Постанова Київський апеляційний суд № 367/5865/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 367/5865/20 Головуючий у суді першої інстанції: Оладько С.І. Апеляційне провадження № 22-ц/824/13640/2020 Суддя доповідач : Гаращенко Д.Р. 02 грудня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі: Головуючого (судді - доповідача) Гаращенка Д.Р. суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А. при секретарі Телятник І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 16 вересня 2020 року про забезпечення позову за заявою адвоката Бондаренка Віктора Геннадійовича представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у справі за позовом адвоката Бондаренка Віктора Геннадійовича представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Булгак Олеся Гурамівна, Дарницький районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Печерський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки померлого, ВСТАНОВИЛА: У вересні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Булгак Олеся Гурамівна, Дарницький районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Печерський районний у м.Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки померлого. Ухвалою Ірпінського міського суду м. Ірпінь Київській області від 16 вересня 2020 року було задоволено заяву адвоката Бондаренка В.Г. представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову. Заборонено приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Булгак О.Г. вчиняти нотаріальні дії щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , зокрема видавати свідоцтва про право власності на спадкове майно. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Зазначила, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням процесуального законодавства, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просила її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову. В обґрунтування скарги зазначила, що адвокатом Бондаренком В.Г. представником позивача ОСОБА_2 не надано жодного доказу того, що ОСОБА_2 має будь-яке відношення до спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а також того, що видача нотаріусом свідоцтва про право власності на спадкове майно порушить будь-які права ОСОБА_2 . Апелянт зазначила, що суд першої інстанції не навів у мотивувальній частині ухвали про забезпечення позову обґрунтованості припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Не наведено обґрунтування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду, не зазначено чим керувався суд, визначаючи співмірність застосованого ним виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Суд не пересвідчився чи існує реальний спір між сторонами та не надав оцінки доводам заявника щодо забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог. Постановляючи ухвалу суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову до набрання законної сили рішення суду про справі № 367/5957/20, але це інша справа по спору між іншими сторонами. У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представники позивачів заперечували проти апеляційної скарги, просили її відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з позовом до ОСОБА_1 про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки померлого. Згідно з ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до положень п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові №6-605 цс16 від 25.05.2016 року, постановленої за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Колегія суддів вважає, що обраний судом першої інстанції спосіб забезпечення позову узгоджується з нормами процесуального закону, є співмірним забезпеченням позовних вимог позивача. Колегія суддів не вбачає порушень з боку суду першої інстанції при вирішені питання про забезпечення позову. Провадження по справі відкрито, а тому суд першої інстанції пересвідчився в наявності спору між сторонами. Посилання апелянта на ненадання суду доказів про те, що ОСОБА_2 має будь-яке відношення до спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки тільки під час судового розгляду суд може встановити зазначені обставини. Крім того, крім ОСОБА_2 існує ще один позивач ОСОБА_3 . Колегія суддів вбачає між сторонами спір щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а тому заборона нотаріусу видавати свідоцтво про право власності на спадкове майно до розгляду справи по суті є обґрунтованим заходом забезпечення позову. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не навів у мотивувальній частині ухвали про забезпечення позову обґрунтованості припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. Вважає, що суд першої інстанції забезпечив позов у відповідності до вимог процесуального закону. Колегія суддів вважає, що при наявності спору щодо спадкового майна існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання рішення суду. Однак, колегія суддів вважає за необхідне врахувати доводи апелянта щодо помилкового зазначення судом першої інстанції номера справи до набрання законної сили рішення суду, якої діє забезпечення позову, та у відповідності зі ст. 376 ЦПК України змінює ухвалу суду першої інстанції в цій частині. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 281, 383,384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Викласти резолютивну частину ухвали Ірпінського міського суду Київській області від 16 вересня 2020 року в новій редакції. Заяву адвоката Бондаренка Віктора Геннадійовича представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову задовольнити. Заборонити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Булчак Олесі Гурамівні вчиняти нотаріальні дії щодо спадкового майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , зокрема, видавати свідоцтво про право власності на спадкове майно. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення до виконання три роки. Стягувач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянка ФРН, адреса для листування АДРЕСА_1 ) ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКППНОМЕР_2 , адреса реєстрації місяця проживання: АДРЕСА_2 ) Боржник: ОСОБА_5 (РНОКППНОМЕР_3 , адреса реєстрації місяця проживання: АДРЕСА_3 ) В решті ухвалу залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення з підстав визначених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 11 грудня 2020 року. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді Т.О. Невідома А.А. Пікуль