Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 524/10518/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 грудня 2021 р. Справа № 524/10518/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Бершова Г.Є. , Чалого І.С. за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.11.2021, суддя Нестеренко С.Г., по справі № 524/10518/21 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 3 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Богомоленко Антоніни Анатоліївни , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора роти 3 батальйону патрульної поліції вмісті Кременчук УПП в Полтавській області ДППНП БогомоленкоА.А. серії ЕАО 4960522 від 28.10.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19.11.2021 позов залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив про неврахування судом першої інстанції, що дані з приладу TruCam не можна вважати належними доказами, оскільки проведення замірів швидкості відбувалося технічним приладом, що перебував в руках поліцейського, вібрація якого могла дати більшу похибку. Також апелянт зазначив, що в оскаржуваній постанові в додатках не зазначено про засоби фіксації; відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності дорожнього знаку 5.70 на відрізку дороги, де зупинено його транспортний засіб; позивача не в повному обсязі ознайомлено з правами, не запропоновано надати пояснення та скористатися правової допомогою. Інспектор роти 3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП НП Богомоленко А. А. та Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідачі) не надали відзив на апеляційну скаргу. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 28.10.2021 інспектором роти 3 батальйону патрульної поліції вмісті Кременчук УПП в Полтавській області ДППНП Богомоленко А.А. винесено постанову серії ЕАО 4960522 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 28.10.2021 о 12 год 44 хв в м. Кременчук, по набережній Лейтенанта Дніпрова 42, керуючи транспортним засобом AUDI A6, номерний знак НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті зі швидкістю 132 км/год, чим порушив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 82 км/год. Швидкість вимірювалась приладом TRUCAM TC 000344, бодікамера ВІ 01119, чим порушив п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Позивач, не погоджуючись з постановою відповідача, звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення належними доказами. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно п.п. 8,11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Частиною 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року 1306. Відповідно до п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно з ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 1, 2ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно з п.2 ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до п.п.9 ч.1 ст.31 Закону України « Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису. Судовим розглядом встановлено, що заміри швидкості руху проводилися відповідачем за допомогою технічного засобу TruCam ТС000344, процес розгляду справи про адміністративне правопорушення фіксувався відеозаписом з бодікамери (а.с.67). Так, на відеозаписі та фотографії, зроблених за допомогою приладу TruCam, зафіксовано рух транспортного засобу AUDI A6, номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 132 км/год, при встановленому ліміті швидкості 50 км/год, та зазначено дату і час фіксації 28.10.2021 о 12:44 год. Доводи апелянта про те, що дані з приладу TruCam не можна вважати належними доказами, колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав. Згідно зі ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.75 КАС України). Право застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, надано працівникам поліції, передбачено ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію». Листом Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01.10.2019 року 22-38/49 роз`яснено, що лазерний вимірювач TruCам відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Колегія суддів зазначає, що прилад TruCам LTI 20/20 з серійним номером ТС000344 сертифікований, дозволений для використання на території України, пройшов періодичну повірку, що підтверджується експертним висновком від 27.09.2018, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 08.07.2021, сертифікатом від 29.08.2012 (а.с. 50-52). Враховуючи викладене, відеозапис та фотокартки, зроблені ним є належними та допустимими доказами. Доводи апелянта на проведення замірів швидкості технічним приладом, що перебував в руках поліцейського, вібрація якого могла дати більшу похибку, ніж це передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач, є неприйнятними з огляду на те, що лазерний вимірювач TruCam LTI 20/20 віднесено до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто вказаний прилад конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху, транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Нахил приладу - не викликає більшу похибку, що передбачено свідоцтвом про повірку та технічною характеристикою приладу. Отже, твердження позивача, що використання лазерного вимірювача ТruCam в ручному режимі впливає на точність вимірювання швидкості руху ТЗ спростовується дослідженими доказами по справі. Словосполучення, наведене у пункті 2 частини 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» в частині права поліції "монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку" не вказує на спосіб її розміщення (стаціонарним способом, на тринозі, у ручному режимі і т ін.), а лише вказує на місце такого розміщення (по зовнішньому периметру доріг і будівель), що спростовує твердження позивача про протиправне тримання в руках поліцейськими приладу Тrucam в процесі його використання. З урахуванням вищенаведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фотознімки та відеозапис, здійснені сертифікованим приладом TruCam ТС000344, є належними, допустимими та достовірними доказами того, що ОСОБА_1 перевищив дозволену законом швидкість більше ніж на 50 км/год і, відповідно, вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Щодо доводів апелянта про те, що в оскаржуваній постанові в додатках не зазначено про вказані засоби фіксації, судова колегія зазначає, що зі змісту постанови вбачається, що швидкість вимірювалась приладом TRUCAM TC 000344, бодікамера ВІ 01119. Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність неточностей в складеній інспектором постанові чи протоколі, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, не може бути оцінено судом як підстава для скасування обґрунтованого рішення інспектора про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не може бути підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності за умови допущення такого порушення. Щодо доводів апелянта про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності дорожнього знаку 5.70 на відрізку дороги, де зупинено його транспортний засіб, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ПДР знак 5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху" інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Відповідачем надано до суду першої інстанції фотокартки з розміщенням вказаних дорожних знаків в м. Кременчук по набережній Лейтенанта Дніпрова в обох напрямках руху з відстанню дії 3 км, яка охоплює ділянку автомобільної дороги в районі будинку №42, що свідчить про правомірність застосування працівниками поліції технічного засобу вимірювання швидкості руху у справі, що розглядається. При цьому, зазначення судом першої інстанції про розміщення знаку 5.70 на іншій вулиці є опискою та не спростовує вищевказаних обставин. Доводи апелянта про те, що його не в повному обсязі ознайомлено з правами, не запропоновано надати пояснення та скористатися правової допомогою колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що спростовуються доказами по справи. Так, з наданого до суду відеозапису вбачається, що після зупинки транспортного засобу інспектором патрульної поліції повідомлено, що ним буде розглядатися справа про притягнення до адміністративної відповідальності, роз`яснено водію його права, порядок набрання постановою законної сили, строки її оскарження, що свідчить про дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної постанови відповідача та відсутність підстав для задоволення позовних вимог. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19.11.2021 по справі № 524/10518/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов І.С. Чалий