Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/1606/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1606/21 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Стас Л.В., суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О., за участю секретаря Худика С.А. за участю представника апелянта Плахотнюка С.О. за участю представника відповідача Сейдаметова Р.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці" Херсонської обласної ради на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці" Херсонської обласної ради до Уповноваженого із захисту державної мови про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, - ВСТАНОВИВ: Комунальний заклад "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці" Херсонської обласної ради ( надалі - позивач), від імені якої діє адвокат Плахотнюк Сергій Олександрович ( надалі - представник позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженого із захисту державної мови ( надалі - відповідач), у якому просив: - визнати протиправним та скасувати Акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови від 24.02.2021 р.; - визнати протиправним та скасувати Протокол від 24.02.2021 про порушення органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою та організацією, іншим суб`єктом господарювання незалежно від форми власності, громадським об`єднанням, політичною партією вимог щодо обов`язкового застосування державної мови, встановлених статтями 12-23, 25-29, 31-42 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" . Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України. В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду від 19 квітня 2021 року скасувати, справу направити на розгляд до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що акт перевірки, що оскаржується, - містить ВИСНОВОК про недотримання (порушення) визначених законом вимог обов`язкового застосування державної мови. На це також вказує і лист Уповноваженого від 16.03.2021 за вих. № 646/4.2-03/21-У, який апелянт отримав по завершенню контролю, в якому Уповноважений чітко зазначає про встановлення наявності фактів порушення: «За результатами здійснення державного контролю встановлено наявність фактів порушення Школою частини п`ятої статті 13 та частини першої статті 21 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Таким чином, апелянт мав право на оскарження такого акту і протоколу, що був прийнятий на підставі такого акту, по праву того, що рішення, яке містить висновок про порушення законодавства, - стосується прав і законних інтересів особи, визнаною таким рішенням правопорушником, а значить, може бути оскаржене такою особою. Крім того, апелянт також вказав, що оскаржуваний протокол, що був складений на підставі оскаржуваного акту, є кінцевим рішенням, прийнятим за результатами здійсненого державного контролю за застосуванням державної мови. Він є кінцевим не тільки тому, що є остаточним рішенням, прийнятим за наслідками відповідного контролю, а тому, що за наслідками відповідного контролю щодо апелянта не може бути прийнято іншого рішення (документу), окрім оскаржуваного протоколу. На даний момент законодавство не містить правових підстав для накладення на апелянта стягнень, зокрема штрафу, за наслідками такого контролю. Тому, на думку апелянта, висновок суду про те, що апелянту потрібно чекати на рішення, «яке в свою чергу може теоретично порушити права», є помилковим. Адже порушення права - це не завжди накладення стягнення, це також і саме по собі визнання правопорушником, оскільки таке встановлює юридичний факт, що може створювати різні негативні наслідки. Порушення права - в даному випадку полягає не тільки в накладенні санкцій у вигляді штрафу. Саме по собі визнання закладу освіти винним в порушенні законодавства про мову, є порушенням права. Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів. Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2021 року представником Уповноваженого із захисту державної мови було здійснено перевірку Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці" Херсонської обласної ради за застосуванням державної мови в порядку ст. 56 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25.04.2019р. № 2704-УІІІ. За результатами вказаного заходу контролю за застосуванням державної мови, представником Уповноваженого із захисту державної мови було складено Акт від 24.02.2021 року, за висновками якого встановлено наявність фактів порушення Комунальним закладом "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці" Херсонської обласної ради частини п`ятої статті 13 та частини першої статті 21 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної". На підставі даного Акту було складено Протокол від 24.02.2021р. « Про порушення органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою та організацією, іншим суб`єктом господарювання незалежно від форми власності, громадським об`єднанням, політичною партією вимог щодо обов`язкового застосування державної мови, встановлених статтями 12-23, 25-29, 31-42 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", зміст якого дублює вищезазначені правопорушення. Вважаючи вищезазначені акт і протокол актами індивідуальної діями, які прийняті всупереч вимог пунктів 1, 3, 4, 5, 9 частини 2 статті 2 КАС України, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті адміністративного провадження у даній справі, виходив з того, що нормами Закону № 2704-VIII не передбачено оскарження в судовому порядку акту і протоколу, які складаються Уповноваженим із захисту державної мови у випадку, передбаченому частиною шостою статті 56 цього Закону. Оскаржувані акт і протокол не встановлюють відповідальності, а лише фіксують дату, місце та суть правопорушення, інші відомості, необхідні для вирішення справи, тобто використовуються як джерело доказової інформації при вирішенні питання про накладення відповідного стягнення, відтак, позбавлені ознак рішення суб`єктів владних повноважень у розумінні процесуального закону. Складання протоколу - це процесуальні дії уповноваженого суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію правопорушення та є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення, при розгляді судом справи про притягнення особи до відповідальності. Враховуючи, що оскаржувані акт та протокол уповноваженого представника Уповноваженого не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці" Херсонської обласної ради, тому не можуть бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке. На стадії апеляційного провадження спірними є питання правової природи Акту про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови від 24.02.2021 р. та Протоколу від 24.02.2021, якими встановлено порушення Комунальним закладом "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці" Херсонської обласної ради вимог щодо обов`язкового застосування державної мови, встановлених статтями 12-23, 25-29, 31-42 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", а також можливості розгляду вимоги про їх скасування у порядку адміністративного судочинства. Апеляційний суд звертає увагу, що гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до приписів частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. При цьому, у контексті положень КАС України правовий акт індивідуальної дії необхідно розуміти як акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Тобто, обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", цей Закон регулює функціонування і застосування української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України. Згідно статті 49 Закону № 2704-УІІІ, Уповноважений із захисту державної мови:

1. З метою сприяння функціонуванню української мови як державної у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України діє Уповноважений із захисту державної мови (далі - Уповноважений).

2. Завданнями Уповноваженого є: 1) захист української мови як державної; 2) захист права громадян України на отримання державною мовою інформації та послуг у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України і усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою.

3. Уповноважений є посадовою особою, статус якої визначається цим Законом. Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб.

4. З метою реалізації покладених на нього завдань Уповноважений здійснює такі повноваження: 1) подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо забезпечення ефективної реалізації державної політики, спрямованої на захист державної мови, всебічний розвиток і функціонування державної мови у сферах суспільного життя, визначених цим Законом, на всій території України, сприяння задоволенню мовних потреб українців, які проживають за межами України; 2) забезпечує моніторинг виконання законодавства про державну мову, державних цільових програм забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної; 3) розглядає скарги фізичних і юридичних осіб на дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій всіх форм власності, інших юридичних і фізичних осіб щодо дотримання вимог законодавства про державну мову; 4) спрямовує до Комісії з питань вищого корпусу державної служби, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій подання про проведення службових розслідувань, а також притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у порушенні законодавства про державну мову, що є обов`язковими до розгляду; 5) складає протоколи та застосовує стягнення у випадках, встановлених законом; 6) здійснює контроль за виконанням повноважень його представниками відповідно до частини шостої цієї статті; 7) затверджує форму акта про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, а також форму протоколу та постанови, зазначених у статті 57 цього Закону.

5. Уповноважений щороку готує і не пізніше 1 травня року, наступного за звітним, подає Кабінету Міністрів України та представляє громадськості річний публічний звіт про свою діяльність і про стан дотримання цього Закону разом з висновками та рекомендаціями Рахункової палати, наданими за результатами здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) діяльності Уповноваженого, та інформацією про стан виконання відповідних рекомендацій. Одночасно з поданням річного звіту Уповноважений розміщує його на своєму офіційному веб-сайті для відкритого доступу, в тому числі у формі відкритих даних відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

6. Уповноважений здійснює свої повноваження безпосередньо. Для забезпечення виконання повноважень Уповноважений призначає представників. Представник Уповноваженого є працівником секретаріату Уповноваженого і здійснює повноваження, визначені цим Законом, за місцезнаходженням секретаріату або в іншому місці, визначеному Уповноваженим. Акти і протоколи, складені представником Уповноваженого, направляються Уповноваженому. Статтею 56 Закону № 2704-УІІІ встановлено здійснення державного контролю за застосуванням державної мови:

1. Уповноважений здійснює державний контроль за застосуванням державної мови у випадку, визначеному частиною третьою статті 55 цього Закону, а також за власною ініціативою. Предметом здійснення державного контролю за застосуванням державної мови є дотримання визначених цим Законом вимог застосування державної мови. Порядок здійснення державного контролю за застосуванням державної мови органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, суб`єктами господарювання, іншими юридичними особами та їх посадовими особами встановлюється цим Законом.

