LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4817598/1753/20

від 27.07.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення. Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 квітня 2021 року залишити без змін.

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 598/1753/20Головуючий у 1-й інстанції Щербата Г.Р. Провадження № 22-ц/817/666/21 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - 304090000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 липня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючого - Бершадська Г.В. Суддів - Ходоровський М. В., Шевчук Г. М., з участю секретаря - Панькевич Т.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 квітня 2021 року (ухвалене суддею Щербата Г.Р., повний текст якого складено 22 квітня 2021 року) у цивільній справі № 598/1753/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ ПриватБанк) звернулося із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.01.2011 року в сумі 31342,48 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 21.01.2011 року між позивачем ПАТ КБ ПриватБанк назва якого змінена на АТ КБ ПриватБанк та відповідачем ОСОБА_1 укладений договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. Відповідачка не виконувала зобов`язання за кредитним договором в результаті чого станом на 20.09.2020 року виникла прострочена заборгованість по кредитному договору, що складає ціну позову, а саме: 20260,09 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5795,36 грн. - заборгованість за простроченими процентами, 5287,03 грн. - пені. Рішенням Збаразького районного суду від 22 квітня 2021 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ ПриватБанк 20260,09 грн заборгованості за кредитним договором та судові витрати в розмірі 1366,30 грн. Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ ПриватБанк звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки відсотків по кредиту, оскільки остання, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловила свою згоду по всіх істотних умовах договору. Крім того, судом не прийнято до уваги погоджену та підписану відповідачкою Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки Кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду від 07 липня 2011 року, згідно якої базова відсоткова ставка встановлена в розмірі 2.5% на місяць та передбачено сплату пені у вказаному розмірі. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Сторони в судове засідання, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з`явились. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом першої інстанції встановлено, що 21.01.2011 року між ПАТ КБ ПриватБанк (на даний час - АТ КБ ПриватБанк) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідач отримала платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. На виконання умов кредитного договору без номера (далі б/н) відповідачці видавались кредитні картки. Відповідач належним чином не виконувала взятих на себе зобов`язань. Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором б/н станом на 20 вересня 2020 року становить 31342,48 грн., а саме: 20260,09 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5795,36 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 5287,03 грн. - заборгованість по пені. Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування коштами та пені суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано допустимих доказів про погоджені сторонами істотні умови кредитного договору, а саме розмір відсотків за користування кредитними коштами та відповідальність за неналежне виконання зобов`язань. Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції. В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Судом встановлено, що у заяві позичальника від 21 січня 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема, заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами та пеню. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №б/н від 21 січня 2011 року, посилався на Довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду" по договору SAMDN55000040258182 від 07 липня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. З поданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що процентна ставка, яка застосовувалась Банком становила 30%, з 01.09.2014 року 34,80% та з 01.04.2015 року річних. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не була досліджена та не врахована при винесенні рішення Довідка про умови кредитування, яка підписана позичальником та яка підтверджує погоджені при укладенні договору умови щодо розміру та порядку сплати відсотків за користування кредитними коштами, а також пені, штрафу, порядку їх нарахування, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки інформація, що міститься у вказаній довідці та у анкеті-заяві є суперечливою. Зокрема, Довідка про умови кредитування містить номер договору, інформація щодо якого відсутня в анкеті - заяві. При цьому, судом встановлено, що між сторонами 21 січня 2011 року укладений кредитний договір договір № б/н. Натомість довідка про умови кредитування містить посилання на договір SAMDN55000040258182 від 07 липня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 . Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не звернув увагу на надану позивачем до позовної заяви Довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду", що особисто підписана відповідачем і містить інформацію щодо погодження сторонами договору розміру базової відсоткової ставки на місяць, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки така довідка є додатком до договору SAMDN55000040258182 від 07 липня 2011 року укладеного з ОСОБА_2 , інформація щодо якого відсутня в анкеті-заяві. Отже, надана позивачем Довідка про умови кредитування не спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом та пені. При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку відповідачка розуміла їх зміст, ознайомилася та погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в них розмірах і порядку нарахування. Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Крім того, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (21 січня 2011року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02 листопада 2020 року). Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Крім цього, умови надання банківських послуг передбачали тарифи з обслуговування різних видів кредитних карт "Універсальна", "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду". За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна 55 днів пільгового періоду" по договору SAMDN55000040258182 від 07 липня 2011 року укладеного з ОСОБА_2 та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору №б/н від 21 січня 2011 року, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. В заяві-анкеті вказано, що Пам`ятка клієнта є складовою кредитного договору з відповідачкою, яка не надана позивачем на підтвердження заявлених ним вимог. В матеріалах справи відсутні належні докази які підтверджують, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, оскільки довідка про умови кредитування містить посилання на договір SAMDN55000040258182 від 07 липня 2011 року укладений з ОСОБА_2 і не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору №б/н від 21 січня 2011 року укладеного з ОСОБА_1 . Сам по собі факт користування відповідачем грошовими коштами також не підтверджує, що розмір процентної ставки за користування кредитними коштами був погоджений з відповідачем в момент укладення договору 21 січня 201 року. Колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Крім того, судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір № б/н від 21січня 2011 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним). При цьому судом першої інстанції вірно застосовано правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17 щодо того, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливість використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У відповідності до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 390, 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення. Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 22 квітня 2021 року залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає як постановлена у малозначній справі. Повний текст постанови складено 02 серпня 2021 року. Головуючий Бершадська Г.В. Судді: Ходоровський М.В. Шевчук Г.М.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»