Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1065/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/1065/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року в справі №280/1065/21 за позовом Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича, треті особи: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и в: 08.02.2021 року Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (далі по тексту позивач) звернулось до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. (далі по тексту відповідач), треті особи: ОСОБА_1 , ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», в якому просило визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про опис та арешт майна боржника від 13.08.2021 та визначення результатів вартості майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні за номером у ВП 60821933; зобов`язати відповідача усунути порушення шляхом повторного опису та арешту майна та визначення результатів вартості майна боржника ОСОБА_1 у чіткій відповідності до вимог ст. 56, 57 Закону України «Про виконавче провадження». Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року провадження у справі закрито. Третя особа - ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом порушено норми процесуального права. Апелянтом зазначено, що судом першої інстанції помилково визначену підсудність спору як цивільну. Апелянт зазначав, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2014 року у цивільній справи № 2/331/10/14 задоволено позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/02-2/21 від 19.01.2007 р. у загальному розмірі 2523667,47 грн., ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2018 року здійснено заміну стягувана його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» у виконавчих провадженнях з примусового виконання виконавчих листів у справі 2/331/10/14 від 11.06.2016 року, виданими на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2014 року у цивільній справі № 2/331/10/14. Окрім цього, існує чотири рішення суду, які набули чинності, якими передбачено стягнення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» з боржниці зобов`язань за кредитними договорами, але вони тривалий час умисно не виконуються останньою, вчиняються перепони у виконанні рішень. Апелянт вказує, що Відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження виконавчого провадження № 51700836 за виконавчим листом від 27.11.2014 року, виданим Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про примусове виконання судового рішення від 10.11.2014 року по справі № 335/11842/14-ц, про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» з метою погашення заборгованості за кредитним договором № 010/02-2/21 від 19.01.2007 року в сумі 3296695,84 грн. шляхом проведення торгів у виконавчому провадженні за початковою ціною визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В межах виконавчого провадження було здійснено опис та арешт предмету іпотеки, та суб`єктом оціночної діяльності було виготовлено оцінку вартості предмету іпотеки для передачі на реалізацію. Після виготовлення оцінки вартості предмету іпотеки позивач 16 лютого 2017 року звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії ,а саме, усунення перешкод у користуванні своїм майном. Апелянт вказував, що у постановах від 17.02.2009 року у справі № 335/8691/17 та від 20.05.2020 року у справі № 335/8692/17 Верховний Суд викладав позицію, що предмет іпотеки жодним чином не порушує права Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» та воно не позбавлено права на подання негаторного позову у разі вчинення перешкод у користуванні майном. Постановою приватного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника за ВП № 60821933 було накладено арешт та описане майно предмет іпотеки. Заявник апеляційної скарги вказує, що не погоджується з ухвалою про закриття провадження у справі та вважає, що метою дан ого позову Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» є перешкоджання у реалізації майна боржника, а отже, є таким, що не підлягає задоволенню. Апелянт вказував, що за правилами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ, а, що стосується рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів можуть бути оскаржені сторонами, іншими часниками та особами до відповідного адміністративного суду. Позивач не може здійснити захист своїх прав у ВП 60821933 у цивільному судочинстві, зважаючи на предмет позову, суб`єктний склад спірних правовідносин та підстави позову, оскільки особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позивач по даній справі не заявляє прав власності на описане та арештоване майно, а лише хоче в судовому порядку зобов`язати приватного виконавця повторно описати і здійснити оцінку описаного та арештованого майна, яке перебуває в іпотеці ТОВ «Фінансова компанія «Форінт». Апелянт вказував, що за правилами ч. 1 ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Натомість ч. 1 статті 15 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Особи, які не залучалися у справі можуть оскаржити рішення, дію та бездіяльність державного виконавця, якщо вважають, що ними зачіпаються їх права, а тому позивач має безперечне право звернутися до суду за своїм захистом. Апелянт звертає увагу, що позивач у виконавчому провадженні № 60821933 відносно описаного та арештованого майна боржниці ОСОБА_1 , не є ані стороною, ані учасником справи, він не повинен здійснювати захист порушених прав та інтересів у господарському та цивільному судах, єдиним вірним способом здійснення захисту порушених прав та інтересів позивача є оскарження в адміністративному суді в загальному порядку, встановленому КАС України для оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, виходив з того, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Вчинення дій щодо опису та арешту майна як і визначення вартості майна боржника є процесуальною дією приватного виконавця щодо примусового виконання на підставі виконавчих документів. Спірні правовідносини виникли внаслідок примусового виконання за виконавчим документом №2/331/10/14 виданим 11.06.2015 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя. Згідно ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Відповідно до матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2014 року № справи 2/331/10/14 стягнуто солідарн з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/02-2/21 від 19.01.2007 року в загальному розмірі 2523667 гривень 47 копійок, з них: заборгованість за