Постанова 4801 № 130/286/26

Справа № 130/286/26 Провадження № 22-ц/801/1010/2026 Категорія: 10 Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю. Доповідач:Береговий О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 рокуСправа № 130/286/26м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Берегового О. Ю. (суддя-доповідач), суддів: Сала Т.Б., Панасюка О. С., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: ОСОБА_2 розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мерженко Тетяни Петрівни на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2026 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, встановив: Короткий зміст позовних вимог. Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мерженко Т.П. звернулася до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області із даною позовною заявою, в якій просила визнати спільним майном подружжя: колісний транспортний засіб Hyundai Sonata, загальний легковий седан 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 ; житловий будинок загальною площею 92,7 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 0521083600:01:002:0354 загальною площею 0,0929 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного майна подружжя: визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) майно загальною вартістю 1467 380 грн: житловий будинок загальною площею 92,7 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 0521083600:01:002:0354 загальною площею 0,0929 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) колісний транспортний засіб Hyundai Sonata, загальний легковий седан 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 249 050 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію в розмірі 609165 грн. Стягнути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 16091,65 грн. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02.01.2026 зазначена позовна заява була залишена без руху. Підставою залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції вказано невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме судовий збір сплачений у не відповідному розмірі. Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ухвалено вважати неподаною та повернути її позивачу, разом з доданими до неї документами. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 27.02.2026 виявлені судом недоліки у спосіб та строк, зазначений в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05.02.2026 ні позивачем, ні його представником не усунуто, вимоги ухвали не виконано. Провадження в суді апеляційної інстанції. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду представник ОСОБА_1 адвокат Мерженко Т.П. оскаржує її в апеляційному порядку, вважаючи оскаржувану ухвалу постановленою з порушенням норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. У обґрунтування поданої апеляційної скарги адвокат посилається на те, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви помилкова через неправильний розрахунок ціни позову та судового збору. На його думку ціною позову є реальна зміна майнового стану позивача у випадку задоволення вимог, тобто різниця між половиною спільного майна та наявною у позивача часткою, яка складає 609 165,00 грн, а не загальна вартість всього спірного майна. Тому суду першої інстанції слід враховувати саме грошовий вираз змін майнового стану позивача при визначенні ціни позову. Разом із тим, скаржник зазначає, що суд першої інстанції формально застосував положення ст.176 ЦПК, ігноруючи правову природу розміру позовних вимог. Інші учасники справи правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції Позиція суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, заперечення викладені в відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мерженко Т.П, просить визнати спільним майном подружжя: колісний транспортний засіб Hyundai Sonata, загальний легковий седан 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 ; житловий будинок загальною площею 92,7 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 0521083600:01:002:0354 загальною площею 0,0929 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої за адресою АДРЕСА_1 та у порядку поділу спільного майна подружжя: визнати за ОСОБА_1 майно загальною вартістю 1 467 380 грн: житловий будинок загальною площею 92,7 кв.м, житловою площею 56,6 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 ; земельну ділянку кадастровий номер 0521083600:01:002:0354 загальною площею 0,0929 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 визнати колісний транспортний засіб Hyundai Sonata, загальний легковий седан 2006 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 249 050 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 609165 грн. Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 16 091,65 грн. Зважаючи на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, а саме несплату судового збору у відповідному розмірі, ухвалою від 27.02.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 5-денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Одночасно попереджено позивача про те, що в разі не усунення недоліків, позовна заява буде повернута позивачу. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, ухвалу суду від 02.01.2026 було отримано користувачем адвокатом Мерженко Т.П. 13.02.2026 о 18:44год. (а.с. 111). Разом із тим станом на 27.02.2026 виявлені судом недоліки у спосіб та строк, зазначений в ухвалі Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05.02.2026 ні позивачем, ні його представником не було усунуто, вимоги ухвали не виконано. Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Матеріалами справи доводиться, що встановивши невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України, суд обґрунтовано залишив останню без руху, надавши строк для усунення недоліків, які конкретно зазначив у своїй ухвалі. Як вбачається з матеріалів справи, апелянт не сплатив судовий збір за подачу позовної заяви у встановленому законом розмірі та з приводу вказаних обставин будь-яких пояснень суду не надав. Також не було і надано клопотання про продовження строку для усунення недоліків, у зв`язку з чим судом першої інстанції було прийнято вірне процесуальне рішення про повернення позовної заяви особі, яка її подала. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково визначив ціну позову як загальну вартість спірного майна 1 467 380,00 грн, тоді як належним чином визначеною ціною позову є грошовий вираз зміни майнового стану позивача - 609 165,00 грн. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Частиною 1 ст. 176 ЦПК України встановлено, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових сум - загальною сумою, що стягується; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про стягнення періодичних платежів - сумою всіх платежів, але не більше ніж за три роки; у позовах про зменшення або збільшення розміру платежів - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі, але не більш як за один рік. З аналізу позовних вимог убачається, що позивач просила визнати спільним майном подружжя колісний транспортний засіб, житловий будинок та земельну ділянку. В порядку його поділу просила визнати за ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку загальною вартістю 1 467 380 грн, визнати за ОСОБА_2 колісний транспортний засіб вартістю 249 050 грн та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 609 165 грн. Таким чином, за своїм змістом позовні вимоги містять вимогу про визнання права власності на майно - житловий будинок та земельну ділянку, які на момент звернення до суду зареєстровані за відповідачем. Застосування норм процесуального права, зокрема щодо визначення ціни позову, має здійснюватися виходячи з буквального тлумачення закону та сутності заявлених вимог. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Законодавець не встановлює виключень з цього правила для випадків, коли одночасно з визнанням права власності заявляються вимоги про компенсацію або інші супутні вимоги. Позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок вартістю 1 296 230,00 грн та земельну ділянку вартістю 171 150,00 грн, тобто загальною вартістю 1 467 380,00 грн, саме ця сума і є вартістю майна, право власності на яке позивач просить визнати за нею. Разом з тим, той факт, що одночасно позивач просить стягнути з неї компенсацію на користь відповідача, не змінює правової природи основної вимоги визнання права власності на конкретне майно певної вартості. Щодо посилань скаржника на постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 та від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17, стверджуючи, що ціною позову є грошовий вираз заявлених майнових вимог, тобто того, яким чином зміниться майновий стан позивача, колегія суддів зазначає, що наведені рішення Верховного Суду стосувалися спорів які відрізняються за своєю правовою природою від цієї справи та не можуть бути підставою для іншого тлумачення норм процесуального права у цій справі. Зокрема у справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання про віднесення позову до майнових або немайнових, а не питання про конкретний спосіб визначення ціни позову при наявності прямої вказівки закону у п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України. Колегія суддів зазначає, що законодавець чітко диференціював способи визначення ціни позову залежно від характеру позовних вимог. Для позовів про визнання права власності встановлено спеціальне правило - ціна визначається вартістю майна, а не сумою, на яку змінюється майновий стан особи. Разом із тим, застосування підходу, запропонованого скаржником, фактично нівелювало б положення п.2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України та призвело б до порушення вимог зазначеної норми, яка встановлює для позовів про визнання права власності на майно спеціальний спосіб визначення ціни позову через вартість майна. Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника про надмірний формалізм та порушення права на доступ до правосуддя судом першої інстанції. Принцип недопущення надмірного формалізму застосовується у випадках, коли суд надто формально тлумачить процесуальні норми всупереч їх меті та призначенню, що призводить до необґрунтованого обмеження права особи на доступ до суду. Проте, у цій справі суд першої інстанції не застосовував норми процесуального права формально або всупереч їх меті, а навпаки, суд керувався прямою вказівкою закону - п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України. Сплата судового збору є обов`язковою процесуальною передумовою для відкриття провадження у справі, а розмір судового збору визначається виходячи з ціни позову. Вимога про сплату судового збору у відповідному розмірі не є надмірним формалізмом, а є дотриманням імперативних вимог процесуального закону. Крім того, повернення позовної заяви не позбавляє позивача права на доступ до суду. Як правильно зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовом до суду після усунення недоліків - тобто після сплати судового збору у належному розмірі. Таким чином, право позивача на доступ до суду не порушене, оскільки позивач має можливість реалізувати це право шляхом виконання законодавчо встановлених вимог щодо сплати судового збору. Суд першої інстанції правильно встановив, що позивач просить визнати за нею право власності на майно загальною вартістю 1 467 380 грн (житловий будинок - 1 296 230,00 грн та земельна ділянка - 171 150,00 грн). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна такого позову визначається вартістю майна, тобто становить 1 467 380 грн. Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору у справах, що розглядаються в порядку цивільного судочинства, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на момент подання позову) і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Разом із тим, оскільки позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 6 091,50грн, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на необхідність доплати судового збору у розмірі 8 582,30 грн (14 673,80 - 6 091,50 = 8 582,30). Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, та не свідчать про усунення недоліків повної заяви, наявність яких стала підставою для повернення позовної заяви. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого суду, яка постановлена з дотриманням вимог закону та достатньо вмотивована недотриманням позивачем норм процесуального права. При цьому колегія суддів зауважує, що у відповідності до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду із позовом. На підставі ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвоката Мерженко Тетяни Петрівни залишити без задоволення. Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О. Ю. Береговий Судді: Т.Б. Сало О. С. Панасюк