Постанова 4811 № 443/1846/18

Справа № 443/1846/18 Головуючий у 1 інстанції: Равлінка Р.Г. Провадження № 22-ц/811/457/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Категорія справи:70 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Цяцяка Р.П., суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О., за участю: секретаря Симця В.І.; адвоката Горзова О.О. представника позивача ОСОБА_1 ; відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 21 травня 2012 року присуджено стягувати з позивача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 12 квітня 2018 року розмір аліментів, який підлягає до стягнення, змінено - на 1/4 частину всіх видів доходу ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що (на твердження позивача) поставило його в скрутне матеріальне становище, оскільки 26.04.2018 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 з якою у позивача є донька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка часто хворіє, а тому він витрачає значну сум коштів на її утримання. Теперішня дружина позивача, ОСОБА_4 , на даний час не має самостійного доходу та не отримує будь-якої матеріальної допомоги, так як з травня 2018 року припинена виплата державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, а також з вересня 2018 року припинена виплата щомісячної одноразової допомоги при народженні дитини, що підтверджується довідками №№ 2482, 2483 від 25.10.2018 року. Таким чином, позивач є єдиним годувальником у новоствореній сім`ї, а відтак просить зменшити розмір аліментів на утримання сина від першого шлюбу до розміру 1/6 частки з усіх його доходів, але не менше , ніж 50 відсотків прожиткового віку для дитини відповідного віку (а.с. 2-3). Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с. 95-101). Дане рішення оскаржив позивач. Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду обставинам справи (а.с. 107-109). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони відповідачки, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Статтею 192 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів, визначений (зокрема) за рішенням суду, може бути згодом зменшено за рішенням суду за позовом платника аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника аліментів або їх одержувача. Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Системний аналіз вище наведених норм матеріального і процесуального права свідчить про те, що (виходячи з предмета даного спору, а саме зменшення розміру аліментів) саме на позивача ОСОБА_1 покладається обов`язок доказування фактів про зміну матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника аліментів (самого позивача) або їх одержувачів у період, який пройшов після ухвалення судом останнього з рішень, яким було визначено розмір аліментів, який підлягає до стягнення з позивача. Як вбачається з доводів, як позовної заяви, так і апеляційної скарги, свої позовні вимоги про зменшення розміру аліментів (які були присудженими до стягнення з нього рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 12 квітня 2018 року) позивач (апелянт) обґрунтовує народженням у нього ІНФОРМАЦІЯ_3 доньки ОСОБА_6 . Тобто, як вбачається з вищенаведеного, станом на час ухвалення судом 12 квітня 2018 року рішення про зміну розміру аліментів, які підлягають до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , у ОСОБА_1 вже була донька ОСОБА_6 , однак він зі згаданим рішенням погодився і його не оскаржував. Як вбачається з копії трудової книжки, наявної у матеріалах справи, теперішня дружина позивача, ОСОБА_4 , 10 серпня 2018 року звільнилася з роботи за власним бажанням (а.с. 15) і докази про те, що вона перебуває у центрі зайнятості на обліку, як особа, яка шукає роботу, у матеріалах справи відсутні. Відтак, доводи позивача (апелянта) стосовно того, що на даний час його теперішня дружина не має самостійного доходу, до уваги прийматися не можуть. Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а частиною 5 статті 183 СК України те, що той з батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів. Відтак, мінімальні розміри аліментів на одну дитину встановлені чинним законодавством: не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, або 1/4 частина заробітку (доходу) платника аліментів. Таким чином, вищезгаданим рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 12 квітня 2018 рокудо стягнення з ОСОБА_1 на утримання його сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присуджено аліменти у мінімально можливому розмірі, а саме: у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 20 жовтня 2020 року позивач (апелянт) взагалі звільнився з роботи за власним бажанням (а.с. 74). За вищенаведених обставин в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав для зменшення частки, яка підлягає до стягнення з заробітку (доходу) позивача в якості аліментів на утримання його сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують. Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2020 року- без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повну постанову складено 04 серпня 2021 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Ванівський О.М. Шеремета Н.О.