тілом кредиту - 2406 925 гривень 31 копійка; заборгованість за несплаченими відсотками за період з 14.10.2011 року по 09.09.2012 року - 108508 гривень 92 копійки; нарахована пеня на заборгованість за відсотками за період з 29.10.2011 року по 09.09.2012 року - 2563 гривні 72 копійки; нарахована пеня на заборгованість за графіками за період з 29.03.2012 року по 09.09.2012 року - 5669 гривень 52 копійки. Встановлено, що Жовтневим районним судом м. Запоріжжя 30.09.20214 року видано виконавчий лист № 2/331//10/14 про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 010/02-2/21 від 19.01.2007 року в загальному розмірі 523667,47 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду від 29.05.2018 року у справі № 0808/9077/2012 замінено стягувача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» у виконавчих провадженнях № 50438777, № 48063961 з примусового виконання виконавчих листів у справі № 2/331/10/14, виданими на виконання рішення Жовтневого районного суду від 30.09.2014 року у справі № 2/331/10/14. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, будівля магазину літ. А за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 частка 1/1. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18715849 від 06.05.2008 року, будівля магазину літ. А за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . Відповідно до матеріалів справи, постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. від 06.12.2019 року відкрито виконавче провадження за номером 60821933 на підставі виконавчого листа №2/331/10/14 виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» заборгованості за рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30.09.2014 у цивільній справі №0808/9077/2012 (провадження № 2/331/10/14) за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. від 06.12.2020 року у виконавчому провадженні №60821933 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 . Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. від 13.08.2020 року у виконавчому провадженні №60821933 описано та накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 : одноповерхова будівля магазину літера А загальною площею 90,6 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , одноповерхова будівля магазину літера Б загальною площею 97,3 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Обтяження у вигляді заборони відчуження майна внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, що підтверджується витягом № 191905489 від 06.12.2019 року. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. від 30.09.2020 року у виконавчому провадженні №60821933 призначено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання ОСОБА_3 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №465/20 від 02.06.2020). Встановлено, що суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 було виконано оцінку та направлено приватному виконавцю висновки про вартість майна, описаного та арештованого згідно постанови приватного виконавця від 13.08.2020 у виконавчому провадженні № 60821933. Складено звіт № 2011.2/20 від 23.11.2020 року про оцінку вартості майна, та висновок про вартість майна, згідно яких підсумкова величина вартості отриманої за результатами оцінки склала: одноповерхова будівля магазину літера А. розташована за адресою: АДРЕСА_1 - 1054500 грн; одноповерхова будівля магазину літера Б, розташована за адресою: АДРЕСА_1 - 1126900 грн. Згідно рецензії на звіт про оцінку вартості майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 , в цілому звіт про оцінку вартості майна № 2011.2/20 від 23.11.2020 року відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і може використовуватись для цілей, передбачених у звіті. Встановлено, що не погоджуючись з діями приватного виконавця у межах арешту та оцінки майна, ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя. Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс», вказує, що в постанові приватного виконавця про опис та арешт майна боржника від 13.08.2020 року відсутня будь - яка інформація про наявність в описаних та арештованих будівлях літ. А та літ. Б по АДРЕСА_1 опор контактної мережі - майна, право на яке має інша особа, що не є боржником, а саме Запорізьке комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс». Позивач вважає себе утримувачем та користувачем частини майна, на яке накладено арешт та яке описане приватним виконавцем та оцінене суб`єктом оціночної діяльності. Опори контактної мережі, що знаходяться на балансі комунального підприємства є власністю територіальної громади, а за Запорізьким комунальним підприємством міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» закріплено дане майно на праві господарського відання. Відсутність застережень в оскаржуваній постанові щодо майна, в подальшому може призвести до його реалізації разом із реалізацією будівель, які описані в постанові про опис та арешт майна боржника. Обслуговування контактної лінії тролейбусу, чиї опори знаходяться в будівлях літ. А та літ. Б по АДРЕСА_1 , позивач обґрунтовує інвентарною карткою обліку основних засобів. Надає технічний паспорт ділянки контактної мережі тролейбусної лінії №

2. Встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2020 року у справі № 2/331/5/2020 задоволено заяву Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» про забезпечення позову, накладено арешт на майно територіальної громади м. Запоріжжя, що знаходиться на балансі Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» та заборонити його відчуження, а саме: на дві опори контактної мережі, що знаходяться в середині будівель магазинів літ. А та літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 ; накладено арешт та заборонено відповідачу ОСОБА_1 відчуження будівель магазинів літ. А та літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії, що перешкоджають постійному доступу позивачу до опор контактної мережі, що знаходяться в середині будівель магазинів літ. А та літ. Б за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно матеріалів справи, Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» зверталось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» щодо визнання договору іпотеки недійсним. Метою позову було усунення перешкод у користуванні майном, яке перебуває у обслуговуванні позивача та яке помилково на думку позивача перебуває у іпотеці. Постановою Верховного Суду від 27.05.2020 року у справі № 335/8692/17 касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» задоволено, скасовано рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2018 року, у задоволенні позову Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» до ОСОБА_1 , ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено. Вказано, що належні позивачеві опори електромережі не були об`єктами застави, оскільки ні Акт Державної приймальної комісії про прийняття магазину в експлуатацію, ні рішення виконкому міської ради, ні свідоцтво про право власності не містять в собі відомостей про наявність в приміщенні іпотечного майна будь-яких опор електромережі, що належать позивачеві. Невиконання ОСОБА_1 гарантійного зобов`язання не є підставою для визнання іпотечного договору недійсним як такого, що укладений внаслідок обману. Згідно матеріалів справи, 19.03.2021 року приватний виконавець Проценко Д.Ю. звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі з підстави того, що виконавче провадження відкрите задля примусового виконання виконавчого документа, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя у межах цивільного судочинства. Вказував, що питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не встановлено розділом ЦПК України. Отже, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року провадження у справі закрито, яка і є предметом перегляду у межах цього апеляційного провадження. Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 20 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Колегія суддів вказує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Не дивлячись на те, що норма ст. 447 ЦПК України передбачає подання скарги на рішення, дії або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Кодексу, сторонами виконавчого провадження, профільна норма Закону України «Про виконавче провадження» розтлумачує можливість подання скарги на рішення, дії або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення - іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ. Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. У контексті тлумачення вищевказаної норми, Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 року у справі № 359/3185/13-ц вказував, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Колегія суддів зазначає, що судам у порядку цивільного процесу підвідомчі справи у спорах, що виникають із відносин при виконанні рішення цивільного суду, при незгоді з дією або бездіяльністю у тому числі приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства. Важливим аспектом є предмет спору. Спір у даній справі стосується дій приватного виконавця про опис та арешт майна. Згідно ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. Враховуючи, що Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» оскаржує постанову приватного виконавця про опис та арешт майна боржника у межах виконавчого провадження ВП № 60821933 відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя на виконання рішення у цивільній справі № 2/331/10/14, спір повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Верховний Суд у рішенні від 30.01.2020 року у справі № 640/10624/19 вказував, що імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. В разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого наприклад, за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний суд, який ухвалив таке рішення за правилами судочинства, за яким ухвалено рішення, яке виконується. У постанові від 05.05.2020 року у справі № 554/8004/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказує: «На думку відповідача, суд першої інстанції не згадав у рішенні про клопотання відповідача про закриття провадження у справі від 24 жовтня 2016 року та не навів мотиви його задоволення чи відхилення. Це клопотання відповідач обґрунтував тим, що позивач звернувся з вимогою про звільнення предмета іпотеки з-під арешту всупереч процедурі, передбаченій розділом VII ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, оцінюючи доводи відповідача про необхідність закриття провадження у справі, апеляційний суд зазначив, що підстави для цього немає, бо позивач звернувся до суду не зі скаргою на дії державного виконавця, а з позовною заявою про звільнення майна з-під арешту, обравши належний спосіб захисту порушеного права». Тобто вимога про звільнення предмета іпотеки з-під арешту розглядається шляхом звернення особи до суду з позовом. Суд апеляційної інстанції враховує судову практику викладену у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 753/22823/18-ц, від 18.05.2021 року у справі № 175/3861/19, від 20.12.2019 року у справі №809/2179/15, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 року у справі № 340/25/19. Суд апеляційної інстанції керується правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 11.03.2020 року у справі № 803/1485/17, де вказано, що спір виник між позивачами та органом державної виконавчої служби з приводу опису й арешту майна, яке, за твердженням позивача, належить йому, а не боржникові, таким чином, спір який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби, з приводу опису та арешту майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби з приводу опису та арешту майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства. Наявність відповідачем у справі суб`єкта, що здійснює управлінську функцію у сфері примусового виконання рішень суду, не робить позов адміністративним. Позиція заявника апеляційної скарги з приводу того, що позивач не є стороною виконавчого провадження є хибною, адже норми ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачають звернення до суду інших осіб та не учасників виконавчого провадження, які вважать, що діями приватного виконавця порушено їх права та обв`язки, до суду зі скаргою у межах того судочинства, за яким було винесено рішення, яке зрештою виконується приватним виконавцем. Варто враховувати предмет позову та підставу звернення до суду. Суд першої інстанції вірно визначив підсудність спору, заявлений позов не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не порушено право позивача на звернення до суду, з огляду на те, що закриття провадження у справі не позбавляє права позивача звернення до суду у порядку, визначеному Законом та за правилами визначеними відповідним процесуальним кодексом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог процесуального права. Керуючись ст. 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» - залишити без задоволення. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року в справі №280/1065/21 залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова