Постанова 4823 № 751/2549/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 30 квітня 2026 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/2549/25 Головуючий у першій інстанції Яременко І. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/868/26 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Висоцької Н.В., суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів. В обгрунтування позову посилався, що згідно рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.02.2014 по справі № 748/321/14-ц він з січня 2014 року сплачує на користь колишньої дружини ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 7/24 частин всіх видів доходів; 26.05.2023 Новозаводським районним судом м. Чернігова по справі № 751/3628/23 прийнято судовий наказ про стягнення нього на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.05.2023 та до досягнення дитиною повноліття. Як вказував позивач, 24.07.2024 між ним та ОСОБА_9 був укладений шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис № 722, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась їх спільна дитина - дочка ОСОБА_10 . Позивач зазначав, що 31.01.2025 Новозаводським районним судом м. Чернігова по справі № 751/1019/25 прийнято судовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29.01.2025 та до досягнення дитиною повноліття. За доводами позову, у зв`язку з укладенням шлюбу, народженням дитини, та сплати аліментів на третю дитину, відбулись зміни сімейного, майнового стану позивача та погіршення його матеріального становища, що відповідно до ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів, стягнутих з нього за рішеннями судів. Позивач вважає, що діти народжені у різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Посилаючись на положення ст. 192 СК України, у позові ОСОБА_1 просив: змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.02.2014 на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 7/24 до 1/9 частини усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, до досягнення дитиною повноліття; змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.05.2023 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 до 1/9 частини усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, до досягнення дитиною повноліття; змінити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.01.2025 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 до 1/9 частини усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.09.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір стягнення аліментів, визначений: рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.02.2014 у справі №748/321/14-ц; судовим наказом Новозаводського районного суду міста Чернігова від 26.05.2023, у справі №751/3628/23; судовим наказом Новозаводського районного суду міста Чернігова від 31.01.2025 у справі №751/1019/25. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Відкликано з виконання виконавчий лист по справі №748/321/14-ц, виданий Чернігівським районним судом Чернігівської області згідно рішення суду від 10.02.2014 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 7/24 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.01.2014 і до досягнення дитиною повноліття. Відкликано з виконання судовий наказ № 751/3628/23, виданий 26.05.2023 року Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 10.05.2023 та до досягнення дитиною повноліття. Відкликано з виконання судовий наказ № 751/1019/25, виданий 31.01.2025 року Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29.01.2025 та до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду обґрунтовано тим, що враховуючи встановлені обставини справи, зміну сімейного стану позивача, його матеріального стану, з урахуванням погіршення майнового стану позивача, рівність батьківських обов`язків, суд на підставі положень 181, 192 СК України дійшов висновку про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей позивача з 7/24, 1/4, 1/4 частки доходу до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_3 адвокат Ніколаєва Г.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.09.2025 в частині, що стосується зменшення розміру аліментів на користь сина ОСОБА_12 і в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відмовити. За доводами апеляційної скарги, рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з неповним зясуванням фактичних обставин справи, ґрунтується на припущеннях, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, порушує принцип пріоритету прав та інтересів дитини, а також порушує права та законні інтереси неповнолітнього сина ОСОБА_12 на належний рівень матеріального забезпечення. В обґрунтування підстав для скасування рішення суду першої інстанції, заявник посилається, що сам по собі факт звернення позивача до суду з позовом про зменшення розміру аліментів не є достатньою підставою для перегляду раніше встановленого судом розміру аліментних зобов`язань, оскільки закон прямо покладає на позивача обов`язок довести наявність таких істотних змін, а також довести, що саме ці обставини унеможливлюють виконання аліментного обов`язку в попередньому розмірі. Вказує, що у ході розгляду справи позивач обґрунтовував свої вимоги укладенням нового шлюбу, народженням ще однієї дитини та проходженням військової служби, проте зазначені обставини не є автоматичними чи безумовними підставами для зменшення аліментів на користь раніше народженої дитини та не звільняють позивача від обов`язку доведення реального погіршення свого матеріального стану. Як стверджує заявник, позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував істотне зменшення його доходу, втрату джерела доходів, фінансову неспроможність або неможливість сплати аліментів у розмірі, визначеному судовим наказом від 26.05.2023, а також погіршення матеріального стану саме після ухвалення зазначеного судового рішення. Також посилається, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України та отримує стабільне і регулярне грошове забезпечення, гарантоване державою, а надані суду довідки з військової частини та інформація Державної податкової служби свідчать про те, що його дохід не зменшився, а навпаки мав тенденцію до зростання порівняно з періодом, коли було видано судовий наказ про стягнення аліментів. Тому вважає, що твердження позивача про погіршення його матеріального стану є необгрунтованими, не підтвердженими жодними доказами та спростовуються матеріалами справи, проте суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 89 ЦПК України, не надав належної оцінки наявним доказам та дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення аліментів. Крім того, заявник посилається, що зменшуючи розмір аліментів на користь сина ОСОБА_12 , суд першої інстанції фактично погіршив рівень його матеріального забезпечення та звузив обсяг гарантій належного утримання, а наслідки нового шлюбу та нових сімейних обставин позивача були безпідставно перекладені на дитину від попередніх сімейних відносин. За доводами скарги, суд першої інстанції фактично застосував механічний підхід «рівності часток», визначивши по 1/6 доходу на кожну дитину, не дослідивши реальні потреби сина ОСОБА_12 , його вік, витрати на розвиток, харчування, лікування та участь позивача у вихованні дитини поза межами сплати аліментів, тому заявник вважає, що такий підхід суперечить ч. 1 ст. 182 СК України, яка вимагає індивідуальної оцінки обставин щодо кожної дитини. На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 до апеляційного суду подано не було. Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Поштова кореспонденція (копія ухвали про відкриття апеляційного суду), направлена на зареєстровану адресу проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією паспорту (а.с. 6-7) та витягом з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 23) відповідно, повернулась до апеляційного суду не врученою (а.с. 218, 219), що згідно положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи та враховуючи належне повідомлення представника ОСОБА_1 адвоката Степаненка Р.О. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 11, 12, 13). Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.02.2014 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 7/24 частин всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.01.2014 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.15). За матеріалами справи, 26.05.2023 судовим наказом Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі №751/3682/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.05.2023 та до досягнення дитиною повноліття (а.с.16). 31.01.2025 судовим наказом Новозаводського районного суду міста Чернігова у справі №751/1019/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 29.01.2025 та до досягнення дитиною повноліття (а.с.17). Також судом встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 24.07.2024 (а.с.14). Відповідно довідки в/ч НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у в/ч НОМЕР_1 з 21.03.2024 (а.с.9). Згідно довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення в/ч НОМЕР_1 , за період з березня 2024 по грудень 2024 року, сума відрахувань по аліментам ОСОБА_1 становить 361620,40 грн (а.с.10). Відповідач ОСОБА_6 змінила прізвище згідно Свідоцтва про зміну прізвища, виданого 30.09.2014, з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_14 » (а.с. 32), згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 29.09.2023 з « ОСОБА_14 » на « ОСОБА_15 » (а.с. 32 зворот, 33), згідно Свідоцтва про шлюб, виданого 02.02.2021 з « ОСОБА_15 » на « ОСОБА_16 » (а.с. 33 зворот). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи встановлені обставини справи, зміну сімейного стану позивача, його матеріальний стан, з урахуванням погіршення майнового стану позивача, рівність батьківських обов`язків, на підставі положень 181, 192 СК України дійшов висновку про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей позивача з 7/24, 1/4, 1/4 частки доходу до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині вирішення вимог до ОСОБА_3 . З висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують, враховуючи наступне. За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна сімейного стану є самостійною, не залежної від зміни матеріального стану, підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 , від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 . Відповідно до роз`яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів. При вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. З огляду на положення ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. Таким чином, при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Утримання інших осіб впливає на матеріальне становище утримувача. Враховуючи викладене, зміна сімейного стану платника (народження третьої дитини) є підставою для зменшення аліментів на утримання інших дітей, оскільки судом враховується народження інших утриманців платника, але рішення приймається індивідуально, з обов`язковим врахуванням інтересів усіх дітей та їхнього права на належний рівень життя. Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є батьком: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і з нього стягуються аліменти на трьох дітей на підставі рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.02.2014 по справі № 748/321/14-ц, судового наказу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.05.2023 по справі № 751/3628/23, судового наказу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.01.2025 у справі № 751/1019/25. ОСОБА_1 на час звернення з цим позовом перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та є батьком малолітньої доньки ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання якої з нього стягуються аліменти. Таким чином, по справі встановлено, що після ухвалення судового рішення про стягнення з позивача аліментів на утримання доньки ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сімейний стан позивача зазнав змін. Звертаючись з цим позовом ОСОБА_1 , як підставу для зменшення розміру аліментів, зазначив, що у зв`язку з укладенням шлюбу, народженням третьої дитини та сплати аліментів на третю дитину, відбулись зміни його сімейного, майнового стану та погіршення його матеріального становища. Як увбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період у в/ч НОМЕР_1 з 21.03.2024 (а.с.9). На підтвердження майнового стану позивачем ОСОБА_1 надано копію довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення в/ч НОМЕР_1 , за період з березня 2024 по грудень 2024 року, згідно якої сума відрахувань по аліментам ОСОБА_1 становить 361620,40 грн (а.с.10). Згідно Звіту про здійснення відрахування та виплати Військової частини НОМЕР_1 , за період з 01.10.2024 по 28.02.2025, сума відрахувань із заробітної плати позивача складає 137747,89 грн (а.с. 60), згідно Звіту про здійснення відрахування та виплати Військової частини НОМЕР_1 , за період з 07.03.2024 по 28.02.2025, сума відрахувань із заробітної плати позивача складає 212643,32 грн (а.с. 120). Апеляційний суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50% заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70%. З огляду на викладене, як правильно зазначив суд першої інстанції, що позивач сплачує аліменти на утриманн трьох дітей у загальному розмірі, що перевищує 70% отриманих доходів. Зважаючи на те, що у позивача троє малолітніх дітей, тому стягнення аліментів на старших дітей без врахування наявності нового утриманця, порушується принцип рівності дітей та справедливого розподілу доходу платника, що призводить до дисбалансу у матеріальному забезпеченні дітей. Крім того, наявність у позивача трьох дітей на утриманні колегія суддів вважає доведеним факт зміни сімейного стану позивача, що є самостійною і достатньою підставою для зміни розміру раніше призначених аліментів, тому доводи скарги про не доведеність позовних вимог спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами по справі. Згідно правого висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від від 21.07.2021 у справі №691/926/20, діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. З урахуванням розміру доходів та зміни сімейного стану позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявні підстави для зменшення розміру аліментів, при цьому необхідним і достатнім розміром аліментів на утримання трьох дітей для забезпечення гармонійного розвитку дитини є зменшення розміру аліментів до 1/6 частини заробітку (доходу) позивача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, є розумним, не суперечить нормам матеріального права. Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що відсутні підстави для зменшення розміру аліментів, які стягуються на її користь з позивача на утримання саме її сина, оскільки позивачем не доведено погіршення його матеріального стану та неспроможність сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі, раніше визначеному рішенням суду і необхідності зменшення їх розміру, спростовуються матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами по справі. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині і ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення в оскаржуваній частині та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права в оскаржуваній частині, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 30.04.2026. Головуючий Судді :