4. Уповноважений, його представник за результатами здійснення контролю за застосуванням державної мови складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови.

5. Акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови повинен містити таку інформацію: 1) місце складення акта; 2) дата складення акта; 3) ім`я або найменування особи, стосовно якої здійснено контроль за застосуванням державної мови; 4) підстави здійснення контролю за застосуванням державної мови; 5) опис фактів, виявлених під час здійснення контролю за застосуванням державної мови; 6) висновок про дотримання або недотримання (порушення) визначених законом вимог обов`язкового застосування державної мови; 7) прізвище, ім`я, по батькові Уповноваженого чи його представника, який склав акт.

6. У разі фіксації актом про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови факту порушення органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою та організацією, іншим суб`єктом господарювання незалежно від форми власності, а також громадським об`єднанням, політичною партією вимог щодо обов`язкового застосування державної мови, встановлених статтями 12-23, 25-29, 31-42 цього Закону, Уповноважений, його представник складає на підставі такого акта протокол. Аналіз наведених положень Закону № 2704-УІІІ свідчить, що інформація, викладена у Протоколі про результати державного контролю за застосуванням державної мови, сформованої Уповноваженим із захисту державної мови, як суб`єктом владних повноважень внаслідок реалізації своєї компетенції (завдань і функцій контролю у сфері захисту державної мови відповідно до законодавства), містить чіткі, конкретні і зрозумілі висновки як на адресу суб`єкта перевірки, так і на адресу суб`єкта призначення. Разом з тим, відповідно до положень Закону № 2704-VIII, предметами судового оскарження є, рішення Національної комісії зі стандартів державної мови ( стаття 44), а також постанова про накладення штрафу за порушення закону у сфері застосування державної мови, може бути оскаржено суб`єктом господарювання до суду ( пункт 10 ст. 57). При цьому, статтями 54-55 цього Закону передбачено, що кожна особа має право звернутися до Уповноваженого, інших органів, уповноважених здійснювати захист і контроль щодо застосування державної мови, зі скаргою про порушення вимог цього Закону та щодо усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою. (частина перша ст. 54). При цьому, рішення, дії чи бездіяльність Уповноваженого з вказаних питань можуть бути оскаржені до суду ( частина 8 статі 55 цього Закону). Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав від Уповноваженого із захисту державної мови лист від 16.03.2021 р. за вих. № 646/4.2-03/21-У, який містить вимогу щодо забезпечення актів, що регулюють діяльність Школи, державною мовою, вжити відповідних заходів для забезпечення виконання вимог закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" щодо обов`язкового застосування директором і педагогічними працівниками Школи державної мови в освітньому процесі та під час виконання своїх службових обов`язків. В матеріалах справи також міститься лист Уповноваженого № 645/4.2-03/34-У від 16.03.2021р. на адресу Херсонської обласної ради аналогічного змісту, та окрім того, рекомендації щодо необхідності вжити до керівника Школи заходи дисциплінарного стягнення у межах компетенції. В судовому засіданні судом апеляційної інстанції встановлено, що подання до Херсонської обласної ради як суб`єкта призначення, про проведення службового розслідування, а також притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у порушенні законодавства про державну мову, що є обов`язковими до розгляду, на підставі вказаних акту та протоколу, як це передбачено п. 4 ч. 4 ст. 49 Закону № 2704-VIII, Уповноважений не спрямував. Причини невиконання вищевказаних вимог Закону, представник Уповноваженого із захисту державної мови, в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснити не зміг. Як наслідок такої поведінки, будь яких заходів дисциплінарного стягнення до керівництва Школи, суб`єктом призначення ( Херсонською обласною радою) застосовано не було. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що в даному випадку, оскаржуваний протокол, що був складений на підставі оскаржуваного акту, є кінцевим рішенням, прийнятим за результатами здійсненого державного контролю за застосуванням державної мови. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 817 затверджено Порядок здійснення Уповноваженим із захисту державної мови контролю за застосуванням державної мови органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування ( далі - Порядок № 817). Колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 13 вказаного Порядку передбачено, що акт і протокол, які складаються у випадку, передбаченому частиною шостою статті 56 Закону, є підставою для притягнення осіб, які порушили вимоги Закону, до передбаченої законом відповідальності. Акт і протокол, складені Уповноваженим або його представником, можуть бути оскаржені відповідно до закону. Зазначений Порядок не поширюється на заклади комунальної форми власності, але свідчить про те, що акт і протокол, складені Уповноваженим або його представником, за наслідками здійснення державного контролю за застосуванням державної мови, наділені рисами правового акту індивідуальної дії (з урахуванням їх змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) та можуть бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства. Крім того, на думку колегії суддів, що у позивача після складення акту і протоколу, якими встановлено порушення вимог щодо обов`язкового застосування державної мови, були легітимні очікування щодо направлення подання Уповноваженим до Херсонської обласної ради та розгляду на засіданні Херсонської обласної ради дисциплінарного питання відносно позивача, як це передбачено пунктом 4 частини 4 статті 49 Закону № 2704 УІІІ. Проте, судова колегія зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк. Правові прогалини, що існують в нормативно-правових актах, певною мірою можливо заповнити у процесі застосування закону (зокрема, використовуючи аналогію права, застосовуючи загальні принципи права, а також нормативно-правові акти вищої юридичної сили, насамперед Конституцію). У п. 92 рішенні ЄСПЛ від 25 вересня 2018 року (справа «Денісов проти України»), де скаржником виступав суддя, зазначено, що при оцінці того, чи виникає у випадку трудового спору між особою та державою питання щодо приватного життя за ст. 8 Конвенції, існує тісний зв`язок між питанням застосовності та суті. Якщо встановлено, що захід серйозно вплинув на приватне життя особи, то цей висновок означає, що скарга є сумісною з Конвенцією за критерієм ratione materiae, і в той же час, що захід становив «втручання» у «право на повагу до приватного життя» для цілей оцінки по суті за трьома аспектами за статтею 8 Конвенції (оцінка законності, законної мети та необхідності такого «втручання»). Отже, питання застосовності та наявності «втручання» є нерозривно пов`язаними у таких категоріях справ. Контекст конкретних обставин цієї справи, обсяг і межі предмета судового розгляду, визначеного позивачем, коли застосований до скаржника (потерпілої особи) захід може визнаватися таким, що порушив його захищене право, дає підстави для висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо настання відносно нього негативних наслідків, які проявились у втручанні в його приватне життя через незавершеність процедури кваліфікаційного оцінювання на визначених, передбачуваних умовах. У справі, що розглядається апеляційним судом, в силу незалежних від позивача обставин, він продовжує вважатися таким, що порушив вимоги Закону № 2704- УІІІ щодо мови освітнього процесу. Будучи директором Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці", для позивача факт спростування складу даного правопорушення має визначальне значення для подальшої професійної діяльності. З аналізу вищенаведених положень, слід зробити висновок, що задля забезпечення правової визначеності та усунення сваволі органів державної влади, має існувати чіткий механізм застосування норм права. В даному випадку, суд не вирішує питання щодо скоєння позивачем правопорушення у сфері захисту державної мови, однак протокол про таке правопорушення залишився не реалізованим, і питання спростування позивачем статусу правопорушника залишатиметься для позивача невирішеним протягом невизначеного часу. Стан невизначеності позивача, викликаний вищенаведеними обставинами, порушує його права і законні інтереси та є, зокрема втручанням в його приватне життя, оскільки, будучи професійним педагогом, він і надалі вважається таким, що порушив вимоги Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Позивач не повинен зазнавати негативних наслідків через нездатність держави вчасно, законно, провести передбачені законодавством процедури. З огляду на наведене, колегія суддів зауважує, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано право на ефективний засіб юридичного захисту, а саме передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) ЄСПЛ зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, серед іншого, відзначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Таким чином, ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний спір належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права та ухвалення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 19 квітня 2021 року прийнята з порушенням норм процесуального права, та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для розгляду. Згідно ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал, зокрема, про відмову у відкритті провадження, справа ( заява) передається на розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці" Херсонської обласної ради - задовольнити. Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року - скасувати. Справу за позовом Комунального закладу "Навчально-виховний комплекс "Школа гуманітарної праці" Херсонської обласної ради до Уповноваженого із захисту державної мови про визнання протиправним та скасування індивідуального акта - направити на розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Дата складення повного судового рішення 02.08.2021р. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.