Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/2951/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/2951/22 Головуючий в 1 інст. Дмитрієва М.М. Провадження № 33/807/546/23 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 липня 2023 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі ОСОБА_1 , захисника - адвоката Пономаренка О.О., за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Пономаренка О.О. на постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 1 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, працюючого на ПАТ «Запоріжсталь», одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 3 липня 2022 року, о 18 годині 12 хвилин, у м. Запоріжжі, вул. Чубанова, буд. 13г водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «CHERY BII EASTAR», державний номерний знак НОМЕР_1 в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря нарколога № 3494 від 03.07.2022 року. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України. Про повторність попереджений. Чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Пономаренко О.О. вважає постанову суду першої інстанції незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння є недійсним, оскільки лабораторних досліджень не було проведено в закладі охорони здоров`я. Експрес тест є лише попереднім результатом. Комбінований тест не відрізняє наркотичні речовини від деяких лікарських препаратів. Позитивний результат може бути отриманий від деяких харчових продуктів або харчових добавок. Крім того, з відеозапису вбачається, що експрес-тест було зроблено після спливу двох хвилин, однак відповідно до інструкції такий тест здійснюється протягом п`яти хвилин. Апелянт вважає, що такі обставини не можуть свідчити про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення. В порушенні порядку проведення огляду у ОСОБА_1 не було відібрано для дослідження іншого біологічного середовища, зокрема кров, слина чи змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Отже, ОСОБА_1 не було надано можливість здати інший вид біологічного середовища для аналізу, що прямо передбачено відомчою інструкцією. Після незгоди ОСОБА_1 з результатами тесту, йому не було запропоновано здійснити дослідження на стан сп`яніння за допомогою альтернативних методів. Просить апеляційний суд постанову районного суду скасувати, а провадження в справі закрити. Заслухавши ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Пономаренка О.О., які вважали постанову місцевого суду незаконною і такою, що підлягає скасуванню, перевіривши матеріали справи та аргументи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Суд першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи. Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами. В основу винуватості ОСОБА_1 місцевим судом було покладено такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №143081 (а.с.1), яким ОСОБА_1 звинувачено в тому, що він 3 липня 2022 року, о 18 годині 12 хвилин, у м. Запоріжжі, вул. Чубанова, буд. 13г керував транспортним засобом «CHERY BII EASTAR», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком лікаря нарколога № 3494 від 03.07.2022 року. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом паркування транспортного засобу без порушень ПДР України. Про повторність попереджений. Чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України; направленням на огляд водія транспортного засобу (а.с.3), яким встановлено, що у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд проводився в закладі охорони здоров`я; висновок КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР від 03.07.2022 року (а.с.4), яким встановлено, що ОСОБА_1 під час події перебував в стані наркотичного сп`яніння; оптичним носієм інформації у вигляді СД-диску (а.с.7), який містить відеозаписи з місця події та якими встановлено, що ОСОБА_1 дійсно пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я» ; актом огляду (а.с.39-40), яким встановлено, що ОСОБА_1 під час події мав клінічні ознаки наркотичного сп`яніння та результатами імунохроматографічного дослідження встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння. Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих їй прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли в справі не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують факт керування водієм транспортного засобу та проходження ОСОБА_1 огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Суд відхиляє доводи апелянта, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що були повністю спростовані під час судового розгляду в суді першої інстанції, виходячи з наступного. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103. Аналіз вказаних нормативних актів свідчить, що у разі виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння співробітниками поліції огляд на місці зупинки транспортного засобу не проводиться, для проведення огляду водій відразу направляється до найближчого закладу охорони здоров`я. Таким чином, доводи апелянта в цій частині є безпідставними, адже вони не базуються на положеннях національного законодавства. Щодо доводів апелянта про те, що потрібно було провести більш точний аналіз на визначення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки вказані результати огляду в сукупності з іншими доказами у справі не підтверджують те, що водій під час події знаходився в стані наркотичного сп`яніння. Суд апеляційної інстанції вказує, що тест-смужка це і є імунохроматографічне дослідження. Газова хроматографія проводиться у разі оскарження результатів огляду. Заради цього зразки біологічного середовища (сечі) зберігаються протягом 90 днів. В суду відсутні сумніви в тому, що вказаний тест було проведено з порушеннями вимог національного закону та є помилковим, оскільки лікар нарколог здійснював огляд водія та встановив ознаки сп`яніння, притаманні певним наркотичним засобам. Доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку огляду та недостатності тест-систем для встановлення стану наркотичного сп`яніння спростовуються викладеним нижче. Розділом III Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015, якою керувався лікар-нарколог при проведенні огляду ОСОБА_1 , визначено наступне. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння), видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Зазначені вимоги Інструкції згідно матеріалів провадження та відеозапису були виконані в повному обсязі. Отже, доводи захисника з приводу того, що дослідження сечі за допомогою експрес-тестів не є лабораторним дослідженням, є помилковими, оскільки це є лабораторним імунохроматографічним дослідженням. Долучений до акту огляду результат імунохроматографічного дослідження, як зазначалося вище, складений відповідно до форми № 498-2/о, затвердженої наказом Міністерство охорони здоров`я України № 158 від 24.03.2006. Відповідно до преамбули цього наказу облікова форма № 498-2/о затверджена у зв`язку з широким використанням різноманітних швидких тестів в лабораторній діагностиці закладів охорони здоров`я та з метою контролю за їх використанням. Отже, проведення тесту за допомогою тест-систем є лабораторним дослідженням, передбаченим Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як зазначено у акті огляду та у формі N 498-2/о, виробниками тест-систем, що використовувалися в ході лабораторного дослідження біологічного середовища, є «Wondfo». Суд наголошує, що відповідно до п. 10 розділу III Інструкції, зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Отже, якщо особа не згодна із результатами дослідження вона може оскаржити результати дослідження, та повторним дослідженням з використанням методу газової хроматографії, можна спростувати чи підтвердити первісні висновки. Однак ОСОБА_1 впродовж 90 днів не оскаржив результати огляду, оскільки матеріали справи не містять заяв чи клопотань про проведення повторного дослідження з використанням методу газової хроматографії. Крім того, кількісний показаний наявності наркотичної речовини у відділеннях водія не впливає на кваліфікацію діянь за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки законодавець не визначає мінімальних меж у кількості такої речовини. У даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння, а посилання апелянта на порушення такого порядку є безпідставними. Щодо доводів про те, що у ОСОБА_1 не було відібрано інших біологічних виділень, апеляційний суд дійшов до наступного висновку. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Також може використовуватись і кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти інші біологічні зразки. Тобто, тільки в силу певних обставин, коли водій без свідомості чи перебуває в важкому стані і у нього неможливо відібрати біологічне середовище (сечу), предметом дослідження можуть бути інші біологічні середовища, в тому числі і кров. Оскільки ОСОБА_1 перебував в свідомості і, впродовж перебування у медичному закладі свідомо здав біологічного взірця (сечу), суд апеляційної інстанції вважає, що висновок місцевого суду про те, що ОСОБА_1 пройшов огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння є вірним. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, вказано, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини. Апеляційний суд вказує, що діяння за ст. 130 КУпАП втратило значення, як дрібного делікту, оскільки роками відповідальність за такі діяння посилюється та є резонансними в національній системі права через настання суспільно небезпечних наслідків. Вказане обґрунтовується тим, що коли особа перебуває під дією певних речовин, які знижують увагу і швидкість реакції, вона нездатна належно реагувати на особливості дорожньої обставини. Тобто, життя та здоров`я учасників дорожнього руху залежать від випадку чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні. Тому, діяння за ст. 130 КУпАП є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч. 1 ст. 130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Пономаренко О.О., залишити без задоволення. Постанову Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 1 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 333/2951/22