Постанова 4823 № 739/309/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 02 серпня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 739/309/21 Головуючий у першій інстанції - Іващенко І. К. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/777/21 Чернігівський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Скрипки А.А. суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області у складі судді Іващенка І.К. від 02 квітня 2021 року, місце постановлення ухвали м.Новгород-Сіверський, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, В С Т А Н О В И В: У березні 2021року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, в якому просила: визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку площею 107,6 кв.м, з господарськими будівлями: ганок "г-1" площею 4,8 кв.м, погріб "п/г" площею 10,1 кв.м, котельня "а" площею 3,5 кв.м, сарай "Г-1" площею 30,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Як вбачається з матеріалів справи (а.с.13), за подання позовної заяви ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, було залишено без руху, з наданням позивачу п`ятиденного строку з дня вручення копії даної ухвали, для усунення вказаних в ухвалі недоліків. Як зазначено судом першої інстанції у даній ухвалі від 23.03.2021 року, позивачу необхідно надати суду звіт про оцінку спірного майна. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що виходячи із цієї оцінки, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі, передбаченому ч.2 статті 4 Закону України ''Про судовий збір'', за вимогами майнового характеру, та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору. У даній ухвалі від 23.03.2021 року судом першої інстанції також було вказано про те, що позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується факт здійснення сторонами прибудови до будинку, що є предметом даного спору, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя, коштами або працею, у набутті спірного майна. При цьому, в ухвалі від 23.03.2021 року було вказано, що якщо позивач не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу. Копія ухвали суду першої інстанції від 23.03.2021 року була отримана ОСОБА_1 25.03.2021 року (а.с.21,зворот). 30.03.2021 року на адресу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від ОСОБА_1 надійшла заява із додатками: позовна заява - 2 пр., копія паспорту відповідача. У позовній заяві в якості відповідача було зазначено: '' ОСОБА_3 ''. При цьому, у поданій заяві позивач вказувала, що під час подання первісної позовної заяви її адвокатом помилково в якості відповідача було зазначено сина позивача - '' ОСОБА_2 '', замість чоловіка, з яким шлюб розірвано - '' ОСОБА_3 ''. Також у поданій заяві позивачем було зазначено, що відповідно до норм ЦПК України, суд позбавлений можливості вимагати від сторони висновок суб`єкта оціночної діяльності про оцінку майна на стадії прийняття позову до розгляду, з мотивів неможливості без даної оцінки визначити суму судового збору. Крім того, у поданій заяві позивач стверджувала, що: ''В ухвалі про залишення позову без руху відсутні відомості про те, що суд не погоджується з ціною позову в 90 000 грн. за 1/2 частку будинку через очевидну невідповідність ціни позову дійсній вартості спірного майна (ціна позову визначена, виходячи із ринкової вартості аналогічних будинків в м.Новгород-Сіверський, що склалась внаслідок вивчення попиту та пропозицій), отже, провадження у справі має бути відкрито''. Оскаржуваною ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 02.04.2021року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, визнано неподаною і повернуто позивачу. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 02.04.2021 року, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги вказують на незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 02.04.2021 року, висновки якої не відповідають нормам процесуального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 не погоджується з висновком оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 02.04.2021 року про визнання неподаною та повернення їй позовної заяви, оскільки суд позбавлений права надавати оцінку доказам до відкриття провадження у справі,також суд позбавлений можливості вимагати від сторони надання висновку суб`єкта оціночної діяльності про оцінку майна на стадії прийняття позову до розгляду, з мотивів неможливості без даної оцінки визначити суму судового збору. Доводи апеляційної скарги зазначають, що ОСОБА_1 була надана суду першої інстанції позовна заява, в якій було виправлено допущену помилку щодо ім`я та по-батькові відповідача. З посиланням на ч.5 статті 177 ЦПК України апелянт стверджує про законодавчо встановлений обов`язок надання позивачем до позовної заяви всіх наявних у нього доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що і було нею зроблено. