Постанова 4856 № 240/7871/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7871/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 02 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відмові перерахунку пенсії в розмірі 90% заробітної плати керівника прокуратури Коростишівського району Житомирської області; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок пенсії згідно наданої довідки Прокуратури Житомирської області 02.03.2020 з 13 грудня 2019 року в розмірі 90% заробітної плати керівника прокуратури Коростишівського району Житомирської області; - нарахувати втрачену пенсію за попередні 12 місяців 2019-2020 рр. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341), - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12 березня 2020 року "Про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру"". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Житомирської області від 02.03.2020 №18-29/вих-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час відмови у задоволенні позову в частині вимог щодо відсоткового розміру пенсії, виплати втраченої пенсії за 12 місяців у 2019-2020 років, оскаржив його до апеляційного суду в цій частині. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із 2004 року є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати. У березні 2020 року Прокуратурою Житомирської області видано довідку №18-29/вих-20 від 02.03.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Із матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що 05 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії. Рішенням від 12 березня 2020 року "Про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" вказано: " Відмовити ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону із врахуванням довідки про заробітну плату від 02.03.2020 №18-29/вих-20 у зв`язку з тим, що частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції, яка визначає право на перерахунок пенсії, застосовується після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019". Листом від 23.03.2020 відповідач повідомив позивача про те, що Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(П)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Водночас установлено такий порядок виконання цього Рішення: частина двадцята статті 86 Закону не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; - частина двадцята статті 86 Закону підлягає застосуванню в первинній редакції; "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Отже, право на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону виникає з 13 грудня 2019 року. Постановою Кабінету Міністрів України "Про умови оплати праці прокурорів" від 11.12.2019 №1155 (далі Постанова №1155), яка набрала чинності з 01.01.2020, затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. При цьому, пунктом 7 Постанови №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру". Враховуючи вищезазначене, відповідно до Вашої заяви від 28.05.2020 №2170 підстав для врахування заробітної плати станом на 06.09.2017, яка визначена в довідці про заробітну плату від 02.03.2020 №18-29/вих-20 виданої Прокуратурою Житомирської області для проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону немає (а.с. 9-10). Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду. Рішення суду мотивовано тим, що надана позивачем довідка прокуратури Житомирської області від 02.03.2020 №18-29/вих-20 складена на виконання Рішення Конституційного Суду України №7-р (ІІ)2019 від 13.12.2019 року, а тому відповідач повинен був перерахувати позивачу пенсію з 13 грудня 2019 року. Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача виходячи з розрахунку 90 відсотків від заробітної плати, суд першої інстанції виходив з того що ця вимога є передчасною, щодо позовної вимоги нарахувати втрачену пенсію за попередні 12 місяців, суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем виключно в частині визначення відсоткового розміру пенсії та нарахування втраченої пенсії за попередні 12 місяців 2019-2020 рр, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише в цій частині. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 у справі № 18-рп/2004 термін «порушене право», який вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». При цьому з приводу останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача. Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а та від 4 лютого 2020 року у справі №320/7969/17. Колегія суддів, зауважує, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Відповідно, дії суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо: по-перше, такі дії вчинені владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції і по-друге, оспорювані дії є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. Враховуючи те, що відповідач не здійснював перерахунок пенсії позивача з урахуванням довідки прокуратури прокуратури Житомирської області від 02.03.2020 №18-29/вих-20 як наслідок на час звернення позивача до суду з цим позовом не визначав відсотковий розмір пенсії та не обмежував її виплату граничним розміром, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо передчасності цих позовних вимог, оскільки в адміністративному судочинстві захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Стосовно нарахування втраченої пенсії за попередні 12 місяців 2019-2020 рр., колегія судді вказує, що перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії. Відповідно до частини 20 статті 86 Закону №1697 перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Судом першої інстанції вірно встановлено, що частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, набрала чинності з 13.12.2019, а відтак ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 13.12.2019. Поширення дванадцяти місячного періоду або будь-якого іншого періоду в цьому випадку є неможливим. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.