Постанова 4816 № 577/977/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м.Суми Справа №577/977/25 Номер провадження 22-ц/816/1642/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Замченко А. О. , Худика А. М. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - Озірської-Шанли Вікторії Сергіївни на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2025 року в складі судді Логіна Є.В., ухвалене в м. Конотоп, повний текст якого складено 19 грудня 2025 року, В С Т А Н О В И В: 04 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») про зобов`язання відновити залишок кредитних коштів на рахунку шляхом їх повернення, припинення дії договору та закриття кредитної картки. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК». 11 вересня 2024 року близько 23:00 год. невстановлені особи зламали її акаунт на телефоні, після чого вона виявила несанкціоновану транзакцію з переведення коштів, яку вона не здійснювала та не підтверджувала. А саме із банківської картки № НОМЕР_1 були зняті кошти на суму 174 559 грн. Виявивши несанкціоноване зняття коштів з банківської карти, вона негайно повідомила про вказані операції АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зателефонувавши до кол-центру. При зверненні в банк з`ясувалося, що 11 вересня 2024 року у вечірній час на її ім`я було відкрито кредитний ліміт на суму 34000 грн, після чого кредитні кошти переведені на карту іншого банку. Між тим, позивач жодних кредитних договорів не укладала, ні в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», ні в жодній іншій фінансовій установі. Несанкціоновані транзакції за її рахунком відбулися у ніч, коли у м. Конотоп відбувались обстріли з боку РФ, у її будинку були вибиті вікна. На наступний день з приводу шахрайських дій відносно неї невідомими особами, вона звернулася до поліції і на підставі її заяви відкрито кримінальне провадження. Досудове розслідування у даній справі триває по теперішній час. Після проведення незаконного зняття коштів з її банківської карти, вона змушена сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, які фактично не отримувала. Позивач неодноразово зверталася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з вимогами анулювати або заморозити кредит до ухвалення судового рішення, однак її заяви залишені без розгляду, відновлення порушених прав банком фактично не здійснено. Відтак позивач вважає, що невідомим їй шляхом, треті особи здійснили вхід до її акаунту «Приват 24» та оформили кредит. Списання, перерахування грошових коштів з карткового рахунку та оформлення заяви про надання кредиту відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Позивач своїми діями або бездіяльністю жодним чином не сприяла втраті чи незаконному використанню її персональних даних, що б дало змогу ініціювати незаконні платіжні операції. Вважає дії відповідача неправомірними, а тому змушена звернутись до суду з даним позовом. Посилаючись на зазначені обставини, просила зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відновити залишок кредитних коштів на особистому картковому рахунку НОМЕР_2 за договором SAMDNWFC000109440505 від 11 вересня 2024 року, який належить ОСОБА_1 до стану, в якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій 11 вересня 2024 року, шляхом повернення на картку/рахунок НОМЕР_2 за договором SAMDNWFC000109440505 від 11 вересня 2024 року грошові кошти в розмірі 34 000 грн та здійснити повернення всіх сплачених ОСОБА_1 відсотків і штрафних санкцій в період з 11 вересня 2024 року по день ухвалення рішення; припинити дію договору по картковому рахунку НОМЕР_2 із внутрішнім номером обліку банківських операцій SAMDNWFC000109440505 від 11 вересня 2024 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; закрити кредитну картку НОМЕР_2 із внутрішнім номером обліку банківських операцій AMDNWFC000109440505 від 11 вересня 2024 року, видану на ім`я ОСОБА_1 АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Зобов`язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відновити залишок кредитних коштів на особистому картковому рахунку НОМЕР_2 за договором SAMDNWFC000109440505 від 11 вересня 2024 року, який належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , до стану 34 000 грн у вигляді кредитного ліміту, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій 11 вересня 2024 року щодо оформлення кредиту та зняття коштів в сумі 33 944 грн 31 коп. та скасовано всі нараховані платежі, відсотки та заборгованість по них, які були нараховані ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 з 11 вересня 2024 року та будуть нараховані по день закриття картки. Зобов`язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» припинити дію договору по картковому рахунку НОМЕР_2 із внутрішнім номером обліку банківських операцій SAMDNWFC000109440505 від 11 вересня 2024 року, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Зобов`язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» закрити кредитну картку НОМЕР_2 із внутрішнім номером обліку банківських операцій AMDNWFC000109440505 від 11 вересня 2024 року, видану на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АТ КБ «ПРИВАТБАНК». В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Озірська-Шанли В.С., посилаючись на те, що рішення ухвалено без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні прозову. В доводах апеляційної скарги представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Озірська-Шанли В.С. наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що банком було допущено істотне порушення норм чинного законодавства та не доведено, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Звертає увагу суду на те, що доведенню підлягають дії чи бездіяльність користувача, що призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, лише ті платіжні операції, які були здійснені без електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача. У даному ж випадку користувача та платіжний засіб було достовірно ідентифіковано під час здійснення оскаржуваних платіжних операцій, що не спростовано позивачем. Вказує, що входи до Приват24 під авторизацією позивача ОСОБА_1 здійснювались з вірним введенням логіну та паролю входу. Також АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомляв ОСОБА_1 про входи до Приват24 з нетипових пристроїв та про операції на її рахунках. Банк наголошує на тому, що до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її карткового рахунку. Також не надано доказів того, що позивач негайно повідомила Банк про втрату доступу до Приват24, при тому що позивач мала і реальну змогу самостійно заблокувати будь-які входи до Приват24 під її авторизацією з інших мобільних пристроїв, які нею не виконувались. Це свідчить про те, що саме позивач своїми діями та бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню даних, що дають можливість ініціювати платіжні операції на її рахунку. Від позивача в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомлений про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явився. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторони, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, його позиція є чіткою і зрозумілою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , її представника адвоката Юсан І.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення вказаним вимогам не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК». На обґрунтування своїх вимог остання посилається на те, що 11 вересня 2024 року у вечірній час, шляхом шахрайських дій, невстановлені особи зламали її акаунт в додатку «Приват 24» та відкрили кредитний ліміт на суму 34000 грн по картковому рахунку № НОМЕР_4 , після чого кредитні кошти були переведені на карту іншого банку, залишок після операцій залишився (мінус) 33 944 грн 31 коп. Стверджує, що жодних кредитних договорів вона не укладала, коштів не отримувала і не здійснювала з ними жодних операцій. Так, згідно наданих представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» доказів, а саме паспорту споживчого кредиту (а.с. 93), заяви про приєднання (а.с. 98), 11 вересня 2024 року о 23:54 від імені ОСОБА_1 було підписано ОТП паролем Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту. На підставі підписаних документів було оформлено віртуальну кредитну картку НОМЕР_4 , яку було активовано та встановлено кредитний ліміт. В подальшому, на карті НОМЕР_4 , шляхом створення платежів у Приват24 під авторизацією ОСОБА_1 , були здійснені наступні платіжні операції з використання кредитного ліміту: 12 вересня 2024 року о 00:04 - переказ грошових коштів на рахунок отримувача НОМЕР_5 , банк отримувача JSC UNIVERSAL у сумі 24 120,00 грн (сума у валюті картки з урахуванням комісій -11 800 грн 71 коп.); 12 вересня 2024 року о 00:08 - переказ грошових коштів на рахунок отримувача НОМЕР_6 , банк отримувача JSC UNIVERSAL у сумі 11 457,00 грн ( сума у валюті картки з урахуванням комісій -24 843 грн 60 коп.) Також 12 вересня 2024 року о 00:06 відбулось зарахування коштів на рахунок кредитної картки НОМЕР_4 у сумі 2 700,00 грн. ОСОБА_2 , 5168742733420891. Після проведених транзакцій було використано кредитний ліміт у загальному розмірі 33 944 грн 31 коп. Також, згідно наданої відповідачем інформації, Банком зафіксовані наступні входи до Приват24 під авторизацією ОСОБА_1 : 11 вересня 2024 року о 19:42 год., 20:21 год., 20:44 год. При цьому місцем розташування звідки здійснювались входи о 20:21 год. зазначено Німеччина, Франкфурт на Майні, а о 19:42 год. Нідерланди, Амстердам, з різних нетипових пристроїв, операційних систем та різних IP-адрес. Такі обставини ставлять під сумнів, що вхід до «Приват24» був здійснений 11 вересня 2024 року саме позивачем, адже вона фізично не могла перебувати в один вечір одночасно в різних країнах та заходити в свій акаунт з різних пристроїв. В подальшому, 12 вересня 2024 року ОСОБА_1 у відділені АТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснила перевипуск віртуальної картки НОМЕР_4 на фізичну картку НОМЕР_7 , а віртуальну картку НОМЕР_4 було закрито. Даний факт стверджується виписками з особового рахунку та фото клієнта ОСОБА_1 у відділенні банку. Згідно долученої позивачем відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 133), остання 12 вересня 2024 року, тобто в день вчинення несанкціонованих операцій, дійсно зверталась до банку з приводу вчинення відносно неї шахрайських дій. Таке звернення підтверджено листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Також місцевим судом зазначено, що позивач 12 вересня 2024 року, тобто в день списання спірних коштів звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення та 12 вересня 2024 року відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024200450000986 за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство). Листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 12 листопада 2024 року ОСОБА_1 повідомлено про розгляд її звернення стосовно повернення коштів, які були списані 11 вересня 2024 року, а також, повідомлено, що банк не може повернути кошти за наступних підстав: було встановлено, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу у системі дистанційного обслуговування клієнта Приват-24, вхід у який був здійснений під її авторизацією. При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват-24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу, після чого до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дані можна було здійснити лише за допомогою використання її фінансового телефону та іншої особистої інформації. В зазначеній відповіді викладено загальні приписи списання грошових коштів (а.с. 22, 23). Представником позивача адвокатом Юсан І.О. на адресу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 03 лютого 2025 року спрямовано заяву щодо врегулювання спору, який залишився без реагування (а.с. 27). Також на адресу суду скеровано результати службової перевірки за фактом непідтвердження клієнтом ОСОБА_1 операцій за її картками № 5168742733420891 та 5457082255240322, згідно якої встановлено, що особа, яка проводила вищевказані транзакції мала доступ до акаунту Приват24 клієнта. Відтак клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на платіжній картці даних, до моменту звернення клієнта в банк та блокування платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки платіжної картки в стоп-лист платіжною системою. Зазначено, що повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу покладено на утримувача платіжного засобу. Порушень договірних відносин з клієнтом з боку банку не встановлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення істотним порушенням банком вимог Закону України «Про платіжні послуги», Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затв. Постановою Правління Національного банку України 29 липня 2022 року № 164 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), оскільки є факт здійснення операцій за кредитним рахунком позивача, які нею не замовлялися та не оформлялися, що завдало їй істотної шкоди у вигляді зарахування додаткової заборгованості, яку вона має погашати, та нарахування плати у великому розмірі за кредитні кошти, які нею не отримувались, а сама послуга не замовлялась, тому прийшов до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 651 ЦК України, а кредитний договір підлягає розірванню. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи зі слідуючого. Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури. Пунктом 6 частини дев`ятнадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу. Згідно з частиною двадцятою статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач зобов`язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації. Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення), користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень. Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення). Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення). Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу. Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності. Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У справі, що переглядається, службовою перевіркою було встановлено, що переказ коштів з рахунку позивача був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією ОСОБА_1 . При процедурі ідентифікації користувача у системі Приват24 клієнт вводить свої ім`я користувача (логін - фінансовий номер телефону) і пароль. Лише за результатом правильного вводу логіну та паролю можна увійти до Приват24, після чого стає можливим замовляти банківські послуги, відкривати рахунки, створювати необхідні платежі, здійснювати переказ коштів, тощо. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону, паролю, та іншої особистої інформації, які відомі виключно клієнту банку, і не можуть бути відомі третім особам без розголошення цих даних з боку самого клієнта. З матеріалів справи вбачається, що 11 вересня 2024 року о 23:54 ОСОБА_1 було підписано з використанням ОТП паролю Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту. На підставі підписаних документів було оформлено віртуальну кредитну картку НОМЕР_4 , яку було активовано та встановлено кредитний ліміт. При цьому, слід зауважити, що ОТП пароль - це одноразовий пароль, який надсилається банком на фінансовий номер телефону клієнта, після введення якого вважається, що документ підписано простим електронним підписом. Відповідно до умов та правил надання банківських послуг при підписанні електронних документів, будь-яких платіжних операцій та правочинів між сторонами за допомогою простого електронного підпису вважається, що він однозначно ідентифікує особу клієнта та є логічно пов`язаний із електронними даними про будь-яку дію, платіжну операцію або правочин за умови, якщо підтвердження клієнтом здійснення будь-якої дії, платіжної операції або укладення правочину здійснено шляхом введення у відповідне поле інтерфейсу програмного комплексу або сайту банку цифрової або алфавітно-цифрової послідовності, яка повністю ідентична, надісланому банком OTP-паролю. В подальшому на карті НОМЕР_4 , шляхом створення платежів у Приват24 під авторизацією ОСОБА_1 були здійснені наступні платіжні операції з використання кредитного ліміту: 12 вересня 2024 року о 00:04 - Переказ грошових коштів на рахунок отримувача НОМЕР_5 , банк отримувача JSC UNIVERSAL у сумі 24 120,00 грн (сума у валюті картки з урахуванням комісій -11 800 грн 71 коп.); 12 вересня 2024 року о 00:08 - Переказ грошових коштів на рахунок отримувача НОМЕР_6 , банк отримувача JSC UNIVERSAL у сумі 11 457,00 грн (сума у валюті картки з урахуванням комісій - 24 843 грн 60 коп.). Також 12 вересня 2024 року о 00:06 відбулось зарахування коштів на рахунок кредитної картки НОМЕР_4 у сумі 2 700,00 грн. ОСОБА_2 , 5168742733420891. Після проведених транзакцій було використано кредитний ліміт у загальному розмірі -33 944 грн 31 коп. Таким чином, входи до Приват24 під авторизацією позивача ОСОБА_1 здійснювались з вірним введенням логіну та паролю входу. Також АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомляв ОСОБА_1 про входи до Приват24 з нетипових пристроїв та про операції на її рахунках. Колегія суддів апеляційного суду, підсумовуючи вищевикладене, приходить до висновку, що входи до Приват24 11 вересня 2024 року 12 вересня 2024 року були здійснені під авторизацією клієнта ОСОБА_1 . При процедурі авторизації входу до Приват24 клієнт вводить свої ім`я користувача/логін (фінансовий номер клієнта) та пароль входу до Приват24, який відомий лише клієнту. Вхід до Приват24 для проведення платежів здійснюється з обов`язковим вводом паролю входу. Для зміни паролю клієнту необхідно подати відповідну заявку на заміну паролю, після чого здійснюється автоматичний дзвінок на фінансовий номер телефону клієнта для підтвердження створення заявки на заміну паролю Приват24. Після отримання позитивної відповіді від клієнта на створення заявки на заміну паролю входу до Приват24, з метою ідентифікації та верифікації, клієнту необхідно обрати діючу карту та ввести пароль до обраної картки. Тільки після підтвердження вірності введення паролю, клієнту буде запропоновано створити та ввести новий пароль входу до Приват24. Як вбачається з матеріалів справи під час підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорту споживчого кредиту, а також здійснення платіжних операцій на картковому рахунку у системі дистанційного обслуговування Приват24, вхід до Приват24 було здійснено під авторизацією користувача ОСОБА_1 з вірним введенням логіну та паролю входу. При цьому, слід зауважити, що позивач звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з повідомленням про шахрайські операції на її рахунку вже після проведених платіжних операцій, а тому до моменту такого повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронними платіжним засобом користувача несе банк. За декілька годин до здійснення оскаржуваних позивачем платіжних операцій, банк направляв ОСОБА_1 повідомлення про те, що вхід до Приват24 під її авторизацією здійснено з нетипового пристрою. З цього слідує, що позивач мала змогу заблокувати входи з нетипового пристрою самостійно, або негайно повідомити банк про дану подію та упередити несанкціоновані платіжні операції, проте позивачем було проігноровано повідомлення від банку, що свідчить про її бездіяльність. Платіжні операції на рахунку позивача відбулись за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, що в розумінні положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не є неналежним переказом, а тому відсутні підстави для негайного відновлення залишку коштів на рахунку користувача. Платіжні операції на рахунку ОСОБА_1 могли відбутися внаслідок необачної поведінки самого позивача, про що свідчать відомості про перехід за посиланням у вайбер з пропозицією ввести пароль від Приват24 та ігнорування позивачем повідомлень від банку. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження порушення банком правил проведення розрахункових операцій в процесі переказу грошових коштів з її карткового рахунку. Також не надано доказів того, що позивач негайно повідомила банк про втрату доступу до Приват24 при тому, що позивач мала і реальну змогу самостійно заблокувати будь-які входи до Приват24 під її авторизацією з інших мобільних пристроїв, які нею не виконувались. Це свідчить про те, що саме позивач своїми діями та бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню даних, що дають можливість ініціювати платіжні операції на її рахунку. Виходячи з цього, можна стверджувати, що позивач звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з повідомленням про шахрайські дії на її рахунках вже після здійснення оспорюваних нею платіжних операцій, тобто запізно. Отже, відповідальність за здійснення банківських операцій, які заперечуються ОСОБА_1 повністю покладається на самого позивача. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Натомість, підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорту споживчого кредиту від 11 вересня 2024 року, а також відкриття картки НОМЕР_4 відбувалось під авторизацією ОСОБА_1 , шляхом вірного введення логіну та паролю входу до Приват24, введення ОТП паролів, а переказ коштів з рахунку позивача відбувався за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, що в розумінні положень Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не є неналежним чи помилковим переказом, а тому відсутні підстави для негайного відновлення залишку коштів на рахунку користувача. В подальшому, 12 вересня 2024 року ОСОБА_1 у відділені банку здійснила перевипуск віртуальної картки НОМЕР_4 на «фізичну» картку НОМЕР_2 . Віртуальну картку НОМЕР_4 було закрито та отримано іншу картку НОМЕР_2 , яка до цього часу перебуває у користуванні позивача. Картку НОМЕР_2 було відкрито та отримано ОСОБА_1 на підставі підписаної ОТП паролем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Паспорт споживчого кредиту від 11 вересня 2024 року (із внутрішнім номером обліку банківських операцій SAMDNWFC000109440505), що свідчить про те, що позивач фактично почала користуватись послугами на підставі укладеного договору про надання банківських послуг від 11 вересня 2024 року, що, в свою чергу, є конклюдентними діями. Таким чином, відкриття та отримання картки НОМЕР_2 відбулось за волевиявленням ОСОБА_1 з її особистою присутністю у відділенні АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підставі підписаного договору від 11 вересня 2024 року, що підтверджується матеріалами справи. Порушень норм чинного законодавства з боку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» під час відкриття та видачі клієнту ОСОБА_1 даної картки судом не встановлено. В оскаржуваному рішенні місцевим судом зобов`язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» припинити дію договору по картковому рахунку НОМЕР_2 із внутрішнім номером обліку банківських операцій SAMDNWFC000109440505 від 11 вересня 2024 року та закрити кредитну картку НОМЕР_2 . При цьому, слід зауважити, що під час укладення оскаржуваних позивачем угод з боку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» були відсутні будь-які протиправні дії банка. В матеріалах справи відсутні будь-які докази незаконних дій АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як підстави для припинення дії договору чи для його розірвання або визнання недійсним. Оскаржуваним судовим рішенням зобов`язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» скасувати всі нараховані платежі, відсотки та заборгованість на картковому рахунку НОМЕР_2 , які були нараховані ОСОБА_1 з 11 вересня 2024 року та будуть нараховані по день закриття картки. З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити слідуюче. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування відсотків, пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. З огляду на вищевикладене, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував надані відповідачем докази та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, не дивлячись на те, що у справі відсутні об`єктивні докази порушення прав позивача як споживача послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено з порушенням вимог матеріального права та приходить до висновку про його скасування з ухваленням нової постанови про відому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що позивач на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено, тому необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судові витрати, понесені відповідачем при зверненні з апеляційною скаргою у розмірі 10900 грн 80 коп. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - Озірської-Шанли Вікторії Сергіївни задовольнити. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 09 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про зобов`язання відновити залишок кредитних коштів на рахунку шляхом їх повернення, припинення дії договору та закриття кредитної картки. Компенсувати АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» 10900 грн 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 25 травня 2026 року. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: А. О. Замченко А. М. Худик