача-1. Відповідач-1 наголошує на зазначені нижче обставин: - під час прийняття рішення про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки і передачу її в оренду ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Луганській області діяло на підставі, в межах повноважень і в порядок, що передбачений Земельним кодексом України та іншими законами в сфері земельних відносин; - відповідач-1 звертає увагу суду на позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.06.2021р. у справі № 925/929/19 та вважає, що зміна цільового призначення земельної ділянки (з одночасною зміною виду використання земельної ділянки) на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є підставою для визнання наказу Головного управління від 09.11.2015р. № 530-сг незаконним, його скасування та визнання договору оренди землі недійсним. На поштову адресу суду апеляційної інстанції 16.08.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від керівника Щастинської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був направлений на адресу суду 12.08.2021р. (згідно накладної, наявної на конверті, в якому надійшов документ), тобто у межах визначеного судом строку. Згідно резолютивної частини вищезазначеного відзиву керівника Щастинської окружної прокуратури просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2021р. у справі №913/91/21- залишити без змін. Керівника Щастинської окружної прокуратури заперечує проти наведених у апеляційній скарзі обставин та відповідних правових підстав з огляду на сукупність наступних обставин: - спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), тобто була призначена для випасання худоби, однак була надана ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства. Тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення, що дає підстави вважати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (далі- ГУ Держгеокадастру у Луганській області) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 28,5645га в оренду ОСОБА_1 та визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі на підставі ст.21 ЗК України, ст.203, 215 ЦК України; - жодного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки не ухвалювалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась; - прокурор в обґрунтування своєї позиції посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013р. у справі №21-417а12, Верховного Суду від 24.02.2020р. у справі № 01/473/17; - наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 21-ОТГ від 10.12.2020р., на виконання Указу Президента України від 15.10.2020р. № 449 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020р. № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», із державної власності передано, а Комишненською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Комишненською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області на підставі акту приймання-передачі. Згідно з додатком до вказаного акту від 10.12.2020р. Комишненською сільською радою отримано із державної власності в комунальну власність, зокрема, і земельну ділянку площею 28,5645га, кадастровий номер 4424882500:01:005:0021. Від позивача та третьої особи відзиви на апеляційну скаргу на адресу суду не надходили. У зв`язку з відпустами суддів-членів колегії Гребенюк Н.В., Медуниці О.Є., на підставі розпорядження керівника апарату суду, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021р. у справі №913/91/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Зубченко І.В., судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2021р. призначено розгляд справи №913/91/21 на "08" вересня 2021 р. об 11:30год. На поштову адресу Східного апеляційного господарського суду 02.09.2021р. (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) від Фермерського господарства "Ріпка Агро" надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій апелянт в обґрунтування своєї позиції посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 01.06.2021р. у справі №925/929/19. Крім того, в спростування факту нецільового використання землі скаржник повідомляє, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2021р. у справі №360/4927/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним та скасування приписів задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням земель та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 19.06.2020р. відносно ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням земель та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 30.07.2020р. відносно ОСОБА_1 . Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2021р. оголошено перерву у судовому засіданні до « 04» жовтня 2021р. до 11:00год. У зв`язку з відпустами суддів-членів колегії Радіонової О.О., Черноти Л.Ф., на підставі розпорядження керівника апарату суду, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021р. у справі №913/91/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Зубченко І.В., судді: Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є. Через канцелярію Східного апеляційного господарського суду (згідно штампу канцелярії, наявного на першому аркуші документа) 04.10.2021р. та 20.10.2021р. від Фермерського господарства "Ріпка Агро" надійшли виступ у судових дебатах та виступ у судових дебатах (ч.2), в яких апелянт підтверджує позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2021р. у справі №913/91/21 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, Фермерського господарства "Ріпка Агро" про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки, відмовити за необґрунтованістю. Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021р. оголошено перерву у судовому засіданні до « 20» жовтня 2021р. о 12:30год. У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Гребенюк Н.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021р. у справі №913/91/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Зубченко І.В., судді: Медуниця О.Є., Радіонова О.О. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2021р. оголошено в судовому засіданні у справі №913/91/21 перерву до "10" листопада 2021р. до 11:30 год. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2021р. виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2021р. у справі №913/91/21. Абзац 1 резолютивної частини ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2021р. у справі №913/91/21 викладено в наступній редакції: «Оголосити в судовому засіданні у справі №913/91/21 перерву до "29" листопада 2021 р. до 11:00 год.». Через підсистему «Електронний суд» 18.11.2021р. та 14.12.2021р. (згідно штампів канцелярії, наявних на перших аркушах документів) від Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшли заяви про розгляд справи без участі представника Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з урахуванням наданих заперечень у відзиві на апеляційну скаргу. Також відповідач-1 просить рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2021р. у справі №913/91/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Враховуючи перебування головуючого судді (доповідача) Зубченко І.В. на навчанні з 29.11.2021р. по 03.12.2021р., відсутність визначених ч.9 ст.32 ГПК України підстав для повторного автоматизованого розподілу справи, достатність часу для розгляду апеляційної скарги у строки, визначені ГПК України, судове засідання, призначене на 29.11.2021р., не відбулось. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021р. призначено розгляд справи №913/91/21 на "15" грудня 2021 р. об 11:30 год. Представники позивача, відповідача-1 та третьої особи в судове засідання 15.12.2021р. не з`явилися, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Як зазначалось вище, відповідач-1 просив суд апеляційної інстанції розглядати справу без його участі. Відповідно до ч.ч.11, 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Положенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточних, зокрема, "+10 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р. та інші). Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.202, ч.12 ст. 270 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась. При цьому, судом врахована заява відповідача-1, в якій він просив суд апеляційної інстанції розглядати справу без його участі. В судовому засіданні 15.12.2021р. представник відповідача-2 просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі, скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.05.2021р. у справі №913/91/21 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Прокурор підтримав позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Луганської області від 25.05.2021р. у справі №913/91/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол. У судовому засіданні 15.12.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзиви та відповідь на відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях 08.09.2021р., 04.10.2021р., 20.10.2021р. та 15.12.2021р., перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи та відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 17.05.2016р., ОСОБА_1 засновано Фермерське господарство "Ріпка Агро". Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Луганській області «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства» №236-сг від 16.07.2015р. гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 28,5645га в оренду терміном на 25 років для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя-пасовища. У матеріалах справи наявна копія проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства вказаної земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, розробленого ПП «Обласний центр впровадження «Агроцентрнаука» у 2015р., та висновок відділу Держземагенства у Станично-Луганському районі Луганської області №152 від 17.09.2015р. про погодження даного проекту землеустрою. Наказом ГУ Держгеокадастру у Луганській області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства» №530-сг від 09.11.2015р.: - затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі; - надано гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 28,5645 га (кадастровий номер 4424882500:01:005:0021) для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя - пасовища, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області в оренду строком на 7 (сім) років. На підставі вказаного наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області 20.01.2016р. між ГУ Держгеокадастру у Луганській області (Орендодавець) та гр. ОСОБА_1 (Орендар), укладено договір оренди землі №0014, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області. Відповідно до п. 2 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 28,5645 га, кадастровий номер 4424882500:01:005:0021, угіддя: пасовища. Договір укладено строком на 7 (сім) років (п. 8 договору). У пунктах 14, 15 договору зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства; цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі. Прокурор вважає, що мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), систематично використовувалась для випасання худоби, однак надана ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства. Наведені обставини, на переконання прокурора, дають підстави вважати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015 року №530-сг "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства" та визнання недійсним договору оренди землі № 0014 від 20.01.2016р. на підставі ст.21 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), ст.203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно інформації з довідки відділу Держземагенства у Станично-Луганському районі Луганської області б/н б/д, станом на 01.01.2015р. землі, до складу яких належить спірна земельна ділянка площею 28,5645 га, розташовані за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного кадастру враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, яка відводиться гр. ОСОБА_1 , враховується в розділі І форми 6-зем, а саме, у шифрі 94 «Землі запасу», графа 12 «Пасовища». Згідно з висновком відділу Держземагенства у Станично-Луганському районі Луганської області №152 від 17.09.2015р. про погодження даного проекту землеустрою, склад угідь зазначеної земельної ділянки до та після відведення значиться у графі 12 «Пасовища». Відповідно до повідомленої ГУ Держгеокадастру у Луганській області у листі від 24.12.2020р. інформації, звернень щодо зміни цільового призначення земельної ділянки площею 28,5645 га, розташованої на території Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, яка належить до угідь пасовищ, на цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства від ГУ Держгеокадастру у Луганській області не надходило. В той же час земельна ділянка з кадастровим номером 4424882500:01:005:0021 була надана громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Суд першої інстанції погодився з доводами прокурора, а саме: -на підставі оспорюваного наказу та укладеного на його підставі договору оренди землі спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_1 в оренду не для використання за її цільовим видом у якості сільськогосподарських угідь - пасовищ, а для ведення фермерського господарства, тобто мала місце зміна цільового виду використання землі; -договір не відповідає землевпорядній документації, оскільки проект землеустрію розроблявся для земельної ділянки -пасовище, а надана в оренду за спірним договором для ведення сільськогосподарського фермерського господарства; -у порядку, передбаченому чинним законодавством зміна цільового призначення землі з пасовищ на ведення фермерського господарства не відбулась; -зі змісту наявної у матеріалах справи розробленої землевпорядної документації та договору оренди землі №0014 від 20.01.2016р. вбачається, що спірна земельна ділянка продовжує відноситись до сільськогосподарських угідь - пасовищ та відповідно має використовуватись саме для випасання худоби, а не для ведення фермерського господарства. Виходячи з положень статей 19, 20 та 22 ЗК України, суд дійшов висновку, що в залежності від основного цільового призначення землі поділяються на категорії, однією з яких є землі сільськогосподарського призначення, які у свою чергу в залежності від свого цільового призначення поділяються за видами використання та видами угідь. При цьому, виходячи з основоположної засади земельного права - принципу цільового використання земель, нецільове використання земельних ділянок без його попередньої зміни не допускається. Також, в основу оскаржуваного рішення покладений висновок місцевого суду про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цільового призначення землі, з посиланням на норми ч. 3 ст. 20 ЗК України та Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2008р. №

502. При вирішенні даного господарського спору суд застосував правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 24.02.2020р. у справі №701/473/17. За висновками суду першої інстанції, у даному випадку відбулася незаконна передача спірної земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства без врахування її реального цільового призначення та без його зміни у відповідному порядку; при передачі земельної ділянки в оренду відповідачем-1 відповідачу-2 не було дотримано вищеозначеного порядку та, як наслідок, не було здійснено зміни у встановленому порядку виду цільового призначення земельної ділянки. Отже, підставою для задоволення позовних вимог є встановлений судом факт незаконного і безпідставного надання на праві оренди спірної земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства внаслідок незаконної зміни цільового виду використання земельної ділянки, а укладення договору оренди, яким земельну ділянку передано у користування для ведення фермерського господарства, відбулося без дотримання попередньої обов`язкової процедури зміни цільового виду її використання. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частинами 1, 2 ст.18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим. Відповідно до ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Згідно з ч. 1, 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Згідно з аб.1, 2 ч.5 ст.20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 -37 цього Кодексу. З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених ст.ст. 31, 33 - 37 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам -членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Відповідно до ст.33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок. Згідно зі ст.34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається. Відповідно до ст.37 ЗК України приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства. Державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства. Указаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених ст.ст.31, 33 - 37 ЗК України для такого виду використання. Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.06.2021р. у справі № 925/929/19 з подібними правовідносинами. У даній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.032013р. у справі №1-417а12, від 08.04.2015р. у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018р. у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019р. у справі № 701/902/17-ц від 03.06.2019р. у справі №708/933/17, від 24.02.2020р. у справі №701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі. Отже, застосування судом першої інстанції правового висновку у постанові від 24.02.2020р. у справі №701/473/17 не відповідає актуальному правовому висновку, сформульованому у постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 01.06.202р. у справі №925/929/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, адже Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду. Також, колегія суддів вважає неправомірним посилання в оскаржуваному рішенні на Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2008р. №502, оскільки такий Порядок втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 154 від 20.02.2013р. Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 01.06.2021р. у справі №925/929/19, колегія суддів зазначає, що в даному випадку на підставі оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства» №530-сг від 09.11.2015р. відбулася зміна виду використання земельної ділянки із земель для сінокосіння і випасання худоби на землі для ведення фермерського господарства, без зміни цільового призначення земельної ділянки (землі сільськогосподарського призначення). Зазначеної процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення чинним законодавством не передбачено. При вирішенні даного господарського спору судом апеляційної інстанції враховано також правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 26.08.2021р. у справі №913/540/20 у спорі з подібних правовідносин. Як встановлено судовою колегією, наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №530-сг від 09.11.2015р., яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку загальною площею 28,5645га (кадастровий номер 4424882500:01:005:0021) для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя - пасовища, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області в оренду строком на 7 (сім) років, відповідає вимогам закону. Головне управління Держгеокадастру у Луганській області діяло в межах визначених законом повноважень та у відповідності до вимог Земельного кодексу України. Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 не мав права на умовах ЗУ «Про фермерське господарство» отримати та використовувати спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону фермерське господарство не включає в себе таку господарську діяльність як сінокосіння та випасання худоби, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області ОСОБА_1 було надано земельну ділянку для ведення фермерського господарства, а не для сінокосіння та випасання худоби. Як зазначалося вище, на час звернення ОСОБА_1 нормами Земельного кодексу України передбачалася передача земельних ділянок для ведення фермерського господарства громадянам, в тому числі без торгів, за рішенням відповідного органу на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим наданням її у користування. Разом з тим, законодавством України не передбачено заборони використання фермерським господарством земельних ділянок з угіддями - пасовища. Фермерське господарство використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а вид угідь залежить від типу місцевості, на якій така земельна ділянка розташована. Крім того, він може бути змінений, але не під час передачі земельної ділянки в оренду, оскільки передача земельної ділянки в оренду фермерському господарству здійснювалась саме за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області. Зміна угідь не передбачена цим проектом. Зміна угідь можлива лише шляхом розроблення та затвердження іншого виду документації із землеустрою - проекту землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (пункт «е» частина друга статті 25 Закону України «Про землеустрій»). Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Отже, земельне законодавство не містить вказівок на конкретний вид угідь, що визначається для такого виду використання як для ведення фермерського господарства. Відповідно до інформації з Національної кадастрової системи, земельна ділянка кадастровий номер 4424882500:01:005:0021 має цільове призначення - для ведення фермерського господарства, вид угідь - пасовища, такі відомості вносяться під час формування земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таким чином, пасовища є видом сільськогосподарських угідь, а не видом цільового призначення земельної ділянки. В свою чергу, ст.24 Закону України «Про фермерське господарство» безпосередньо визначено, що фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв`язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних. Норми ст. 22 ЗК України кореспондуються з нормами ст.24 Закону України «Про фермерське господарство» стосовно цілей використання земель сільськогосподарського призначення, а саме: для виробництва сільськогосподарської продукції. При цьому, як Земельний кодекс України, так і Закону України «Про фермерське господарство» не містять обмежень щодо використання видів сільськогосподарських угідь при здійсненні своєї діяльності фермерським господарством. Натомість, п.п. 4 п. 23 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.102012р. №1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про обмеження у використанні земель, серед яких: перелік заборонених видів діяльності та обов`язків щодо вчинення певних дій з посиланням на нормативно-правові акти, згідно з якими встановлено обмеження, строк дії обмеження. Пункт 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051, встановлює, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом. Як підтверджено матеріалами справи, стосовно земельної ділянки кадастровий номер 4424882500:01:005:0021 відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою КМУ від 17.10.2012р. № 1051, не зареєстровані. Як наслідок, відомості щодо відсутності обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий номер 4424882500:01:005:0021, в тому числі щодо відсутності обмежень у використанні видів сільськогосподарських угідь, є офіційними відомостями і вважаються об`єктивними та достовірними. При цьому, затверджуючи проект землеустрою цільове призначення земельних ділянок не було змінене, оскільки як до прийняття оскаржуваного наказу, так і після цільове призначення залишилося одним і тим самим - землі сільськогосподарського призначення. Зазначення іншого виду цільового призначення цих земельних ділянок не тягне за собою зміну їх цільового призначенні, а відтак і не потребує окремої процедури, яка необхідна при зміні цільового призначення. Як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, він виконаний саме для передачі цих ділянок для ведення фермерського господарства та отримав позитивний висновок повноважного органу, який здійснює державний контроль за використанням земель. Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021р. у справі №925/929/19 користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їх власником. У даній справі прокурором не доведено, а судом не виявлено доказів використання землі не за цільовим призначенням та не у відповідності до виду використання, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 4424882500:01:005:0021 була передана в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. При цьому, в спростування доводів прокурора щодо використання земельної ділянки всупереч її цільовому призначенню, колегія суддів звертає увагу, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2021р. у справі №360/4927/20 позов гр. ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним та скасування приписів задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням земель та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 19.06.2020р. №279-ДК/0096ПР/03/01/-20 відносно ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням земель та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 30.07.2020р. № 385-ДК/000133ПР/03/01/-20 відносно ОСОБА_1 . З огляду на встановлені фактичні обставини та наведені правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 09.11.2015р. року №530-сг "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства", є необґрунтованим та не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17 сформульовано такий правовий висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладання) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає правочин. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення, тому будь-які обставини, що виникли після видання наказу про передачу земельної ділянки в оренду та укладання договору оренди, не можуть бути підставою недійсності правочину та не мають жодного правового значення при розгляді такого спору. В даному випадку право на користування фермерським господарством земельної ділянки підтверджено укладеним договором оренди № 0014 від 26.01.2016р., згідно з яким орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Комишненській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, строком на 7 років. Вказане право зареєстровано у визначеному законом порядку, що підтверджує законність та правомірність користування спірною земельною ділянкою. Прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено наявність підстав у відповідності до ст. 203, 215, 216 ЦК України для визнання недійсними договору оренди земельної ділянки площею 28,5645га пасовищ, з кадастровим номером 4424882500:01:005:0021, а також повернення спірної земельної ділянки. При цьому колегія суддів зазначає, що у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог право позивача не є порушеним, що, з огляду на положення ст. 261 ЦК України свідчить про відсутність підстав для застосування позовної давності за заявою відповідача, поданою до суду першої інстанції. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що на момент звернення заявника до суду позивач не мав правового інтересу та права на даний позов, оскільки повноваження щодо володіння, користування та розпорядження, а також право контролю у нього виникло з день звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» № 21-ОТГ від 10.12.2020р., на виконання Указу Президента України від 15.10.2020р. № 449 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020р. № 1113 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин», із державної власності передано, а Комишненською сільською радою Станично-Луганського району Луганської області на підставі акту приймання-передачі від 10.12.2020р. прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, у тому числі земельну ділянку площею 28,5645га з кадастровим номером 4424882500:01:005:0021. За таких обставин, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Комишненська сільська рада є фактичним, титульним власником спірної земельної ділянки, яка у встановленому земельним законодавством порядку була передана з державної власності в комунальну власність та зумовило виникнення у останнього речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що на час звернення прокурора з даним позовом органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у земельних правовідносинах є Комишненська сільська рада Станично-Луганського району Луганської області, з боку якої жодних заходів щодо повернення спірної земельної ділянки вжито не було, а Луганською місцевою прокуратурою №2 (Щастинська окружна прокуратура) повідомлено позивача про намір звернутися до господарського суду в його інтересах за листом від 11.02.2021р. №77-263вих -21, отже звернення прокурора в інтересах держави в особі Комишненської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області в цій справі відповідає функції представництва прокуратурою інтересів територіальної громади та направлено на їх захист, що також підтверджено в постанові Східного апеляційного господарського суду від 12.04.2021р. у даній справі, яка набрала законної сили та не була оскаржена до суду касаційної інстанції. При цьому, зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що прокурор просив повернути спірну земельну ділянку державі в особі саме Комишненської селищної ради, тобто органу, який на момент звернення з позовом до суду діяв в інтересах територіальної громади. Прокурор мав намір повернути земельну ділянку її законному власнику в особі відповідного органу (розпорядника), позивачу по справі. Однак, останнього в силу п.5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» було замінено та на даний момент належним позивачем у справі є Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області. Саме даний позивач - Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області наразі є тимчасовим органом, який виконує на території територіальної громади повноваження Комишненської селищної ради, у тому числі з управління комунальним майном. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На підставі ретельного дослідження наявних у справі документів, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 01.06.2021р. у справі №929/925/19, від 27.11.2018р. у справі №905/1227/17, Верховного Суду від 26.08.2021р. у справі №913/540/20, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що прокурором не доведено належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами правомірності заявлених позовних вимог. Таким чином, оскаржуване судове рішення ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права, тому має бути скасовано, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати за звернення з позовною заявою залишаються за прокурором, а судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача в зв`язку із задоволенням апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ріпка Агро", с.Комишне Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 25.05.2021р. (повний текст складено та підписано 04.06.2021р.) у справі №913/91/21 - задовольнити. Рішення господарського суду Луганської області від 25.05.2021р. (повний текст складено та підписано 04.06.2021р.) у справі №913/91/21 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Керівника Щастинської окружної прокуратури Луганської області, смт.Новоайдар Луганської області, в інтересах держави в особі Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, смт.Станиця Луганська Луганської області, - відмовити. Стягнути з Луганської обласної прокуратури (Україна, 93400, Луганська обл., м.Сєвєродонецьк, вул.Богдана Ліщини, буд.27; код ЄДРПОУ 02909921) на корить Фермерського господарства "Ріпка Агро" (Україна, 93644, Луганська обл., Станично-Луганський р-н, с.Комишне, вул.Дружби, буд.3А; код ЄДРПОУ 40486599) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 10.215,00грн. Доручити господарському суду Луганської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови. У судовому засіданні 15.12.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2021р. Головуючий суддя І.В. Зубченко Суддя О.Є. Медуниця Суддя О.О. Радіонова