Постанова 4814 № 532/544/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/544/19 Номер провадження 22-ц/814/940/21Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В. за участю секретаря: Кальник А.М. розглянув в судовому засіданні м. Полтаві у режимі відеоконференції з Комсомольським міським судом Полтавської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2019 року у складі судді Тесленко Т. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в с т а н о в и в: У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказувала що повнолітній син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в закладі вищої освіти за денною формою навчання на контрактній основі, у зв`язку з чим обмежений у можливості працювати та самостійно отримувати заробіток, достатній для забезпечення його потреб. Син фактично проживає із нею та вона зі свого боку приймає участь у його утриманні, проте тільки її участі недостатньо. Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу синові, він є працездатним, має у власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, від передачі у користування якої отримує прибуток, але на утримання сина коштів не надає. Посилаючись на вказані обставини, просила суд стягувати аліменти з відповідача на її користь на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з дати подання позову до досягнення ним 23 років на період навчання. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут», аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника щомісячно, починаючи з 11 березня 2019 року - дня подання позовної заяви, і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що батьки мають взаємний обов`язок утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, а також можливістю відповідача надавати таку матеріальну допомогу. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне дослідження судом доказів у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції він не був обізнаний та повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, а тому не міг скористатися процесуальними правами та подати суду докази, що підтверджують відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину. Вказує, що з 16.01.2019 він був звільнений з роботи, у зв`язку з чим не має доходу, на обліку як безробітний не перебуває, ніяких видів соціальної допомоги не отримує, та має заборгованість зі сплати аліментів до повноліття сина у виконавчому провадженні № 30761347 у розмірі 63 583,88 грн, тому не спроможний забезпечувати повнолітнього сина, а позивачкою не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованості заявлених позовних вимог (потреба в матеріальній допомозі, докази про витрати на навчання, проживання в гуртожитку, тощо). Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. По справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10). Повнолітній син сторін наразі є студентом факультету соціально-гуманітарних технологій денної форми навчання на контрактній основі Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», до якого він вступив 14.08.2018 з терміном навчання по 30.06.2022 (а.с. 11). У зв`язку з навчанням він потребує матеріальної допомоги з боку батьків. Доходи матері, яка самостійно утримує сина, не дають можливості в повному обсязі забезпечити матеріальні потреби, пов`язані з його навчанням, а відповідач матеріальної допомоги в добровільному порядку не надає. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). Статтею 199 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними освіти, оскільки у період навчання вони не мають самостійного заробітку та коштів для забезпечення достатнього життєвого рівня, у зв`язку з цим обов`язок по їх утриманню на період навчання, але не більше ніж до досягнення ними двадцяти трьох років, покладається на їх батьків за умови, що батьки спроможні надавати таку допомогу. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з факту потреби повнолітнього сина сторін у матеріальній допомозі з боку батьків, оскільки він продовжує навчання у вищому навчальному закладі на контрактній основі, та відповідач ОСОБА_1 може надавати відповідну допомогу. Такі висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. Відповідач є здоровою, працездатною особою, інших утриманців не має та у його власності перебуває земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,2146 га, що розташована на території Світлогірської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, яку за договором про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 16.08.2018, що зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.08.2018, передано ним у користування ТОВ «Агрофірма «Аршиця», що апелянтом по суті не заперечується. Разом з тим, при визначенні розміру аліментів судом не враховано, що надання утримання повнолітньому синові є обов`язком обох батьків та не взято до уваги обов`язок позивачки надавати допомогу повнолітньому синові, у зв`язку з чим визначений судом розмір аліментів підлягає зменшенню з 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача. В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегією суддів не вбачається. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо розгляду справи судом за його відсутності та неповідомлення належним чином про дату, час і місце засідання суду спростовуються доказами направлення судових повісток за повідомленою суду адресою місця проживання ОСОБА_1 та оголошенням про виклик його в судове засідання на 19 червня 2019 року о 09.00 год., яке було опубліковане на веб-порталі судової влади України 17.05.2019, що відповідно до статті 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи, з огляду на те, що на час звернення позивача до суду та ухвалення оскаржуваного судового рішення відповідач ОСОБА_1 не мав зареєстрованого в установленому порядку постійного місця проживання (а.с. 21, 23, 27, 28, 56). За наведених обставин апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначення розміру аліментів. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2019 року змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, з 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходу) відповідача. В іншій частині рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19 червня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді О. І. Обідіна О. В. Прядкіна