Постанова 4850 № 234/12664/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2021 року справа №234/12664/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року у справі № 234/12664/20 (головуючий І інстанції Лутай А.М. ) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України , Інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенант поліції Золотаря Олександра Віталійовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ №3056841 від 30.08.2020, винесену інспектором УПП в Одеській області лейтенантом поліції Золотар Олександром Віталійовичем, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в порушення вимог статті 279 КУпАП, позивачу не було представлено особу, яка розглядає справу. Поліцейський, який оголошував постанову, до її винесення не оголосив, яка справа розглядається, хто її розглядає, хто притягається до адміністративної відповідальності. Безпосередньо особою, яка виносила постанову, докази не досліджувались. Права та обов`язки йому, як особі, стосовно якої розглядається справа, не роз`яснювалися. До початку розгляду справи (винесення постанови) йому не було запропоновано надати пояснення. В порушення ст. 268 КУпАП, під час розгляду справи позивач був позбавлений можливості скористуватися своїми правами. Незважаючи на його прохання ознайомити його з матеріалами відеозйомки, відповідач відмовився це робити. Аналогічно, незважаючи на його прохання продемонструвати наявність дорожніх знаків, що визначають межі населеного пункту, відповідач відмовився це робити. Як наслідок, відповідач не надав йому жодного доказу, як наявності дії на місці можливого вчинення правопорушення вимог ПДР щодо обмеження швидкості, так і того, що транспортний засіб, яким позивач керував, рухався зі швидкістю 115 км/год. Крім того , фіксація проводилась відповідачем за допомогою лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів «TruCAM, тс 0052» незаконно, оскільки, позивачу не були продемонстровані прилад, документи, що підтверджують законність його використання, документи, що підтверджують наявність навиків у відповідача на його використання та безпосередньо результати фіксації норм. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмолено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Відповідачем не наведено достатніх доказів на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. На фотознімку з лазерного вимірювача швидкості руху не зафіксовано дорожній знак 3.29, тому неможливо встановити - чи рухався позивач у межах дії цього знаку. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються виключно на електронних копіях електронних доказів, яка не засвідчені у порядку, визначено ч. 2 ст. 99 КАС України. Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. 30.08.2020 року інспектором УПП в Одеській області лейтенантом поліції Золотар О.В. винесено постанову серії ЕАМ № 3056841 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 грн. Згідно змісту постанови позивач 30.08.2020 року, о 10 год. 07 хв. в Одеській області, на автомобільній дорозі М-05 Одеса-Київ, 428 км, в напрямку м. Києва, керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser Prado, номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», рухаючись зі швидкістю 115 км/год. (максимально дозволена швидкість 50 км/год.), при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 65 км/год, чим порушив п.12.9.б. ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст.122 КУпАП. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM LTI 20/20 серійний номер ТС000524. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено порушення позивачем п. 12.9. б ПДР України, натомість доказів, які спростовують вчинення позивачем вказаного правопорушення до суду надано не було. Оцінка суду. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України установлено Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, згідно із підпунктом «б» пункту 12.9 яких водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил. У розділі 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, наведено перелік дорожніх знаків. Пунктом 3 розділу 33 «;Дорожні знаки» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, передбачено заборонні знаки, до яких відповідно до підпункту 3.29 віднесено заборонний знак "Обмеження максимальної швидкості". Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові. Частиною 3 ст. 122 КУпАП України ( в редакції закону, що діяв на час вчинення правопорушення) визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом апеляційної інстанції встановлено, що рухаючись в Одеській області, на автомобільній дорозі М-05 Одеса-Київ, 428 км, в напрямку м. Києва, у межах дії дорожнього знака 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» (50км./год.), на транспортному засобі марки Toyota Land Cruiser Prado, номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 115 км./год., позивачем перевищено встановлене обмеження швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину. При цьому, суд вважає за доцільне відмітити, що проти самого перевищення швидкості позивач не заперечує. Таким чином, інспектором відповідачем цілком правомірно прийнято спірну постанову серії ЕАМ №3056841 від 30.08.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 122 КУпАП. Стосовно твердження апелянта відносно того, що інспектором поліції вимір швидкості транспортного засобу здійснено не у належний спосіб, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як встановлено судом та зазначено вище, перевищення швидкості інспектором поліції зафіксовано приладом TruCAM. Приладом TruCAM перевіряють швидкість за допомогою лазера, що дозволяє уникнути неточностей, робоча дистанція пристроїв контролю швидкості TruCam сягає 1,2 км. TruCam - лазерний вимірювач швидкості, оснащений режимом відеофіксації. Основна відмінність приладу від «Візира» і йому подібних - він використовує не радіохвилю, а світловий промінь - лазер, який дозволяє зафіксувати перевищення швидкості конкретного автомобілю в потоці транспорту на відстані, що перевищує кілометр. Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM. Натомість, будь-яких належних та допустимих доказів на спростовання правильності здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, скаржником до матеріалів справи не додано, як і не додано жодних доказів на підтвердження власної позиції, а лише викладено суб`єктивну думку, яка не має жодного нормативного обґрунтування. До того ж, судом з`ясовано, що прилад TruCAM, яким інспектором поліції зафіксовано перевищення ОСОБА_1 перевищення швидкості сертифікований та може бути застосований у вимірюванні швидкості. Зокрема, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України видано сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 № UА-МІ/1-2903-2012 серії А №006694, яким засвідчено, що на підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний TruСАМ LТІ 20/20», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки №22-01/16816, чинного до 02.12.2020р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruСАМ LТІ 20/20 №ТС000524 відповідає вимогам технічної документації. Отже, вказані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими. Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. За наслідками дослідження наявної у матеріалах справи постанови серії ЕАМ №3056841 від 30.08.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, колегією суддів з`ясовано, що оскаржуване рішення містить усю необхідну інформацію, перелік якої наведено у статті 283 КУпАП. До того ж, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмітити, що наявні під час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності формальні порушення та зазначені у спірній постанові недоліки, у жодному разі не нівелюють факт скоєння водієм адміністративного правопорушення та не звільняють його від відповідальності. Не є обґрунтованими, на думку суду апеляційної інстанції, також твердження позивача, що подані відповідачем докази про розташування пристроїв вимірювання швидкості TruСАМ не є належними та допустимими у розумінні положень чинного процесуального законодавства, оскільки жодних доказів на підтвердження спростування інформації, яка міститься у вказаних документах скаржником суду не надано. Суд апеляційної інстанції вважає недостатніми, як на підставу для задоволення позовних вимог, посилання скаржника щодо надання відповідачем копій електронних доказів, які не засвідчені електронним цифровим підписом, з огляду на те, що по-перше, позивачем не спростовано обставин на підтвердження яких означені докази надано, а по-друге, у матеріалах справи містяться також інші докази, які підтверджують перевищення водієм швидкості руху. Установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини справи у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи позивача. Суд не приймає посилання апелянта, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача щодо порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, тому судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року у справі № 234/12664/20 - залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 21 квітня 2021 року у справі № 234/12664/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 02 серпня 2021 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення виготовлено 02 серпня 2021 року. Головуючий І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар І.В. Геращенко