Постанова 4809 № 398/3935/20

ПОСТАНОВА Іменем України 03 серпня 2021 року м. Кропивницький справа № 398/3935/20 провадження № 22-ц/4809/1068/21 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Чельник О.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України, розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ільків Миколи Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 березня 2021 року у складі судді Орловського В.В. і В С Т А Н О В И В : В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) та, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути на свою користь страхове відшкодування на утримання в розмірі 150 228 грн, пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України в розмірі 4 000 грн 19 коп, 3 % річних в розмірі 1 000 грн 15 коп та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. Позовна заява мотивована тим, що 05 жовтня 2019 року невстановлений транспортний засіб допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні, де помер. Представник позивача звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в інтерсах дружини загиблого - ОСОБА_1 , в розмірі 158 030 грн, яка складається з витрат на поховання (7 802 грн) та відшкодування на утримання у зв`язку з втратою годувальника. Однак МТСБУ провело лише виплату страхвого відшкодування витрат на поховання, а в виплаті витрат на утримання у зв`язку з втратою годувальника відмовило, посилаючись на те, що загиблий ОСОБА_2 сам перебував на утриманні Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), а тому не міг утримувати позивача. ОСОБА_1 вважає зазначену відмову незаконною, адже факт перебування позивача на утриманні у померлого є належним чином підтверджений, а тому є законні підстави для стягнення з відповідача страхового відшкодування. Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 березня 2021 року в задоволені позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач на момент ДТП і смерті її чоловіка отримувала дохід у вигляді пенсії за віком у розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, а будь-яких відомостей про доходи померлого чоловіка суду не надано, що унеможливлює встановлення факту перебування позивача на утриманні померлого ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі адвокат Ільків М. М., який представляє інтереси ОСОБА_1 просить скасувати рішення Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2021 року та ухвалити нове, яким стягнути з МТСБУ на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування на утримання в розмірі 150 228 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що в ході судового розгляду судом першої інстанції допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а його висновки є необ`єктивними та такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 вважає, що враховуючи те, що Управлінням ПФУ їй видано довідку про те, що вона отримує пенсію в зв`язку із втратою годувальника, то факт перебування позивач на утриманні померлого ОСОБА_2 є належним чином підтверджений, що не було враховано судом першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що розмір пенсії позивача є надто малим для гарантування належної реалізації соціальних прав ОСОБА_1 . Судом першої інстанції не враховано позицію Європейського суду з прав людини, щодо вимог до вмотивованості рішення суду, а саме не зазначено чітко та доступно доводи і мотиви прийнятого ним рішення та не зазначено в мотивувальній частині, якими саме нормами законодавства він керувався. Аргументи та правові норми, на які посилається суд першої інстанції у своєму рішенні навпаки обґрунтовують доцільність задоволення позовних вимог. Від МТСБУ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити без змін рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 березня 2021 року та відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 150 228 грн, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2021 становить 227 000 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2020 року ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до копії лікарського свідоцтва про смерть № 1832/330 від 08.10.2019, ОСОБА_2 помер на 21 км + 350 м автодороги Знам`янка-Луганськ-Ізварине, причина смерті: перелом основ черепу, отриманий в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 28 серпня 1978 року. Копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , виданого 08.08.2018 довічно, підтверджується, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком. Згідно копії довідки Виконавчого комітету Пантаївської селищної ради від 28.08.2020 №1078/02-30, ОСОБА_1 перебувала на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до довідки про доходи, виданої пенсіонеру ОСОБА_1 , з жовтня 2018 року по листопад 2018 року отримувала пенсію в розмірі 1435,00 грн на місяць, за період з грудня 2018 року по червень 2019 року в розмірі 1497,00 грн на місяць, за період з липня 2019 року по вересень 2019 року в розмірі 1564,00 грн на місяць. Згідно копії довідки Олександрійського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 25.09.2020 №182/02.5.28, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ПФУ і отримує пенсію в зв`язку з втратою годувальника (за померлого ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 09.09.2020 року - довічно. Листом МТСБУ від 21.09.2020 підтверджується, що ОСОБА_1 відмовлено у відшкодуванні шкоди завданої смертю ОСОБА_2 . Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на момент ДТП і смерті її чоловіка отримувала дохід у вигляді пенсії за віком у розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, а будь-яких відомостей про доходи померлого чоловіка суду не надано, що унеможливлює встановлення факту перебування позивача на утриманні померлого ОСОБА_2 . Відповідно до частини першої статті 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон). За змістом абзацу 1 ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Частиною 2 ст. 1200 ЦК України встановлено, що особам, визначеним у пунктах 1 - 5 ч. 1 цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Тобто, коло осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, можна розділити на дві групи: непрацездатні особи, які були на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання утримання та дитина потерпілого, народжена після його смерті. Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць. У постанові від 27 січня 2021 року у справі № 584/1166/15-ц Верховний Суд дійшов наступних висновків. Факт перебування особи на утриманні померлого має місце, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20). Відповідно до п.п. «г» п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» непрцездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного із них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи. Піндпунктом б) пункту 41.1. статті 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу. Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Положеннями статті 27 Закону встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є прямим наслідком цієї ДТП. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відповідно до частини першої статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. Для отримання страхового відшкодування, матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов`язкове подання потерпілим чи іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, страховику заяви про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у п. 35.2 вказаної статті, а саме: а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). З аналізу підпункту «е» пункту 35.2 статті 35 Закону вбачається, що на заявника покладено обов`язок у разі вимоги про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника надати документи документи, перелік яких є безальтернативним і вичерпним. Зокрема заявник повинен надати документ, що підтверджує перебування на утриманні потерпілого; документ, що підтверджує доходи потерпілого за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік; документ, що підтверджує розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника. Для встановлення перебування особи на утриманні визначальним є дослідження розміру та періодичності доходів заявника та потерпілого, на час ДТП та смерті останнього. Суд має порівняти розміри цих доходів, а вирішення питання про перебування позивача на утриманні залежить від співвідношення розмірів допомоги, яку вона отримувала від померлого чоловіка та інших одержуваних нею доходів. Матерілами справи підтверджується, що звертаючись до МТСБУ із заявою від 01.09.2020 про виплату страхового відшкодування представник ОСОБА_1 на підтвердження факту перебування останньої на утриманні ОСОБА_2 надав довідку Виконавчого комітету Пантаївської селищної ради м. Олександрії Кіровоградської області № 1078/02-30 від 28.08.2020 про те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , і після смерті останнього в повторний шлюб не вступала (а.с. 13). Також, заяником було надано довідку про доходи, виданої пенсіонеру ОСОБА_1 про те, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі ГУ ПФУ в Кіровоградській області), сума пенсії в період з 01.10.2018 по 30.09.2019 складає 18 041 грн (а.с. 14). Згідно наданої копії довідки про склад сім`ї, виданої Виконавчим комітетом Пантаївської селищної ради м. Олександрії Кіровоградської області № 1077/02-30 від 28.08.2020, до складу сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 , входять ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 . 29.09.2020 представник позивача за довіреністю звернувся до МТСБУ із заявою про долучення документів та на підтвердження факту перебування ОСОБА_1 на утриманні потерпілого додатково надав довідку Олександрійського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Кіровоградській області № 182/02-5-28 від 25.09.2020 про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника (за померлого ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ) з 09.09.2020 - довічно (а.с. 28). Підтвердження того, що позивач надавала страховику документи, що підтверджують дохід потерпілого за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік матеріали справи не містять. В листі МТСБУ про прийняте рішення (номер справи МТСБУ: 70362), мотивуючи відмову ОСОБА_1 у відшкодуванні шкоди, зазначило, що оскільки ОСОБА_2 був пенсіонером за віком, МТСБУ зробило висновок, що на момент ДТП він сам перебував на утриманні ПФУ, а, отже, не міг надавати матеріальну допомогу ОСОБА_1 , а вона не було на його утриманні (а.с. 31). Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності під час розгляду справи судом визначає можливості й обов`язки сторін щодо доказування. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись до МТСБУ з заявою про страхове відшкодування, у зв`язку з втратою годувальника, не надала всіх, передбачених Законом документів, на підставі яких можна встановити, що позивач на час ДТП та смерті чоловіка перебувала на утриманні останнього. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, дійшов обгрунтованого висновку про відстуність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування на утримання. Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі про те, що довідка ГУ ПФУ в Кіровоградській області про отримання ОСОБА_5 пенсії в зв`язку із втратою годувальника є доказом перебування позивача на утриманні у померлого ОСОБА_2 та спростовуються підпунктом е) пункту 35.2. статті 35 Закону, яким визначено вичерпний і безальтернативний перелік документів, у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника. Твердження в позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на надто малий для гарантування належної реалізації соціальних прав ОСОБА_1 розмір пенсії, не заслуговує на увагу, адже визначальним в даному випадку є встановлення перевищення доходу потерпілого над доходом утриманця, а не розмір пенсії останнього. Необгрутованими є доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено чітко та доступно доводи і мотиви та не зазначено в мотивувальній частині, якими саме нормами законодавства він керувався, адже спростовуються змістом оскаржуваного рішення, яке є вмотивованим та ухваленим на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Ільків Миколи Миколайовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 березня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді О. Л. Карпенко О.І. Чельник