Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 524/10396/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 січня 2023 р.Справа № 524/10396/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бершова Г.Є., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Кривич Ж.О., м. Кременчук, Полтавська область, по справі № 524/10396/21 за позовом ОСОБА_1 до Терещук Оксани Іванівни інспектора Департаменту патрульної поліції , УПП в Харківській області,інспектор 3 бат.,6 рота,лейтенанта поліція Даценка Артема Володимировича про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2021 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Анатолійовича до інспектора роти № 6, Батальйону 3 УПП у Харківській області ДПП Даценка Артема Володимировича, УПП у Харківській області ДПП про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Зазначив, що 21.10.2021 інспектор Даценко А.В. постановою серії ЕАО № 4931016 притягнув його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 1700 грн 00 коп. за ч. 4 ст. 122 КУпАП. ОСОБА_1 з постановою не згоден, вважає її незаконною та просить скасувати з тієї підстави, що правопорушення він не вчиняв. Позов обґрунтував тим, що поліцейський не мав права використовувати в ручному режимі прилад із функціями фото- та відео-фіксації не у автоматичному режимі. Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24.12.2021 по справі № 524/10396/21 вимоги позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 6, Батальйону 3 УПП у Харківській області ДПП Даценка Артема Володимировича, УПП у Харківській області ДПП про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕОА № 4931016 від 21.10.2021 залишено без задоволення. ОСОБА_1 , не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука від 24.12.2021 по справі № 524/10396/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга вмотивована твердженнями позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення. Також стверджує, що поліцейський не мав права використовувати в ручному режимі прилад із функціями фото- та відео-фіксації не у автоматичному режимі. Посилався на неналежність документів на лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 TС 000709. Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. У справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, 21.10.2021 інспектор роти № 6 Батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП Даценко Артем Володимирович виніс постанову серії ЕАО № 4931016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 1700 грн за ч. 4 ст. 122 КУпАП. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 того ж дня о 09 год 32 хв, на автодорозі М-03 «Київ-Харків-Довжанський» в с. Травневе Харківської області, керуючи транспортним засобом Mazda CХ-7, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 122 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем TruCam LTI 20/20 TС 000709. Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з п. 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення. Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч.2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис. Враховуючи зазначені в наведених вище нормах вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, колегія суддів вважає, що спірна постанова відповідає вказаним вимогам, крім того, в постанові зазначено, що відео фіксація була здійснена на TruCam LTI 20/20 TС 000709. Можливість використання виробу TruCам LTI 20/20 виробництва Laser Technology Inc. підтверджена експертним висновком від 27.09.2018 № 04/02/03/-3008, виданим Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, в якому зазначено, що в об`єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечено конфіденційність, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Відповідно до додатку до вказаного експертного висновку, в якому перелічено номери зразків об`єкта експертизи, на які розповсюджується дія експертного висновку, включено виріб з серійним номером ТС000709. Відповідно до свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки № 22-01/18916 від 24.06.2020, виданого ДП Укрметртестстандарт Мінекономрозвитку України, чинного до 24.06.2021, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС000709 (виробник Laser Technology Inc., США), відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год до 320 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах 2 км/год. Згідно з копією листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо надання інформації з питань метрології та технічного регулювання» прилади «ТruCAM», які введено в експлуатацію з 2012 року по 2015 рік, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Враховуючи викладене, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 зареєстрований в Державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС000709 пройшов періодичну повірку, сертифікат якої був чинним станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що свідоцтво про повірку № 22-01/21368 від 16.02.2021 є свідченням належної повірки того приладу, яким зафіксований рух автомобіля позивача 21.10.2021, та вважає, що показання приладу TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС000709 є належним та допустимим доказом. При цьому, колегія суддів вважає посилання позивача на невідповідність документів на TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС000709 (експертні висновки, листи, свідоцтво тощо) необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодними належними доказами. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи судом першої інстанції фотознімки та відеофіксацію з приладу TruCam LTI 20/20 TС 000709, фото та відеозапис, колегія суддів встановила таке. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Маzdа СХ-7, номерний знак НОМЕР_1 21.10.2021 о 09 год 32 хв у автодорозі М-03 «Київ-Харків-Довжанський» в с. Травневе Харківської області (координати 49°57'21.52"N 35°49'09.50"Е), рухався із швидкістю 122 км/ч, замість допустимої 50 км/ч. Отже, порушено швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП. Щодо доводів позивача про порушення інспектором поліції ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а саме здійснення вимірювання швидкості руху автомобілю тримаючи прилад TruCam в руках та відсутність знаку, який інформує про змонтовану/розміщену фототехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні. З наведеного вбачається, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, яка працює не в автоматичному режимі з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Колегія суддів вважає помилковими твердження позивача про те, що в силу приписів ст.40 Закону України «Про національну поліцію» відповідач не мав права використовувати зазначений засіб вимірювальної техніки не в автоматичному режимі, оскільки дана норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху, які не є стаціонарними. При цьому, згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/21368 від 16.02.2022, чинного до 16.02.2022, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCaM LTI 20/20 № ТС000709, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі становить +/- 2 м/год в діапазоні від 2 до 200 км/год. Крім того, з листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 за №22-38/49 вбачається, що лазерний вимірювач «TruCAM LTI 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. Викладене підтверджує, що лазерний вимірювач TruCAM має можливість працювати у двох режимах, утриманням в руках під час вимірювання швидкості руху ТЗ або розміщенням на триногі, саме в цих режимах вказаний вимірювач проходив тестування, ліцензування та сертифікацію, був признаним таким, що відповідає стандартам та правильно вимірює швидкість руху ТЗ в обох режимах. Наданий відповідачем відеозапис, зроблений з приладу TruCam LTI 20/20 (серійний номер TC000709) містить інформацію про обставини події та всі необхідні реквізити. Висновки суду першої інстанції, що інспектор поліції має право здійснювати вимірювання швидкості руху т.з. лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM LTI 20/20 тримаючи його у руках, та без встановлення інформаційного знаку, є вірними і не суперечать ст.40 Закону України «Про національну поліцію». Судова колегія враховує, що обмеження швидкості в населеному пункті становить 50 км/год, відповідальність за перевищення швидкості у випадку її перевищення більш ніж на 20 км/год, що з врахуванням похибки TruCam свідчить про швидкість, яка має перевищувати 72 км/год, в той час як позивач перевищив швидкість на 72 км/год (рухався зі швидкістю 122 км/год) та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП за перевищення швидкості більш ніж на 50 км/год. Порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості «TruCAM» в ручному режимі, а не в автоматичному, а тому вимоги ч. 2 ст. 40 Закону №580-VIII, щодо розміщення інформації на видному місці стосується лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки, не розповсюджуються на спірні відносини. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" згідно з висновком якого будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати значної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху та, зокрема, швидкісного режиму у населеному пункті. Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.12.2021 по справі № 524/10396/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий