Постанова 4823 № 744/776/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 13 листопада 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 744/776/22 Головуючий у першій інстанції Смага С. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/684/23 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого-судді: Скрипки А.А. суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області у складі судді Смаги С.В. від 02 лютого 2023 року, місце ухвалення рішення м. Семенівка, дата складання повного тексту рішення - 13 лютого 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття, припинивши з цього часу стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів за рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 05.03.2010 року. Вимоги заявленого позову ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 05.03.2010 року з нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вищевказаному розмірі, і на виконання даного судового рішення було видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні у Новозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові. Позивач вказує, що у нього на утриманні перебуває також син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого позивач також сплачує аліменти у розмірі 1/5 частини від всіх видів доходів, щомісячно. У позові ОСОБА_1 зазначав, що наразі у нього змінилось сімейне становище, а саме, 28.08.2018 року він зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 , яка не працює та перебуває на його утриманні. Із посиланням на статті: 180-183, 192 Сімейного кодексу України, позивач вказує про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини щомісячно до 1/6 частини щомісячно всіх видів його заробітку, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 02.02.2023 року відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 02.02.2023 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого ним позову. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 02.02.2023 року підлягає скасуванню, оскільки його судом ухвалено із порушенням норм матеріального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що при поданні позову до суду першої інстанції він вказував, що підставою позову є зміна його сімейного стану, зокрема, реєстрація шлюбу та нова сім`я. За доводами апелянта, після стягнення з нього судом аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, на утримання дитини, у нього знову народилась дитина, на утримання якої він з 23.01.2012 року сплачує аліменти у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку щомісячно. Апелянт вказує, що на даний час його дружина не працює, займається сімейними справами. З довідки про доходи позивача вбачається, що загальна сума його доходу за період з квітня 2022 року по грудень 2022 року, з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб становила 821 605,98 грн., загальний розмір стягнутих аліментів лише за грудень 2022 року склав 45 445,14 грн. Враховуючи доходи позивача, та відповідні зміни в законодавстві щодо відрахувань із заробітної плати, з лютого 2023 року позивач повинен сплачувати аліменти на сина ОСОБА_6 в розмірі 25 000 грн., і цей розмір перевищує мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімум на дитину відповідного віку в декілька разів. Апелянт вважає, що зменшення розміру аліментів до 1/6 частини всіх видів доходу позивача щомісячно, не призведе до суттєвого погіршення фінансового забезпечення сина ОСОБА_6 , оскільки навіть при мінімальному розмірі аліментних відрахувань із заробітку позивача, розмір аліментів на сина буде перевищувати прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджують, що його матеріальний стан погіршився, оскільки на даний час у нього є обов`язок щодо утримання ще двох осіб - сина ОСОБА_7 та дружини, яка не працює, і це утримання відбувається лише за рахунок заробітної плати позивача. Доводи апеляційної скарги вказують, що відповідач ОСОБА_2 наразі отримує мінімальну заробітну плату, тому є вірогідність, що вона за рахунок аліментів буде не тільки забезпечувати потреби дитини, а і свої особисті. Із посиланням на наведені у апеляційній скарзі обставини, апелянт стверджує про наявність підстав для задоволення вимог заявленого ним позову про зменшення розміру аліментів. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, у зв`язку із її безпідставністю, та за залишити без змін обґрунтоване рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 02.02.2023 року. Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 02.02.2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Як вбачається з матеріалів справи, сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Як встановлено судом першої інстанції в ході судового розгляду даної справи, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 05.03.2010 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку або іншого доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви, тобто, з 19.01.2010 року. На виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист №2-54/2010 (а.с.5), який перебуває на примусовому виконанні у Новозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (а.с.6). Згідно виконавчого листа №2/2515/350/12, виданого 30.03.2012 року Новозаводським районним судом м.Чернігова, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.01.2012 року та до повноліття дитини (а.с.9). 28.08.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений шлюб, який зареєстровано Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис №1517. Прізвища після одруження чоловіка - ОСОБА_9 та дружини - ОСОБА_9 (а.с.7). Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 від 20.11.2022 року (а.с.31), загальна сума доходу позивача за період з 01.04.2022 року по 16.11.2022 року, за виключенням військового збору та аліментів, становить 577 757,61 грн. Як вбачається із розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № за АСВП 70395800 про стягнення з ОСОБА_1 від 22.11.2022 року (а.с.29), сума, яка підлягає стягненню із позивача на користь відповідача, за виконавчим листом №2-54/2010, виданим 04.05.2020 року Семенівським районним судом Чернігівської області, складає 195 661,23 грн., з яких перераховано стягувачу 26 663,86 грн. Відповідач ОСОБА_2 працює робітницею у Приватному підприємстві Семенівський колорит, загальна сума її доходу за період з 01.09.2022 року по 30.11.2022 року, становить 19 100 грн. (а.с.30). Матеріали справи містять в собі відповідні медичні документи, із зазначенням діагнозу сина сторін спору - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та консультаційний висновок спеціаліста, із рекомендаціями лікаря (а.с.32-33, 34-35). Відповідно до приписів ч.4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 02.02.2023 року, відмовляючи у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції, із врахуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини, а також фактичних, документально підтверджених обставин справи, дійшов висновку, що із врахуванням матеріального стану позивача наявність у нього ще однієї дитини, на утримання якої він сплачує аліменти в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, жодним чином не унеможливлює сплату позивачем аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , у встановленому судовим рішенням розмірі, а саме, у розмірі 1/4 частини заробітку або іншого доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що перебування позивача у шлюбних відносинах із працездатною особою, яка не працює, не є підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання неповнолітньої дитини. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 02.02.2023 року підлягає скасуванню, оскільки його судом ухвалено із порушенням норм матеріального права, не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції від 02.02.2023 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що при поданні позову до суду першої інстанції він вказував, що підставою позову є зміна його сімейного стану, зокрема, реєстрація шлюбу та нова сім`я. За доводами апелянта, після стягнення з нього судом аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, на утримання дитини, у нього знову народилась дитина, на утримання якої він з 23.01.2012 року сплачує аліменти у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку щомісячно. Апелянт вказує, що на даний час його дружина не працює, займається сімейними справами. З довідки про доходи позивача вбачається, що загальна сума його доходу за період з квітня 2022 року по грудень 2022 року, з відрахуванням податку з доходів фізичних осіб становила 821 605,98 грн., загальний розмір стягнутих аліментів лише за грудень 2022 року склав 45 445,14 грн. Враховуючи доходи позивача, та відповідні зміни в законодавстві щодо відрахувань із заробітної плати, з лютого 2023 року позивач повинен сплачувати аліменти на сина ОСОБА_6 в розмірі 25 000 грн., і цей розмір перевищує мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімум на дитину відповідного віку в декілька разів. Апелянт вважає, що зменшення розміру аліментів до 1/6 частини всіх видів доходу позивача щомісячно, не призведе до суттєвого погіршення фінансового забезпечення сина ОСОБА_6 , оскільки навіть при мінімальному розмірі аліментних відрахувань із заробітку позивача, розмір аліментів на сина буде перевищувати прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджують, що його матеріальний стан погіршився, оскільки на даний час у нього є обов`язок щодо утримання ще двох осіб - сина ОСОБА_7 та дружини, яка не працює, і це утримання відбувається лише за рахунок заробітної плати позивача. Доводи апеляційної скарги вказують, що відповідач ОСОБА_2 наразі отримує мінімальну заробітну плату, тому є вірогідність, що вона за рахунок аліментів буде не тільки забезпечувати потреби дитини, а і свої особисті. Із посиланням на наведені у апеляційній скарзі обставини, апелянт стверджує про наявність підстав для задоволення вимог заявленого ним позову про зменшення розміру аліментів. З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до п.1, п.2 статті 3 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини визначено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно принципу 6 Декларації прав дитини, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості. Частинами 2,3 статті 11 Закону України Про охорону дитинства визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. У п.54 рішення Європейського Суду з прав людини від 07.12.2006 року №31111/04 у справі Хант проти України суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Олссон проти Швеції (№2) від 27.11.1992 року, Серія А, № 250, статті 35-36, п.90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до приписів ч.2 статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно із положеннями ч.3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до приписів ч.1 статті 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Згідно ч.2 статті 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до приписів статті 192 Сімейного кодексу України, яка регламентує зміну розміру аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно роз`яснень п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом про зменшення аліментів, підставами позову ОСОБА_1 зазначав зміну його сімейного стану, зокрема, реєстрацію шлюбу 28.08.2018 року із ОСОБА_5 , яка не працює, перебуваючи на утриманні позивача, а також ту обставину, що після стягнення судом аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно на утримання сина ОСОБА_6 , у позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_7 , на утримання якого позивач з 23.01.2012 року сплачує аліменти у розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 02.02.2023 року відносно того, що із врахуванням матеріального стану позивача наявність у нього ще однієї дитини, на утримання якої він сплачує аліменти в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, жодним чином не унеможливлює сплату позивачем аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , у встановленому судовим рішенням розмірі, а саме, у розмірі 1/4 частини заробітку або іншого доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що перебування позивача у шлюбних відносинах із працездатною особою, яка не працює, не є підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання неповнолітньої дитини. Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, а зміна сімейного стану та обставина, що дружина позивача - ОСОБА_10 не працює, не може слугувати підставою для зменшення розміру аліментів, які сплачує позивач на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дружина позивача - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7), є особою працездатного віку, при цьому, доказів її непрацездатності матеріали справи в собі не містять, і тому її перебування на утриманні позивача не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, які сплачує позивач на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як вбачається із розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № за АСВП 70395800 про стягнення з ОСОБА_1 від 22.11.2022 року (а.с.29), сума, яка підлягає стягненню із позивача на користь відповідача, за виконавчим листом №2-54/2010, виданим 04.05.2020 року Семенівським районним судом Чернігівської області, складає 195 661,23 грн., з яких перераховано стягувачу 26 663,86 грн. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 відносно того, що зменшення розміру аліментів до 1/6 частини всіх видів доходу позивача щомісячно, не призведе до суттєвого погіршення фінансового забезпечення сина ОСОБА_6 , оскільки навіть при мінімальному розмірі аліментних відрахувань із заробітку позивача, розмір аліментів на сина буде перевищувати прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 02.02.2023 року, оскільки рівень заробітної плати позивача не можна вважати постійним, адже він залежить від виплат додаткових грошових винагород, які можуть варіювати у відповідний хронологічний період, що і вбачається із довідки про доходи позивача від 20.11.2022 року №1294 (а.с.31). Доводи апеляційної скарги вказують, що відповідач ОСОБА_2 наразі отримує мінімальну заробітну плату, тому є вірогідність, що вона за рахунок аліментів буде не тільки забезпечувати потреби дитини, а і свої особисті. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 02.02.2023 року, оскільки дані доводи є припущеннями апелянта, не підтвердженими належними та достатніми доказами, у розумінні приписів статей: 77,80 ЦПК України. Відповідно до положень ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, враховуючи розмір заборгованості позивача по сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29), відповідач ОСОБА_2 відповідний хронологічний проміжок часу самостійно несла витрати щодо утримання сина ОСОБА_6 . Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 09.09.2021 року у справі №554/3355/20, провадження №61-7397св21. Приймаючи до уваги зазначене вище, суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову про зменшення розміру аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану, а наявність у позивача сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якого за рішенням суду із позивача стягуються аліменти у розмірі 1/5 частини всіх видів його заробітку, щомісячно, та працездатної дружини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка не працює, не є безумовними підставами для зменшення розміру аліментів на утримання сина позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Приймаючи до уваги вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 02.02.2023 року про відсутність підстав для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову про зменшення розміру аліментів. За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 02.02.2023 року - залишити без змін. Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 02 лютого 2023 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Дата складення повної постанови - 13.11.2023 року. Головуючий: Судді: