Постанова 4851 № 591/6204/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2020 р. Справа № 591/6204/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 13.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Северинова А.С., вул. Академічна, 13, м. Суми, Сумська, 40030, по справі № 591/6204/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради , Управління державної казначейської служби України у м.Сумах Сумської області про стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: 07 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з Сумської міської ради на його користь моральну шкоду в сумі 790 000 грн та зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах виплатити 790 000 грн моральної школи, завданої йому Сумською міською радою за рахунок коштів місцевого бюджету Сумської міської об`єднаної територіальної громади. Зарічний районний суд м. Суми ухвалою від 13.10.2020р. передав дану справу на розгляд до Сумського окружного адміністративного суду. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю та прийняти нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги процесуального права, що призвели до необґрунтованого винесення оскаржуваної ухвали. У відповідності до ст. 311 КАС України, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як свідчать матеріали справи, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 13.10.2020р. передано дану справу за підсудністю до Сумського окружного адміністративного суду. Приймаючи рішення про передачу даної справи за підсудністю, суд першої інстанції дійшов висновку, що беручи до уваги інститут предметної юрисдикції, яка розмежовує компетенцію адміністративних судів, даний позов не може бути розглянуто Зарічним районним судом м. Суми, а тому підлягає передачі до Сумського окружного адміністративного суду, для його розгляду по суті. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Згідно ст. 1 Кодекс адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Відповідно ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті. 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років». Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ст.2 ст.20 КАС України). У даному випадку, предметом спору є стягнення з Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 790 000 грн та зобов`язання Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах виплатити 790 000 грн моральної школи, завданої йому Сумською міською радою за рахунок коштів місцевого бюджету Сумської міської об`єднаної територіальної громади Так, під час визначення підсудності даної справи, суд першої інстанції, виходячи з вимог статті 20 КАС України, вирішив, що вищезазначена справа не підсудна Зарічному районному суду м. Суми. Разом з тим колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору і справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. У цій справі предмет позову стосується шкоди, заподіяної позивачеві протиправними (на його думку) діями відповідача. З аналізу викладених вимог КАС України випливає, що спір про стягнення моральної шкоди може бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства, якщо таку шкоду позивач пов`язує з протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень і ці вимоги (про відшкодування шкоди) є похідними від вимог вирішити публічно-правовий спір. Якщо вимоги про стягнення моральної шкоди мають самостійний характер (непохідний), такі вимоги, у залежності від суб`єктного складу сторін, вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 263/5125/18 (провадження № 11-286апп19) та постанові Верховного Суду від 21.09.2020р. по справі №640/13048/19. Отже, оскільки в позові відсутні вимоги позивача про вирішення публічно-правового спору як підстави для відшкодування завданої йому моральної шкоди, то вказане не дає підстав для вирішення вимог позивача за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У даному випадку, судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач, звертаючись до суду першої інстанції з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, не заявив ці вимоги в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Таким чином висновки суду першої інстанції про належність цього спору до юрисдикції адміністративного суду є помилковими, оскільки розгляд таких позовних вимог має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до правосуддя випливає із принципу міжнародного права, який забороняє відмову у правосудді, та є одним з найважливіших елементів права на судовий захист. Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши предмет спору та суб`єктивний склад сторін, враховуючи, що інститут територіальної юрисдикції розмежовує компетенцію місцевих адміністративних судів, як адміністративних, доходить висновку, що вказаний позов підсудний Зарічному районному суду м. Суми. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтованого висновку, що дана справа підлягає передачі за підсудністю. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про порушення судом першої інстанції процесуальних норм права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом». Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з вищезазначеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду. Керуючись ст.ст. 229, 238, 241, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 13.10.2020 по справі № 591/6204/20 - скасувати. Справу № 591/6204/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, Управління державної казначейської служби України у м.Сумах Сумської області про стягнення моральної шкоди - направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова