Постанова 4807 № 937/2683/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 937/2683/21 Головуючий в 1 інст. Урупа І.В. Провадження № 33/807/533/21 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу, за участі ОСОБА_1 , захисника - адвоката Фоменко О.С., за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працює охоронцем ДНЗ «Колосок», визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 26.03.2021, о 14 год. 30 хв., ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21150 державний номер НОМЕР_2 по вул. Івана Алексєєва в м. Мелітополі, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширенні зіниці ока, які не реагують на світло, неприродна блідність), від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції незаконною та не обґрунтованою, оскільки розгляд справи було здійснено поверхнево. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що під час огляду в медичному закладі уповноваженими особами було порушено порядок виявлення у водіїв стану наркотичного сп`яніння. Зазначає, що йому було запропоновано здати для дослідження сечу, але він не зміг її здати у зв`язку з тим, що перед спілкуванням з поліцейськими опорожнив сечовий міхур, окрім того, дуже нервував та внаслідок фізіологічних особливостей організму не мав змогу здати біологічні зразки для проведення дослідження. Зазначає, що жодним чином не намагався уникнути відповідальності чи ввести в оману працівників поліції та працівників медичного закладу, навпаки - неодноразово наполягав на проведенні медичного обстеження шляхом надання на аналіз крові, але йому повідомили, що в медичному закладі не роблять аналізи на вміст наркотичних речовин по крові. Вказані обставини підтверджуються відеозаписом, що надано було працівниками поліції, показами самого поліцейського та показами лікаря - нарколога. Вважає, що його дії повністю відповідали вимогам відомчої інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння. Таким чином вважає, що висновок суду про те, що він відмовився пройти огляд являє собою неправильне застосування процесуальних норм законодавства. Просить суд апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки через карантинні заходи, апелянт скаргу помістив до скриньки вхідної кореспонденції. Працівники суду апеляційну скаргу зареєстрували на три дні пізніше. Також просить постанову судді суду першої інстанції скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Фоменка О.С., які підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі та просили постанову судді скасувати та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. Щодо питання про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови районного суду, апеляційний суд дійшов до таких висновків. У відповідності до вимог ст.ст. 289, 294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. В клопотанні апелянт, порушує питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді посилаючись на поважність пропуску цього строку. Апелянт обґрунтовує доводи клопотання тим, що він через карантині обмеження надав скаргу до суду першої інстанції через скриньку вхідної кореспонденції, але працівники суду скаргу зареєстрували її лише через три дні, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Враховуючи, що строк на апеляційне оскарження, відповідно до ст. 294 КУпАП сплинув, суд апеляційної інстанції з урахуванням матеріалів справи, доходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження і про наявні підстави для його поновлення. Щодо розгляду справи по суті, апеляційний суд дійшов до такого висновку. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Зі змісту ст. 283 КУпАП випливає, що постанова суду має бути вмотивованою. Відповідно до положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованими та засновані на матеріалах справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №160225 від 26 березня 2021 року (а.с.4) зазначено, що ОСОБА_1 26 березня 2021 року о 14 годині 30 хвилин в м. Мелітополь, по вулиці Івана Алексєєва, керував автомобілем, з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, не природна блідість), від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я відмовився. Від керування був відсторонений. Окрім того, винуватість ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого правопорушення також підтверджується узгодженими між собою матеріалами справи, а саме рапортом працівника поліції (а.с.5), направлення водія на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння (а.с.6), висновком КНП «Мелітопольський заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР (а.с.7), відеозаписом правопорушення (а.с.9), актом медичного огляду ОСОБА_1 , який був виданий КНП «Мелітопольський заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР (а.с.15). Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або медичного персоналу було необ`єктивне ставлення. Доказів про порушення законодавства працівниками поліції або медичного персоналу (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо), апелянтом або його захисником до суду не надано. Протокол про адміністративне правопорушення не містить істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки вони є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Твердження апелянта з приводу того, що він не відмовлявся проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння, однак не зміг здати сечу для проведення експертизи, у зв`язку з тим, що не мав фізіологічної потреби, не приймаються до уваги з огляду на наступне. Відповідно до ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Так, процедура направлення водіїв для проведення огляду визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. №1103. Згідно із п. 3 зазначеного Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав (пункт 7 Порядку №1103). Із оглянутого в ході розгляду справи відеозапису «08-44-28», який міститься на оптичному носі інформації у вигляді СД-диску, вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений через здійснення маневру без попереджувального сигналу повороту. З відеозапису «08-44-09» вбачається, що ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу, а саме до КНП «Мелітопольський заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР. Разом тим, ОСОБА_1 неодноразово відмовився надавати біологічний матеріал для аналізу, пояснюючи це тим, що він не може. При цьому, він жодного разу не ствердив, що не може цього зробити з фізіологічних причин. Навпаки, ОСОБА_1 надав відповідь на запитання медичного персоналу, що будь-яких захворювань, які унеможливлюють надання біологічного матеріалу він не має. Таким чином, вказаний відеозапис містить фіксацію відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України. Крім того, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Також може використовуватись і кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти інші біологічні зразки. Тобто, тільки в силу певних обставин, коли водій без свідомості чи перебуває в важкому стані і у нього неможливо відібрати біологічне середовище (сечу), предметом дослідження можуть бути інші біологічні середовища, в тому числі і кров. Оскільки ОСОБА_1 перебував в свідомості і, впродовж перебування у медичному закладі свідомо не здав біологічного взірця (сечу), суд апеляційної інстанції вважає, що висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_1 умисно відмовився від проходження медичного обстеження є вірним. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у поверхневому з`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, задовольнити. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 937/2683/21