Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/329/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/329/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року (суддя 1-ї інстанції Кисіль Р.В.) у справі №280/329/21 за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мітасова Миколи Івановича до Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,- ВСТАНОВИВ: 16.01.2021р. ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Мітасова Миколи Івановича звернувся до суду з позовом до Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області та Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 21.07.2018 по 23.09.2020 у розмірі 560976,51 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів; середнього заробітку за час затримки виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №9901/743/18 за період з 23.09.2020 по 28.10.2020 у розмірі 29459,3 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що розпорядженням Президента України від 20.07.2018 №107/2018-РП позивача було звільнено з посади голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 по справі №9901/743/18 розпорядження Президента України від 20.07.2018 №107/2018-РП визнане протиправним та зобов`язано Президента України поновити позивача на посаді голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області. Розпорядженням Президента України від 27.10.2020 позивача поновлено на посаді голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області. За розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 29.10.2020 №40-к позивач приступив до виконання посадових обов`язків голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області. За період вимушеного прогулу та затримки виконання судового рішення відповідач не виплатив позивачу заробітну плату, через що позивач звернувся до суду із цим позовом. Ухвалою від 04.03.2021 було замінено відповідача у справі з Вільнянської районної державної адміністрації Запорізькій області на її правонаступника - Запорізьку районну державну адміністрацію Запорізької області. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021р. позов задоволено частково. Стягнуто з Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21.07.2018 по 23.09.2020 у розмірі 560976,51 грн. (п`ятсот шістдесят гривень дев`ятсот сімдесят шість гривень 51 коп.) з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час затримки виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №9901/743/18 за період з 24.09.2020 по 27.10.2020 у розмірі 26060,15 грн. (двадцять шість тисяч шістдесят гривень 15 коп.) з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано доводів відповідача про те, що вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не раховано тієї обставини, що позивач за час вимушеного прогулу працював та отримував дохід, що повинно буди зараховано при присудженні оплати за цей час, відповідно положень постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. Щодо затримки виконання судового рішення, зазначили, що позовні вимоги позивача у справі №9901/743/18 не були скеровані до Вільнянської районної держаної адміністрації. Адвокатом позивача подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві вказує на помилковість доводів апеляційної скарги. Представник відповідача, особи, що подала апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не з`явився, повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи. В судовому засіданні позивач та представник позивача просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Президента України Порошенка П. О. від 29 квітня 2016 року № 143/2016-рп позивача призначено на посаду голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області. Розпорядженням Президента України від 20 липня 2018 року № 107/2018-рп позивача звільнено з посади голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Вважаючи Розпорядження Президента України від 20 липня 2018 року № 107/2018-рп протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №9901/743/18 (провадження №11-914заі19) визнане протиправним Розпорядження Президента України від 20 липня 2018 року № 107/2018-рп "Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області", поновлено позивача на посаді голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області. Розпорядженням Президента України від 27.10.2020 №496/2020-рп позивача було поновлено на посаді голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області. За розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області від 29.10.2020 №40к позивач приступив до виконання і повноважень голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області з 29.10.2020. За період вимушеного прогулу з 21.07.2018 по 23.09.2020 та за час затримки виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №9901/743/18 за період з 24.09.2020 по 28.10.2020 позивачу не виплачений середній заробіток, через що позивач звернувся до суду із цим позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позов частково дійшов висновку про стягнення загального розміру середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу становить 560976,51 грн. та за період затримки виконання рішення суду щодо поновлення позивача на посаді з 24.09.2020 по 27.10.2020 становить 23 робочих дні, в цей період середньоденна заробітна плата голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області становила 1133,05 грн. Отже, розмір заборгованості з виплати позивачу середньої заробітної плати за цей період становить 26060,15 грн., з тих підстав, що судове рішення виконане Президентом України в день прийняття розпорядження про поновлення позивача на посаді, а тому у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за період 28-29 жовтня 2020 року. Крім того, вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку без утримання податків та інших обов`язкових платежів, є очевидно необґрунтованою, оскільки в силу вимог законодавства України з доходів фізичних осіб утримуються податки та інші обов`язкові платежі. Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з наступних підстав. Так відповідач не погоджуючись із судовим рішенням, про стягнення середнього заробітку на користь позивача за час вимушеного прогулу, оскільки судом не враховано тієї обставини, що позивач за час вимушеного прогулу працював та отримував дохід, що повинно було враховано при присудженні оплати за цей час. Щодо затримки виконання судового рішення, вказує на ту обставину, що позовні вимоги у іншій справі не були направлені до відповідача у цій справі, а з боку відповідача зволікання не було. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Посилання відповідача на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" є помилковим, оскільки викладені в ньому роз`яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП, яку виключено на підставі Закону України від 20 грудня 2005 року № 3248- IV "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України". Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин, а отже є вірними висновки суду першої інстанції, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу здійснюється без відрахування отримання інших доходів. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/808/16. Доводи відповідача про відсутнє зволікання щодо виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, колегія суддів відхиляє, оскільки в силу приписів ст. 236 КЗпП України несвоєчасне виконання Президентом України судового рішення про поновлення позивача на посаді не звільняє відповідача від обов`язку виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді. Доводів щодо незгоди з розрахунком суду першої інстанції про стягнення на користь позивача заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації, відповідачем не наведено, а тому суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення у відповідності до приписів ст. 308 КАС України. На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не містять аргументів, що б були підставою для скасування рішення суду та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у справі №280/329/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 02 серпня 2021 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак