Постанова 4813 № 496/1131/20

Номер провадження: 22-ц/813/6955/21 Номер справи місцевого суду: 496/1131/20 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л.О. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.08.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого Гірняк Л.А. Суддів Сегеди С.М., Комлевої О.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого 07 квітня 2020 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» заборгованості за послуги водопостачання, В С Т А Н О В И Л А: ПРОЦЕДУРА: Короткий зміст заяви: 25 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу, виданого 07 квітня 2020 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з нього на користь ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» заборгованості за послуги водопостачання у розмірі 19 882,42 грн. та судового збору у розмірі 210.20 грн. Посилаючись на необґрунтованість судового наказу зазначав, що ТОВ «ІНФОКС» пропустив загальні строки звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з нього заборгованості, та що заборгованість була нарахована заявником не за спожиті боржником житлово-комунальні послуги, а шляхом накладення штрафних санкцій на боржника, які були нараховані технічною комісією. Посилається на те, що жодних правил водопостачання та водовідведення він не порушував та з розрахунком заборгованості не згоден, а тому просить суд скасувати судовий наказ. Одночасно просив поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу, виданого 07 квітня 2020 року Біляївським районним судом Одеської області. Короткий зміст судового рішення першої інстанції: 22 лютого 2021 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого 07 квітня 2020 року Біляївським районним судом Одеської області, було повернуто заявнику з усіма доданими до неї документами у зв`язку з порушенням вимог ч. 1 ст. 170 ЦПК України. Короткий зміст апеляційної скарги: Посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржувано судового рішення, заявник просить суд скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2021 року та направити справу для розгляду заяви про скасування судового наказу до суду першої інстанції по суті. До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» не погоджується зі змістом, викладеним у апеляційній скарзі, та вважає, що ухвалу постановлено з дотриманням норм чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 22.02.2021 року залишити без змін. Справа розглядаються без повідомлення учасників справи у відповідності до ст. 369 ЦПК України. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН: За ствердженням апелянта, з поштового повідомлення про вручення судового наказу не можна вважати, що він особисто, під підпис отримав судовий наказ 15 квітня 2020 року, оскільки підпис апелянта на зазначеному поштовому повідомленні відсутній. Апелянт зазначає, що 20 січня 2021 року під підпис ознайомився з матеріалами справи та з копією судового наказу по справі, виданого Біляївським районним судом м. Одеси 07 квітня 2020 року, отже заяву про скасування судового наказу ним було подано в межах п`ятнадцятиденного строку 25 січня 2021 року. ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» у відзиві посилається на п. 99-1. Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою КМУ від 5 березня 2009 р. № 270, в якому зазначається, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. Вказує, що судовий наказ був направлений саме за адресою боржника, а доказів та заперечень, що поштове повідомлення підписано не будь-ким з повнолітніх членів його сім`ї, ОСОБА_1 не надав. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ: Судом встановлено, що 08.06.2016 р. між ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення №30739. 17.12.2018р. представниками ТОВ ІНФОКС» було встановлено та зафіксовано відсутність пломби держповірки. На засіданні технічної комісії від 21.12.2018р. було проведено розрахунок витрати води відповідно до п.3.3, 3.4 Правил №190 за порушення п.5.18 цих Правил. ТОВ «ІНФОКС» подав до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за зазначеним розрахунком на суму 19 882,42 грн., а також судового збору у сумі 210,20 грн. Судовим наказом Біляївського районного суду Одеської області від 07 квітня 2020 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» заборгованість на суму 19 882,42 грн. та судовий збір у розмірі 210,20 грн. 25 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування зазначеного судового наказу. 22 лютого 2021 року ухвалою Біляївського районного суду Одеської області заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого 07 квітня 2020 року Біляївським районним судом Одеської області, було повернуто заявнику з усіма доданими до неї документами у зв`язку з порушенням вимог ч. 1 ст. 170 ЦПК України. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ: Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Повертаючи заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого 07 квітня 2020 року, районний суд виходив з того, що заявник пропустив процесуальний строк подачі заяви про скасування судового наказу, оскільки отримав його 15 квітня 2020 року, про що свідчить його підпис на поштовому повідомленні про вручення судового наказу, а заяву про скасування подав до суду 25 січня 2021 року, чим порушив ст. 170 ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. ч. 1,2,5 ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Частина 1 ст. 170 ЦПК України встановлює, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Згідно ч. 2 ст. 171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Пункт 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України зазначає, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. ЄСПЛ зазначає, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції визначає гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданого національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. У рішенні від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ указав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням §1 ст.6 конвенції. Отже, виходячи з норм Конституції, а також з норм міжнародного права, повернення заяви з формальних підстав унеможливлює доступ заявника до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи. З поштового повідомлення про вручення судового наказу не вбачається, що ОСОБА_1 отримав судовий наказ особисто 15 квітня 2020 року, оскільки відсутній його особистий чи будь-який інший підпис в графі «Особисто / за довіреністю». У прохальній частині заяви ОСОБА_1 наявна вимога про поновлення пропущеного строку. Судова колегія приходить до висновку, що районний суд не вирішив клопотання заявника про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, виданого 07 квітня 2020 року Біляївським районним судом Одеської області та не з`ясував причини пропуску, а тому дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу. Повертаючи заяву у зв`язку з пропуском строку, передбаченого ч. 1 ст. 170 ЦПК України, районний суд не звернув увагу, що формальне слідування процесуальній нормі всупереч суті права є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268,367,368,374, 379,381-384,389-391 ЦПК України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 02.08.2021 року. Головуючий суддя Л.А. Гірняк Судді С.М.Сегеда О.С.Комлева