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що відповідно до положень ЦПК України, у суду є можливості або погодитись з ціною позову, визначеною позивачем, або не погодитись, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна. Апелянт зазначає, що в такому випадку, суд визначає суму судового збору самостійно. Доводи апеляційної скарги стверджують, що в ухвалі про залишення позову без руху відсутні відомості про те, що суд не погоджується з ціною позову в 90 000 грн. за 1/2 частку будинку через очевидну невідповідність ціни позову дійсній вартості спірного майна (ціна позову визначена, виходячи із ринкової вартості аналогічних будинків в м.Новгород-Сіверський, що склалась внаслідок вивчення попиту та пропозицій), отже, провадження у справі має бути відкрито. Згідно приписів ч.2 статті 369 ЦПК України, справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 02.04.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.60,61), сторони даного спору обізнані про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.1-2), у березні 2021року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, в якому просила: визнати за нею право власності на 1/2 частину будинку площею 107,6 кв.м, з господарськими будівлями: ганок "г-1" площею 4,8 кв.м, погріб "п/г" площею 10,1 кв.м, котельня "а" площею 3,5 кв.м, сарай "Г-1" площею 30,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем ОСОБА_1 було визначено ціну позову: 90 000 грн., та сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн. (а.с.13). Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, було залишено без руху, з наданням позивачу п`ятиденного строку з дня вручення копії даної ухвали, для усунення вказаних в ухвалі недоліків. Як зазначено судом першої інстанції у даній ухвалі від 23.03.2021 року, позивачу необхідно надати суду звіт про оцінку спірного майна. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що виходячи із цієї оцінки, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі, передбаченому ч.2 статті 4 Закону України ''Про судовий збір'', за вимогами майнового характеру, та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору. У даній ухвалі від 23.03.2021 року судом першої інстанції також було вказано про те, що позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується факт здійснення сторонами прибудови до будинку, що є предметом даного спору, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя, коштами або працею, у набутті спірного майна. При цьому, в ухвалі від 23.03.2021 року було вказано, що якщо позивач не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу. Копія ухвали суду першої інстанції від 23.03.2021 року була отримана ОСОБА_1 25.03.2021 року (а.с.21,зворот). 30.03.2021 року на адресу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від ОСОБА_1 надійшла заява із додатками: позовна заява - 2 пр., копія паспорту відповідача. У позовній заяві в якості відповідача було зазначено: '' ОСОБА_3 ''. При цьому, у поданій заяві позивач вказувала, що під час подання первісної позовної заяви її адвокатом помилково в якості відповідача було зазначено сина позивача - '' ОСОБА_2 '', замість чоловіка, з яким шлюб розірвано - '' ОСОБА_3 ''. Також у поданій заяві позивачем було зазначено, що відповідно до норм ЦПК України, суд позбавлений можливості вимагати від сторони висновок суб`єкта оціночної діяльності про оцінку майна на стадії прийняття позову до розгляду, з мотивів неможливості без даної оцінки визначити суму судового збору. Крім того, у поданій заяві позивач стверджувала, що: ''В ухвалі про залишення позову без руху відсутні відомості про те, що суд не погоджується з ціною позову в 90 000 грн. за 1/2 частку будинку через очевидну невідповідність ціни позову дійсній вартості спірного майна (ціна позову визначена, виходячи із ринкової вартості аналогічних будинків в м.Новгород-Сіверський, що склалась внаслідок вивчення попиту та пропозицій), отже, провадження у справі має бути відкрито''. Оскаржуваною ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 02.04.2021року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, визнано неподаною і повернуто позивачу. Як вбачається із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 02.04.2021 року, визнаючи неподаною і повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що позивачем не усунуто в повному обсязі недоліки, які вказані в ухвалі Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 23.03.2021 року. Отже, ухвала про залишення позовної заяви без руху повністю не виконана. При цьому, суд першої інстанції вказав, що до позовної заяви не додано докази: звіт про оцінку спірного майна, яким підтверджується обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та ціну позову, не сплачено судовий збір відповідно до оцінки у розмірі, передбаченому ч.2 статті 4 Закону України ''Про судовий збір''. Також у оскаржуваній ухвалі від 02.04.2021 року суд першої інстанції зазначив, що в поданій позивачем зміненій позовній заяві фактично змінено відповідача до відкриття провадження у справі, з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , тобто, позивач подав інший позов, а не усунув недоліки, як вимагав суд. Позивачу було роз`яснено, що у разі неусунення недоліків, заява буде вважатися неподаною та повернута. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 02.04.2021 року щодо визнання неподаною і повернення позовної заяви ОСОБА_1 , є необґрунтованими, виходячи із наступного. Відповідно до ч.5 статті 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Як вбачається з матеріалів справи (а.с.1-13), звертаючись до суду з даним позовом про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя, позивачем ОСОБА_1 , в якості додатків до позовної заяви, було надано суду: копію свідоцтва про шлюб, Серії НОМЕР_1 від 17.07.1982 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (дата формування: 19.11.2020 року, 08.06.2017 року) на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; копію технічного паспорту на спірний будинок; витяги з паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Позивачем ОСОБА_1 було визначено ціну позову: 90 000 грн., та сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн. (а.с.13). З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч.1 статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Право на ефективний судовий захист регламентовано також статтею 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року та статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР ''Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції''. Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України, яка регламентує право на звернення до суду за захистом, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно положень ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №372/51/16-ц, провадження №14-511цс18, зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Європейський Суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але і право отримати ''вирішення'' спору судом (рішення у справі "Кутій проти Хорватії" (Kutit v Croatia), №48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II). Крім того, Європейський Суд з прав людини у своїй практиці, а саме, рішення від 13 травня 1980 року в справі "Артіко проти Італії" (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Рішеннями Європейського Суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 04 грудня 1995 року та "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10 квітня 2003 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року). Також необхідно зазначити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, викладено висновок, що встановлення обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Приписами п.3 ч.3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Відповідно до п.9 ч.1 статі 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна. Згідно ч.2 статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 було визначено ціну позову: 90 000 грн., та сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн. (а.с.13). У оскаржуваній ухвалі від 02.04.2021 року суд першої інстанції також зазначив, що в поданій позивачем зміненій позовній заяві фактично змінено відповідача до відкриття провадження у справі, з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , тобто, позивач подав інший позов, а не усунув недоліки, як вимагав суд. 30.03.2021 року на адресу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від ОСОБА_1 надійшла заява із додатками: позовна заява - 2 пр., копія паспорту відповідача. У позовній заяві в якості відповідача було зазначено: '' ОСОБА_3 ''. При цьому, у поданій заяві позивач вказувала, що під час подання первісної позовної заяви її адвокатом помилково в якості відповідача було зазначено сина позивача - '' ОСОБА_2 '', замість чоловіка, з яким шлюб розірвано -'' ОСОБА_3 ''. З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що заслуговують на увагу документально підтверджені доводи позивача відносно того, що у поданій первісній позовній заяві адвокат позивача ОСОБА_1 неправильно зазначив ім`я та по батькові відповідача, вказавши замість чоловіка позивача - ОСОБА_3 , сина позивача - ОСОБА_2 . Апеляційний суд вважає, що визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції вищезазначеного до уваги не прийняв, і за даних обставин, вказаний висновок оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 02.04.2021 року, є помилковим. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 02.04.2021 року - скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. З приводу розподілу судових витрат, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи із приписів статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, судові витрати покладаються на сторони за результатами вирішення судом позовних вимог. Керуючись статтями: 367, 369, 374; п.4 ч.1 статті 379, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 02 квітня 2021 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Дата складення повної постанови - 02.08.2021 року. Головуючий: Судді: