Постанова 4857 № 155/508/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 155/508/20 пров. № А/857/2721/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Михальської М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Волинській області на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2020 року (суддя першої інстанції Адамчук Г.М., м. Горохів) В С Т А Н О В И В : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Горохівського районного суду Волинської області з позовом до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2400305 від 17.04.2020 та закриття справи. Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2020 року позов задоволено. Постанову поліцейського 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Волинській області лейтенанта поліції Савчука В.І. серії ЕАК №2400305 від 17.04.2020 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення скасовано. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.122 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Не погодившись із таким рішенням, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, постановленим з недотриманням норм матеріального та процесуального права, його оскаржило Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Волинській області. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що факт вчиненого позивачем правопорушення підтверджено постановою у справі про адміністративне правопорушення, винесеною компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, фотознімками приладу TruCam, а також відеозаписом з даного приладу. Фотознімок приладу TruCam LTI №ТС000798 №1587118091_UC000_0417_100811.jpf, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTI 20/20 №ТС000798, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався 17.04.2020 о 10 год. 08 хв. зі швидкістю 103 км/год. На фотознімку чітко видно автомобіль OPEL VIVARO з номерним знаком НОМЕР_1 , який належить позивачеві. Вказаний транспортний засіб було зупинено працівниками поліції за порушення п. 12.4 ПДР в межах населеного пункту с. Дерно Ківерцівського району, оскільки навкруги транспортного засобу позивача наявна забудова, що вказує саме на населений пункт, дана обставина підтверджується відеозаписами з нагрудного відеореєстратора поліцейського ОСОБА_2 000443 №20200417190518000013 від 17.04.2020. Судом не було взято до уваги відеозапис з вказаного нагрудного відеореєстратора, з якого вбачається, що позивач не заперечував про порушення ним Правил дорожнього руху. Під час зупинки транспортного засобу позивача, за кермом водія перебував саме ОСОБА_1 , на пасажирському садінні перебувала особа чоловічої статті, яка не надавала жодних пояснень но факту порушення п.12.4 Правил дорожнього руху України. Вважає, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення прийнята правомірно. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 21 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Позивач повторно не з`явився у судове засідання. Факт належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду слухання справи підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення з штриховим кодовим ідентифікатором 7900725274730, а також інформацією, що міститься на онлайн-сервісі відстеження поштових відправлень на офіційному сайті Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» за штриховим кодовим ідентифікатором 7900730594824. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський Суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України»). У судове засідання позивач не прибув, про причини неприбуття не повідомив, клопотань про відкладення слухання справи не подав. Відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання 15.04.2021 повідомлення на офіційну електронну пошту зазначеного учасники справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Тому, з врахуванням необов`язковості участі сторін у судовому розгляді справи в суді апеляційної інстанції, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною поліцейським 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Волинській області лейтенантом поліції Савчуком В.І., серії ЕАК № 2400305 від 17.04.2020, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно постанови, 17 квітня 2020 року о 10 годині 08 хвилин на 118 км автодороги Н-22 в селі Дерно Ківерцівського району ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Opel Vivaro, рухався зі швидкістю 103 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження на 53 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалась приладом Трукам ТС000798. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не надано доказів, що саме водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Opel Vivaro, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 103 км/год. рухався у населеному пункті, де допустима швидкість встановлена 50 км/год. Надані під час розгляду справи роздруківки фото- та відео фіксації руху автомобіля, не можуть бути визнані в якості належних та допустимих доказів, оскільки не містять відображення того, що автомобіль позивача під час вимірювання швидкості знаходився саме в зоні дії дорожніх знаків 3.29, 3.31, 5.45 ПДД України, тобто не підтверджено наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача. Будь-яких інших доказів, які б беззаперечно свідчили про порушення позивачем п.12.4 ПДР України матеріали справи не містять. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»). Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта". Пункт 4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Частина 3 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/16641 від 30.09.2020, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС00798, засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Свідоцтво чинне до 30.09.2020. Сертифікатом серії А №006694 виданого 29.08.2012 затверджено тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12. Відповідно до експертного висновку, зареєстрованого в Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 29.07.2011 року №285, за результатами експертизи встановлено, що механізми технічного захисту інформації лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 відповідають вимогам нормативних документів системи технічного захисту інформації в Україні в обсязі функцій, зазначених у документі «Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20.» Вимоги з технічного захисту інформації». Згідно листа Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 04.10.2018 №04/03/03-3878, TruCAM LTI 20/20 має чинний експертний висновок у сфері КЗІ від 27.09.2018 №04/02/03-3008, який підтверджує реалізацію криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Отже, посилання позивача на те, що відомості, які були зафіксовані відповідачем на прилад TruCam, отримані ним із порушенням чинного законодавства, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки будь-які належні і допустимі докази, які б спростовували правильність здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, позивачем надано не було. У матеріалах справи наявний фотознімок приладу TruCam LTI №ТС000798 №1587118091_UC000_0417_100811.jpf, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTI 20/20 №ТС000798, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався 17.04.2020 о 10 год. 08 хв. зі швидкістю 103 км/год. На фотознімку видно автомобіль OPEL VIVARO з номерним знаком НОМЕР_1 , який належить позивачеві. Вказані обставини також підтверджено відповідним відеозаписом з приладу TruCam. Дослідивши долучений відповідачем відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, суд зазначає, що транспортний засіб OPEL VIVARO було зупинено працівниками поліції за порушення п. 12.4 ПДР в межах населеного пункту с. Дерно Ківерцівського району, оскільки навкруги транспортного засобу позивача наявна забудова, що вказує саме на населений пункт. Також, суд звертає увагу, що позивач під час розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, не висловлював заперечень, що він рухався саме в населеному пункті, дана обставина також підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського. Листом від 22.04.2020 №691/2.5 Служба автомобільних доріг у Волинській області повідомила, що виходячи з дислокації інформаційно-вказівних дорожніх знаків 5.45/5.46 «Початок/Кінець населеного пункту «Дерно», які знаходяться на км 117+652 та на км 121+280 по ходу кілометража даної автодороги в напрямку на м.Рівне, на 118 км автомобільної дороги Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне» розташований населений пункт Дерно Ківерцівського району. Також, у матеріалах справи міститься Схема встановлення інформаційних дорожніх знаків 5.70 «Фото-, відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» перед населеним пунктом Дерно. Таким чином, відповідачем правомірно застосовано прилад TruCam LTІ 20/20 №ТС000798, яким, зокрема підтверджується факт порушення позивачем ПДР України в частині перевищення швидкості руху. Отже, апелянтом доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Відтак, відсутні підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . За таких обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому його необхідно скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи ), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції у Волинській області задовольнити. Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар