Постанова 4816 № 577/2700/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2021 року м.Суми Справа №577/2700/20 Номер провадження 22-ц/816/1232/21 22-ц/816/1233/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 червня 2021 року в складі судді Семенюк І.М., постановлене у м. Конотоп, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду з позовом у липні 2020 року, в якому після уточнення, ОСОБА_1 просила визнати незаконною транзакцію щодо переказу грошових коштів з її карткового рахунку № НОМЕР_1 від 16.05.2020 року на суму 13500,00 та зобов`язати відповідачка повернути незаконно зняті кошти з вказаного карткового рахунку, шляхом відновлення їх на її катків рахунок № НОМЕР_2 . Свої вимоги мотивувала тим, що є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та мала картковий рахунок № НОМЕР_1 , який був прив`язаний до номеру її телефону - НОМЕР_3 . 15.05.2020 року на її телефон зателефонували з невідомого номеру. Вона відповіла на дзвінок, проте абонент відключився через декілька секунд. Через деякий час (коли саме їй невідомо) номер її мобільного телефону перестав працювати, а вночі 16.05.2020 року з її карткового рахунку були зняті грошові кошти у сумі 13 500 грн. 16.05.2020 року вранці, вона з телефону свого сина звернулася на гарячу лінію банку та повідомила про вищевикладені обставини у зв`язку з чим рахунки були заблоковані. Того ж дня вона звернулася у правоохоронні органи з заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1. ст.190 КК України, її визнано потерпілою та ведеться слідство. 18.05.2020 року вона прибула до відділення банку, де їй надали виписки з карткового рахунку для проведення відповідних слідчих дій, а також її картка була вилучена працівниками банку та знищена, а також видана нова картка, замість попередньої. Крім того, вона звернулася до відповідача з заявою, у якій виклала вище наведені обставини та просила провести службове розслідування для встановлення осіб, якими фактично були зняті її грошові кошти та (або) осіб на чиї карткові рахунки були переведені її кошти, а також просила повернути на її рахунок незаконно списані кошти. 15.06.2020 року вона отримала відповідь від відповідача, у якій йдеться, що банк, не може повернути кошти з наступних підстав, оскільки встановлено, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу у системі дистанційного обслуговування клієнта Приват-24, вхід у який був здійснений наче б то під її авторизацією. При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват-24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу, після чого до банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів. Вказані дані можна було здійснити лише за допомогою використання її фінансового телефону та іншої особистої інформації. Вказує, що у зв`язку з незабезпеченням відповідачем належної безпеки її особистих даних, банк надав можливість шахраям зняти з її рахунку кошти. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09.06.2021 року позов задоволено. Визнано транзакцію щодо переказу з карткового рахунку ОСОБА_1 за НОМЕР_1 від 16.05.2020 року грошових коштів в сумі 13 500,00 грн незаконною. Зобов`язано ПАТ КБ «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 грошові кошти, зняті 16.05.2020 року з карткового рахунку № НОМЕР_1 в сумі 13 500 грн, шляхом відновлення їх на картковий рахунок за № НОМЕР_2 , перевипущений банком. Додатковим рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16.06.2021 року стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 8 000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не було доведено про обставини, що спірна транзакція здійснена саме позивачем або вона своїми діями сприяла втраті інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, тому вимоги про скасування операції, повернення коштів на рахунок є обґрунтованими. Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею витрати на професійну правничу допомогу та на користь держави - по сплаті судового збору за розгляд справи. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що між сторонами у справі було погоджено Умови та правила надання банківських послуг, положення, якими визначено, зокрема, що: клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви клієнта про блокування рахунку (карти), а банк не несе відповідальність, у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта стане відомою іншім особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їх зберігання і використання. Крім того, п. 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням користувач не несе відповідальність за здійснення платіжних операцій, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначає, що без розголошення з боку ОСОБА_1 ПІН-коду своєї карти, номеру своїх карток, інша особа, навіть пере випустивши сім-карту або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла зняти чи переказати кошти. Крім того, позивачем не доведено співмірність та повноту витрат на правничу професійну допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. Вказує, що судом постановлене законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не має. Сторони до суду не прибули, але належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та має картковий рахунок № НОМЕР_1 , даний картковий рахунок був приєднаний до номеру її телефону: НОМЕР_3 . Вночі 16.05.2020 року з картки позивача були зняті грошові кошти в сумі 13 500,00 грн. 16.05.2020 року вранці позивач звернулася на гарячу лінію банку та повідомила про вищевикладені обставини у зв`язку з чим рахунки були заблоковані. Того ж дня, вона звернулася у правоохоронні органи з заявою про вчинення кримінального правопорушення та 16.05.2020 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020200080000534 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. 15.06.2020 року позивач отримала від банку відповідь про те, що банк не може повернути кошти з наступних підстав: було встановлено, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу у системі дистанційного обслуговування клієнта Приват-24, вхід у який був здійснений наче б то під її авторизацією. При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват-24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу, після чого до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дані можна було здійснити лише за допомогою використання її фінансового телефону та іншої особистої інформації. Вказані обставини справи, встановлені судом першої інстанції, сторонами справи не оспорюються. Згідно із ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника, з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу. Ініціювання переказу коштів може, в тому числі, здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу, тобто платіжної картки (стаття 21 вказаного Закону). Відповідно до пунктів 6 - 9 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою правління НБУ від 05 листопада 2011 року № 705, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, встановлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН -коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не можна стверджувати, що зняття коштів відбулось з вини клієнта банка. Крім того, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, колегія суддів бере до уваги і правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15, згідно з якою, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для висновку про його вину, як підставу цивільно-правової відповідальності. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Отже, аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що вина банку у знятті коштів з рахунків клієнта виключається лише у разі доведення, що саме клієнт банку своїми діями чи бездіяльністю посприяв у втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. З огляду на викладене та, беручи до уваги обставини того, що грошові кошти у розмірі 13500,00 грн, були списані з рахунку позивача за ініціативою інших осіб внаслідок недозволеної платіжної операції, а відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» не було вчинено жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 , колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду в частині наявності підстав для зобов`язання банку передати на рахунок позивача 13500,00 грн за рахунок власних коштів. Відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення суду не було надано доказів, які б безспірно підтверджували, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН - коду або іншої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції. Посилання банку в апеляційній скарзі на Умови та правила надання банківських послуг не заслуговують на увагу, оскільки банком не надано суду доказів про ознайомлення позивача з їх умовами, а матеріали справи взагалі не містять вказаних Умов та правил, підписаних позивачем. Однак, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду щодо наявності підстав для задоволення вимог про визнання транзакції незаконною. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Судове рішення про визнання транзакції щодо переказу з карткового рахунку ОСОБА_1 за НОМЕР_1 від 16.05.2020 року грошових коштів в сумі 13 500,00 грн незаконною не є підставою для повернення безпідставно списаних коштів, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах. Зважаючи на характер спірних відносин, належному способу захисту інтересу ОСОБА_1 відповідає саме позовна вимога про зобов`язання банку повернути кошти, що відповідає заявленому у справі спору щодо порушення прав позивача, як споживача банківських послуг, тому вимога про визнання транзакції незаконною не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги з приводу ухваленого судом додаткового рішення також не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції було вирішено питання відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог ЦПК України, а саме при визначенні їх розміру було правильно враховано: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, відмова в задоволенні позовної вимог про визнання транзакції незаконною фактично не впливає на обсяг задоволення позову, тому не пливає на вирішення питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд в суді першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права та фактично зводяться до переоцінки доказів наданої судом першої інстанції без посилення на обставини, які не були враховані при вирішенні справи. Враховуючи викладене рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про визнання транзакції незаконної, через порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, на підставі ст. 376 ЦПК України підлягаю скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в їх задоволені. В іншій оскаржуваній частині рішення суду та додаткове рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх скасування немає. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2000,00 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт відповідно до звіту про виконанні роботи. Враховуючи, що обсяг задоволення апеляційної скарги фактично не впливає на обсяг задоволення позову, скаржнику за апеляційний розгляд справи витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають компенсації. В зв`язку з тим, що дана цивільна справа відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, тому в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а), г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2021 року в частині задоволення вимог про визнання транзакції незаконної скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у їх задоволенні. В іншій частині рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 16 червня 2021 року залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 2000,00 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню. Повне судове рішення складено 05 серпня 2021 року. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: О.Ю.Кононенко Т.А. Левченко