Постанова 4824 № 760/17878/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 760/17878/20 провадження номер: 22-ц/824/5603/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Санжаровської Тетяни Валентинівни на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року у складі судді Кушнір С.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кривенчук Сергій Володимирович, про розподіл спадково майна між спадкоємцями та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кривенчук С.В., у якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Також у серпні 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Санжаровська Т.В. подала заяву про забезпечення вказаного вище позову шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кривенчук С.В. видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який є батьком позивача. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2020 рокувідмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Санжаровської Т.В. про забезпечення позову. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Санжаровська Т.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що відповідач є дружиною померлого батька позивача та вже звернулася до нотаріуса за отриманням спадщини, проте видача їй свідоцтва може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Волгін Є.О. просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, зазначаючи про те, що заява позивача про забезпечення позову містить лише посилання на її необхідність, проте не надано жодних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову зможе в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які звилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак суд першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права. Згідно з ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Згідно з п. 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Установлено, що у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кривенчук С.В. видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який є його батьком, посилаючись на те, що відповідач є дружиною його померлого батька, яка вже звернулася до нотаріуса за отриманням спадщини, проте між ними існує спір щодо спадкового майна. З метою уникнення будь-яких дій з боку відповідача, спрямованих на відчуження нерухомості іншим особам, що, в свою чергу, унеможливить виконання можливого рішення, вважав за необхідне забезпечити його позов. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову у вказаний спосіб, суд першої інстанції виходив з того, що ініційований позивачем вид забезпечення позову є необґрунтованим, враховуючи предмет позовних вимог. Вирішення судового спору щодо поділу спадкового майна не залежить від отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину. Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. Аналіз ст.ст. 149,150 ЦПК України свідчить про те, що заходи забезпечення позову застосовуються судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду та є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта. Установлено, що між сторонами дійсно існує спір, оскільки ОСОБА_1 , звернувшись до суду із даним позовом зазначав, що після його померлого батька спадковим майном є квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 . Під час ознайомлення його представника із матеріалами спадкової справи у місті Севастополь, відкритою за заявою відповідача, стало відомо, що нотаріусом міста Севастополь Конновим А.Є. 10 квітня 2018 року зареєстровано заповіт, яким його батько ОСОБА_3 за життя заповідав квартиру АДРЕСА_2 своїй дружині ОСОБА_2 - відповідачу у даній справі, а квартиру АДРЕСА_1 своєму сину, тобто йому. 27 лютого 2020 року відповідач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кривенчук С.В. із заявою про прийняття спадщини ( яким є вказане ним майно) після померлого ОСОБА_3 , як його дружина. Відповідач на його телефонні дзвінки не відповідає, її місцезнаходження станом на сьогодні ймовірно місто Севастополь. Зважаючи на те, що в АРК та місті Севастополь видані документи є недійсними з 27 квітня 2014 року, вважає за можливе визнати за сторонами право власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, з урахуванням сформованого порядку користування квартирами. У постанові від 05 лютого 2020 року справі № 490/3925/19 (провадження №61-13546св19) Верховний Суд дійшов висновків, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Також Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 640/13156/18 (провадження № 61-7314св19) зробив правовий висновок, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд першої інстанції при вирішенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову не звернув увагу на наявність зв`язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходу із заявленою заявником вимогою та не врахував, що застосування судом процесуальних засобів має тимчасовий характер та гарантує можливість реалізації позовних вимог, сприяє збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта. За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення заяви, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Відповідно частин 1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Зважаючи те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлювальної шкоди відповідачу чи третім особам, а також відсутність обставин, визначених ст. 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зустрічного забезпечення. Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Санжаровської Тетяни Валентинівни - задовольнити. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Санжаровської Тетяни Валентинівни про забезпечення позову - задовольнити. Заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кривенчуку Сергію Володимировичу видавати свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Судді: