Постанова 4873 № 927/60/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" липня 2021 р. м.Київ Справа№ 927/60/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Дикунської С.Я. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Салій І.О. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021 у справі № 927/60/21 (суддя Моцьор В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронід Плюс" до Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України, про стягнення 103444,28 грн. В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "Агронід Плюс" подано позов до Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України про стягнення 103444,28грн заборгованості, у тому числі 79600,40грн штрафу, 18339,63грн пені за період з 16.01.2020 по 16.07.2020, 1980,95грн інфляційних втрат за період з лютого по серпень 2020 року та 3523,30грн 3 % річних за період з 16.01.2020 по 18.08.2020. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 03/01-АС від 03.01.2020 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар. Короткий зміст заперечень проти позову Відповідач визнавав позов в частині стягнення 1980,95грн інфляційних втрат та 3523,30грн 3% річних, проте, просив відмовити у задоволенні позову про стягнення штрафу у розмірі 79600,40грн та пені у розмірі 18339,63грн. Відповідач вказував, що Прилуцька дослідна станція заснована на державній власності і є залежною від фінансування бюджетними коштами; заборгованість виникла у зв`язку з тим, що на момент укладення договору з позивачем кошторис ще перебував на затвердженні Національної академії аграрних наук України, у підпорядкуванні якої перебуває відповідач; заявлені до стягнення суми санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних є неспівмірними із сумою заборгованості; одночасне стягнення штрафу та пені за одне і те саме порушення є безпідставним. Також, у відзиві відповідач просив суд зменшити нараховані позивачем штрафні санкції, обмеживши стягненням інфляційних втрат та 3% річних, оскільки позивачем не вказано про завдання йому збитків у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання. В свою чергу, відповідач вказував, що такі збитки покриваються нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021 у справі № 927/60/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронід Плюс" до Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України про стягнення 103444,28 грн. задоволено частково, а саме: - стягнуто з Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронід Плюс" 3506,98грн трьох процентів річних, 1980,95грн інфляційних втрат, 18 192,82 грн. пені, 79 600,40 грн. штрафу та 2266,42 грн. судового збору. - у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронід Плюс" в частині стягнення з Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України 16,32 грн. трьох процентів річних та 146,81 грн. пені відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: - оскільки вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу ґрунтується на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, тому пред`явлення позовних вимог у цій частині є обґрунтованим, правомірним та підлягає задоволенню частково. В частині стягнення пені у сумі 146,81грн слід відмовити; - чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; - відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати вартості поставленого товару та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов`язання; - суми пені та штрафу нараховані позивачем відповідно до умов договору, фактичних обставин порушення відповідачем зобов`язання за цим договором і вимог чинного законодавства; - відповідачем не доведено та не надано суду жодного доказу у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності передумов для зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу в порядку зазначених приписів законодавства, виняткової ситуації, що призвела до неналежного виконання зобов`язань за договором Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та узагальнення її доводів Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції (в частині стягнення 18 192,82 грн. пені, 79 600,40 грн. штрафу) Прилуцька дослідна станція інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021 в частині стягнення з Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України 18 192,82 грн. пені, 79 600,40 грн. штрафу та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги в частині незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України 18 192,82 грн. пені, 79 600,40 грн. штрафу зводяться до того, що судом першої інстанції при розрахунку вказаних показників не враховано умов договору (п. 4.1, п. 6.2 договору) щодо визначення розмірів штрафних санкцій, виходячи з необхідності нарахувань на суму боргу (щодо пені) та ціни товару (щодо штрафу), а не у процентному відношенні до загальної вартості товару, ціни договору чи суми договору. Крім того, скаржник вказував на необхідності врахування висновків , викладених у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 916/1319/19 від 20.11.2020. Також, скаржник вказував на те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено у зменшенні неустойки, зокрема, без урахування очевидної не співмірності заявлених до стягнення сум санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги 13.05.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду згідно з приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній скаржником частині щодо стягнення 18 192,82 грн. пені, 79 600,40 грн. штрафу) ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні. Зокрема, позивач посилався на те, що: - суми пені та штрафу нараховані відповідно до умов договору, виходячи з фактичних обставин порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, розраховані судом суми штрафних санкцій - є вірними та здійснені на підставі умов договору; - висновки , викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 916/1319/19 від 20.11.2020 - стосуються орендних правовідносин зокрема щодо повернення майна з оренди, а тому правовідносини не є подібними; - суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у зменшенні штрафу та пені, оскільки відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження неможливості своєчасного виконання оплати за поставлений товар згідно укладеного договору. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021, апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Дикунська С.Я., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2021 апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021 у справі № 927/60/21 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків, а саме: надати докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за належною юридичною адресою місцезнаходження: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронід Плюс" 18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Пушкіна, будинок 67, квартира 91 листом з описом вкладеного. 27.04.2021 (вх. 09.113/11784/21 від 23.04.2021) через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника (Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України) надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів за належною юридичною адресою місцезнаходження: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронід Плюс" 18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Пушкіна, будинок 67, квартира 91 листом з описом вкладеного. У зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці з 30.04.2021 по 14.05.2021 включно, вирішення питання щодо апеляційної скарги здійснюється після виходу головуючого судді з відпустки. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №927/60/21 за апеляційною скаргою Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк на поданні відзивів, заяв та клопотань. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 отримана позивачем за юридичною адресою свого місцезнаходження згідно рекомендованого поштового повідомлення 1800105526636, 1800105526628, а відповідачем за юридичною адресою місцезнаходження - згідно рекомендованого поштового повідомлення 1457900045399. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку про необхідність здійснити розгляд справи у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи, 03.01.2020 між Прилуцькою дослідною станцію інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агронід Плюс" (далі - постачальник) було укладено договір №03/01-АС (далі - Договір). Відповідно до пунктів 1.1,1.2 Договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю, а покупець прийняти - товар, в кількості та за цінами, які вказані в Технічній специфікації - Додаток №1 до Договору, який с невід`ємною частиною цього Договору. Найменування товару - за кодом ДК 021-2015, код 24410000-1, Азотні добрива (Аміачна селітра). Згідно з п. 4.1, 4.2 Договору, ціна договору становить: 199001,00грн, в т.ч. ПДВ 33166,83грн. Ціна цього договору включає: ціну товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, витрати, пов`язані з передпродажною підготовкою та реалізацією товару покупцю, всі витрати постачальника. Відповідно до п. 5.1.1, 5.1.2 Договору, покупець здійснює оплату товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку та видаткової накладної протягом 7 (семи) банківських днів від дати постачання товару. Днем здійснення платежу вважається день, коли сума, яка підлягає оплаті, зарахована на розрахунковий рахунок постачальника. Договір набирає сили з моменту підписання Сторонами і діє до 31 січня 2020 року, а в частині обов`язків, що виникли в період Договору і відповідальності за їх виконання, - до повного їх виконання, проведеного належним чином, і за вимогою кредитора відшкодування нанесених збитків і сплати штрафу, пені, неустойки (п.9.1 Договору). У Технічній специфікації (Додаток №1 до Договору) сторони погодили назву товару: аміачна селітра, одиницю виміру: тона, кількість: 15,8, ціну за одиницю з ПДВ: 12595,00грн, вартість товару з ПДВ: 199001,00грн. Як підтверджується навяними матеріалами прави, позивачем на виконання умов Договору відповідно до видаткової накладної № 2 від 03.01.2020 був поставлений відповідачу товар - аміачна селітра у кількості 15,8 тон на загальну суму 199001,00грн, у т.ч. ПДВ 33166,83грн. Вказана видаткова накладна підписана представниками постачальника і покупця без будь-яких зауважень та заперечень, а також скріплена печатками підприємств. Невиконання відповідачем зобов`язань за договором від 03.01.2020 №03/01-АС в частині розрахунків за поставлений товар стало підставою для звернення позивача з позовом до суду. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2020 у справі №927/346/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронід Плюс" до Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України про стягнення 199001,00грн заборгованості за поставлений товар задоволено повністю, стягнуто 199001,00грн заборгованості за поставлений товар та 2985,02грн витрат зі сплати судового збору. Відповідно до платіжного доручення №326 від 19.08.2020 відповідач перерахував позивачу 199001,00грн заборгованості за рішенням суду. Порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар стало підставою для нарахування 79600,40грн штрафу, 18339,63грн пені за період з 16.01.2020 по 16.07.2020, 1980,95грн інфляційних втрат за період з лютого по серпень 2020 року та 3523,30грн 3 % річних за період з 16.01.2020 по 18.08.2020 та звернення з позовом до суду. Відповідач визнав позов в частині стягнення 1980,95грн інфляційних втрат та 3523,30грн 3% річних, проте, просив відмовити у задоволенні позову про стягнення штрафу у розмірі 79600,40грн та пені у розмірі 18339,63грн, вказуючи про те, що Прилуцька дослідна станція заснована на державній власності і є залежною від фінансування бюджетними коштами; заборгованість виникла у зв`язку з тим, що на момент укладення договору з позивачем кошторис ще перебував на затвердженні Національної академії аграрних наук України, у підпорядкуванні якої перебуває відповідач; заявлені до стягнення суми санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних є неспівмірними із сумою заборгованості; одночасне стягнення штрафу та пені за одне і те саме порушення є безпідставним; розрахунок штрафу виконано невірно. Крім того, відповідач просив зменшити нараховані позивачем штрафні санкції, обмеживши стягненням інфляційних втрат та 3% річних, оскільки позивачем не вказано про завдання йому збитків у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання. Відповідач вказував, що такі збитки покриваються нарахуванням інфляційних втрат та 3% річних. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Не погодившись з ухваленим рішенням суду першої інстанції (в частині стягнення 18 192,82 грн. пені, 79 600,40 грн. штрафу) Прилуцька дослідна станція інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021 в частині стягнення з Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України 18 192,82 грн. пені, 79 600,40 грн. штрафу та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в цій частині. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, здійснює апеляційний розгляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами. Договір № 03/01-АС від 03.01.2020 та Додаток № 1 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками, що свідчить про набрання ними чинності. Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини поставки. Згідно з ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не по пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин. Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст.663 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2020 у справі № 927/346/20, що набрало законної сили 07.08.2020, встановлено, зокрема, наступні обставини: - товар на суму 199001,00грн був поставлений відповідачу 03.01.2020; - відповідач за поставлений товар не розрахувався; - заборгованість відповідача з оплати товару становить 199001,00грн. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16.06.2020 у справі № 927/346/20 стягнуто з Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агронід Плюс" 199001,00грн заборгованості за поставлений товар та 2985,02грн витрат зі сплати судового збору. Положеннями частини 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Згідно зі статтею 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Рішення суду від 16.06.2020 у справі № 927/346/20 було виконано відповідачем 19.08.2020 у повному обсязі, про що свідчить платіжні доручення №326 та №327 від 19.08.2020. За змістом статей 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором. Враховуючи умови п. 5.1.1 Договору та те, що товар на суму 199001,00грн був поставлений відповідачу 03.01.2020, останнім днем виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманого ним товару є 16.01.2020. Відповідач оплатив товар 19.08.2020, тобто з порушенням встановленого договором строку. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 1980,95грн інфляційних втрат за період з лютого по серпень 2020 року та 3523,30грн 3 % річних за період з 16.01.2020 по 18.08.2020, які відповідачем визнані і відповідні показники присуджені до стягнення судом першої інстанції в розмірі: 3506,98 грн трьох процентів річних та 1980,95 грн інфляційних втрат, і рішення суду першої інстанції у цій частині учасниками спору не оскаржується. Також, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 79600,40 грн штрафу та 18339,63 грн пені за період з 16.01.2020 по 16.07.2020. Відповідач, заперечуючи вимоги позивача в частині стягнення штрафу та пені, просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафу у розмірі 79600,40 грн та пені у розмірі 18339,63 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до п. 6.2 договору, сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. Згідно з п. 6.3 договору, покупець погоджується на те, що у разі несвоєчасної оплати за товар, він несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 40 (сорока) відсотків від ціни товару, зазначеної в цьому договорі та видаткових накладних. Перевіривши розрахунок пені, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем невірно визначено період прострочення виконання зобов`язання за договором, оскільки датою початку прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати товару є 17.01.2020, у зв`язку з чим обґрунтованим періодом нарахування пені є період з 17.01.2020 по 16.07.2020. Отже, здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені та штрафу (в частині сум, строків та ставок нарахувань), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за період з 17.01.2020 по 16.07.2020 розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на корить позивача, становить 18192,82 грн., а штрафу - 79600,40 грн. Оскільки вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу ґрунтується на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, тому пред`явлення позовних вимог у цій частині є обґрунтованим, правомірним та підлягає задоволенню частково,а саме: пені в сумі 18192,82 грн., а штрафу - 79600,40 грн. В частині стягнення пені у сумі 146,81грн - вимоги позивача задоволенню не підлягають. Наведені висновки також обгрунтовано здійснені і судом першої інстанції. Доводи відповідача в обґрунтування апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення штрафу та пені, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. При цьому чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Наведене спростовує доводи відповідача щодо одночасного стягнення пені та штрафу. Посилання відповідача на те, що підприємство є державною, бюджетною, неприбутковою організацією, науковою установою, залежною від фінансування бюджетними коштами, тому виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару відбулось з порушенням умов договору, обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне. Приписи ч.2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання. Згідно з приписами статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов`язку виконати зобов`язання за договором. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання. Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати вартості поставленого товару та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 924/29/17, від 12.04.2018 у справі №924/22/17, від 17.05.2018 у справі № 922/2107/17, від 07.11.2019 у справі № 916/1345/18, від 20.11.2019 у справі № 922/74/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19). Щодо заперечень відповідача в частині неспівмірності заявлених до стягнення сум штрафних санкцій , суд апеляційної інстанції визнає доводи каржника у цій частині необґрунтованими з огляду на наступне. Главою 24 Господарського кодексу України визначено загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. Згідно з ч.2 ст. 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Відповідно до ч.1,2 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідачем оплата за поставлений товар здійснена з порушенням обумовлених договором строків, позивач вимушений був звернутися за захистом своїх прав до суду, відповідач сплатив заборгованість через 278 днів після настання кінцевого терміну оплати і прийняття рішення судом; протягом 9 місяців відповідач не звертався до позивача з приводу часткового погашення заборгованості, розстрочення боргу, врегулювання мирним шляхом. Суми пені та штрафу нараховані позивачем відповідно до умов договору, фактичних обставин порушення відповідачем зобов`язання за цим договором і вимог чинного законодавства. Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до ч. 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем. Однак, всупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено та не надано ні суду першої інстанції станом на момент вирішенян спору, ні суду апеляційної інстанції станом на момент апеляційного провадження, жодного належного та допустимого доказу у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності передумов для зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу в порядку зазначених приписів законодавства, виняткової ситуації, що призвела до неналежного виконання зобов`язань за договором. Посилання скаржника на неспівмірність санкцій - визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними, не підтвердженими належними доказами, а тому є такими, що відхиляються. Крім того, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і застосовується виключно у виняткових випадках, наявність яких відповідач у даному випадку не довів. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Таким чином, враховуючи факт невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару за договором, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність обумовлених ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України підстав для зменшення нарахованих сум пені та штрафу, у зв`язку з чим доводи скаржника в апеляційній скарзі судом апеляційної інстанції у наведеній частині відхиляються як безпідставні та необґрунтовані. Доводи скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивачем помилково нараховано штраф від суми 199500,00грн (ціни договору), судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне. Пунктом 6.3 договору передбачено, що штраф нараховується у відсотках від ціни товару, зазначеної в цьому договорі та видаткових накладних. Відповідач зазначає, що відповідно до умов Договору ціна товару - 12595,00грн з ПДВ, а 199001,00грн - ціна договору і вартість товару з ПДВ. Проте, ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Як встановлено судом апеляційної інстанції, сума неналежно виконаного зобов`язання по договору складає 199001,00грн., а тому позивачем правомірно нараховано штраф та пеню на суму боргу 199001,00грн., яка документально підтверджена та є безспірною внаслідок її стягнення за судовим рішенням, яке набрало законної сили, та узгоджується з приписами п. п. 4.1, 6.1-6.3 договору. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки , викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 916/1319/19 від 20.11.2020 - стосуються орендних правовідносин , зокрема щодо повернення майна з оренди, а тому правовідносини, які є розглядуваними у даній справі, не є подібними до правовідносин, які розглядались у справі № 916/1319/19. Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за договором, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за отриманий товар є порушенням положень договору та норм чинного законодавства. З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині , 18192,82грн пені та 79600,40грн штрафу. У задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення 16,32грн трьох процентів річних та. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 18 192,82 грн. пені, 79 600,40 грн. штрафу, у зв`язку з чим вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню, з відмовою у стягненні 146,81грн пені. В решті вимог щодо стягнення 3506,98грн трьох процентів річних, 1980,95грн інфляційних втрат, рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржувалось і у суду апеляційної інстанції, з огляду на приписи ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, відсутні обумовлені підстави для виходу за межі доводів апеляційної карги. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог (в оскаржуваній скаржником частині). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні в частині присуджених до стягнення показників 18 192,82 грн. пені та 79 600,40 грн. штрафу, рішення суду першої інстанції у оскаржуваній частині ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021 у справі № 927/60/21 в оскаржуваній частині, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021 у справі № 927/60/21 (в частині оскарження 18 192,82 грн. пені та 79 600,40 грн. штрафу) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.03.2021 у справі № 927/60/21 (в частині оскарження 18 192,82 грн. пені та 79 600,40 грн. штрафу) - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Прилуцькою дослідною станцією інституту садівництва Національної Академії Аграрних Наук України.

4. Матеріали справи №927/60/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді С.Я. Дикунська О.В. Тищенко