Постанова Одеський апеляційний суд № 947/29/25

Номер провадження: 22-ц/813/5332/26 Справа № 947/29/25 Головуючий у першій інстанції Петренко В. С. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з рознляду цивільних справ: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Назарова М.В., Лозко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу адвоката Борогана Валентина Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 18 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації частини вартості,- У С Т А Н О В И В: Короткий виклад обставин справи У провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №947/29/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації частини вартості нерухомого майна. 17.02.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Вінчковського В`ячеслава Леонідовича надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №947/3861/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення частки в спільному майні подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності. У підготовчому засіданні 18.02.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Вінчковський В`ячеслав Леонідович підтримав клопотання та просив його задовольнити. У підготовчому засіданні 18.02.2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бороган Валентин Володимирович заперечував проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі. Короткий зміст ухвали суду Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 15 січня 2026 року зупинено провадження у цивільній справі №947/29/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації частини вартості до набрання законної сили судовим рішенням у справі №947/3861/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення частки в спільному майні подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції зазначав, що у разі задоволення позову у справі №947/3861/26, частка ОСОБА_1 у праві власності на дачні будівлі, а також земельну ділянку буде зменшена з до , що вплине на розгляд справи № 947/29/25, де ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю в неї права власності саме на 1/2 частки дачних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а також 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0477 гa, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1498, що безумовно свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи № 947/29/25 до вирішення іншої справи № 947/3861/26. З урахуванням викладеного, суд вважав, що у даному випадку існує об`єктивна неможливість розгляду справи №947/29/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації частини вартості до розгляду та до набрання законної сили рішенням по справі №947/3861/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення частки в спільному майні подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись із вказаною ухвалою адвокат Бороган Валентин Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою безпосередньо до Одеського апеляційного суду та просив ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18.02.2026 року по справі №947/29/25 про зупинення провадження скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що судом першої істанції обмежено право доступу до правосуддя позивача, так як фактично у справі здобуто всіх належних доказів в обґрунтування позиції позивача, а зупинення провадження перешкоджає позивачу реалізації його прав . Вважали, що мотивування ухвали суду першої інстанції є необґрунтованим, та таким, що суперечить вимогам ст..251 ЦПК України та висновкам Верховного Суду, що може призвести до порушення права позивача щодо розгляду справи у розумні строки. Також вважали, що на час зупинення провадження у справі 947/29/25 ринкова вартість спірного майна може бути змінена, що стане підставою для проведення нової судової експертиза у справі, а це, відповідно, є додатковим тягарем для позивача, як по часу так і по вартості. Щодо явки сторін Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі. У відповідності до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в п.1, 5, 6, 9,10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки скаржником оскаржується ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (пункт 14 частини 1 статті 353 ЦПК України), тому дана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст.7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи зазначена інформація оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Позиція апеляційного суду Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Судовою колегією встановлено, що відповідно до ухвали Київського районного суду м. Одеси (суддя Цирфа К.А.) від 12.02.2026 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення частки в спільному майні подружжя, визнання недісним свідоцтва про право власності та визнання права власності. Призначено підготовче засідання. Так, позивач у справі № 947/3861/26 є колишнім чоловіком ОСОБА_1 , просить суд зменшити частку ОСОБА_1 у спільному майні колишнього подружжя з 1/2 частки до 1/4 частки. Позовними вимогами у справі № 947/3861/25 є: визнання недійсними свідоцтв про право власності, виданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. 22 грудня 2022 року та зареєстрованих в реєстрі за № 1387 та 1388; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на: 1/2 (одну другу) частки дачних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 192, 1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав: 2673530951100, номер відомостей про речове право: 48796776; 1/2 (одну другу) частки земельної ділянки, площею 0,0477 га, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1498, реєстраційний номер нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав: 2673527451100, номер об`єкта відомостей про речове право: 48796678; у порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_3 та визнання за ним права власності на: 1/4 (одну четверту) частки дачних будівель за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/4 (одну четверту) частки земельної ділянки, площею 0,0477 га, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1498, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав № 2673527451100; у порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виділення у власність ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на: 1/4 (одну четверту) частки дачних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 192, 1 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав № 2673530951100; 1/4 (одну четверту) частки земельної ділянки, площею 0,0477 га, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1498, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав № 2673527451100. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження по справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду Згідно до п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження по справі зупиняється у випадках встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Таким чином, у разі задоволення позову у справі №947/3861/26, частка ОСОБА_1 у праві власності на дачні будівлі, а також земельну ділянку буде зменшена з до , що вплине на розгляд справи № 947/29/25, де ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю в неї права власності саме на 1/2 частки дачних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а також 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0477 гa, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1498, що безумовно свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи № 947/29/25 до вирішення іншої справи № 947/3861/26. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно вважав, що у даному випадку існує об`єктивна неможливість розгляду справи №947/29/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації частини вартості до розгляду та до набрання законної сили рішенням по справі №947/3861/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення частки в спільному майні подружжя, визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності. Враховуючи встановлені обставини суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, що до ухвалення судового рішення у справі №947/3861/26 у подальшому вплине на ухвалення судового рішення у даній справі, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги, що судом першої істанції обмежено право доступу до правосуддя позивача, так як фактично у справі здобуто всіх належних доказів в обґрунтування позиції позивача, а зупинення провадження перешкоджає позивачу реалізації його прав , апеляційний суд вважає неслушними з огляду на наступне. Відповідно до статті 11 ЦПК України встановлено основні засади цивільного судочинства такі як пропорційність відповідно до якої, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Відповідно до статті 12 ЦПК України встановлено , що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Судовою колегією встановлено, що позовними вимогами у справі № 947/3861/25 є: визнання недійсними свідоцтв про право власності, виданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. 22 грудня 2022 року та зареєстрованих в реєстрі за № 1387 та 1388; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на: 1/2 (одну другу) частки дачних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 192, 1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав: 2673530951100, номер відомостей про речове право: 48796776; 1/2 (одну другу) частки земельної ділянки, площею 0,0477 га, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1498, реєстраційний номер нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав: 2673527451100, номер об`єкта відомостей про речове право: 48796678; у порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_3 та визнання за ним права власності на: 1/4 (одну четверту) частки дачних будівель за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/4 (одну четверту) частки земельної ділянки, площею 0,0477 га, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1498, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав № 2673527451100; у порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виділення у власність ОСОБА_1 та визнання за нею права власності на: 1/4 (одну четверту) частки дачних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею: 192, 1 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав № 2673530951100; 1/4 (одну четверту) частки земельної ділянки, площею 0,0477 га, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1498, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав № 2673527451100. Крім того, за наявних доводів апеляційної скарги вбачається, що у сторони позивача є прямий намір після ухвалення судового рішення у даній справі №947/29/25 реалізувати спірне майно, так як сторона скаржника порушує питання оціночної вартості спірного майна. Встановлені обставини судом апеляційної інстанції вважаються такими, що у разі прийняття рішення у даній справі може вплинути на права інших осіб сторін у справі № 947/3861/25. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»). Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах. Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає такі доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що можуть вплинути на вільне право володіння майном інших осіб, сторін учасників іншої справи №947/3861/25 та є обставиною, яка перешкоджає розгляду справи. Стосовно доводів апеляційної скарги, що мотивування ухвали суду першої інстанції є необґрунтованим, та таким, що суперечить вимогам ст..251 ЦПК України та висновкам Верховного Суду, що може призвести до порушення права позивача щодо розгляду справи у розумні строки, судова колегія вважає безпідставними а наведену судову практику не релевантною з огляду на строк розгляду цієї справи правовідносини у даній справі, так як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». На підставі викладеного такі доводи апеляційної скарги слід залишити без задоволення. Щодо доводів апеляційної скарги, що на час зупинення провадження у справі 947/29/25 ринкова вартість спірного майна може бути змінена, що стане підставою для проведення нової судової експертиза у справі, а це, відповідно, є додатковим тягарем для позивача, як по часу так і по вартості, судова колегія вважає, що такі доводи лише підтверджують факт, що при отриманні позивачем прав на спірне майно, має намір на швидку реалізацію, що вплине на вільне право володіння майном інших осіб, сторін учасників іншої справи №947/3861/25 . Судова колегія вважає зазначити, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року). Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для зупинення провадження у справі та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник. Інших доводів скаржником не наведено, а тому апеляційний суд позбавлений можливості задовольнити апеляційну скаргу. Обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону. З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. 263 ЦПК України вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог заяви про залишення без руху позовної заяви. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу адвоката Борогана Валентина Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 18 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко