Постанова 4875 № 922/1970/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" липня 2021 р. Справа № 922/1970/19 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В., Секретар судового засідання Євтушенко Є.В., за участю: прокурор Ткаченко К.О., від 1-го відповідача Романенко Т.М., від 2-го відповідача Романенко Т.М., від 3-го відповідача Терпелюк Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги: Фізичної особи - підприємця Гільової Поліни Геннадіївни (вх. № 1582 Х/2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх. № 1583 Х/2) Харківської міської ради (вх. № 1584 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 (суддя Шарко Л.В., ухвалене в м. Харків 22.04.2021, о 16:50 год., повний текст якого складено 23.04.2021), у справі №922/1970/19 за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, м. Харків, до:

1. Харківської міської ради, м. Харків,

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,

3. Фізичної особи-підприємця Гільової Поліни Геннадіївни, м. Харків, про скасування рішення, визнання договору недійсним та повернення майна, ВСТАНОВИВ: Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (перший відповідач), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач) та Фізичної особи-підприємця Гільової Поліни Геннадіївни (третій відповідач), в якому просив суд: - визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме п. 35 додатку до рішення; - визнати недійсним в повному обсязі договір №5521-В-С від 28.11.2017 купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м., 2-го поверху № 23-1 площею 47,2 кв.м. та 1/2 частини місця спільного користування № XIV площею 4,3 кв.м., загальною площею 85,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 416568 грн., укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФО-П Гільовою П.Г.; - зобов`язати ФОП Гільову П.Г. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м., 2-го поверху № 23-1 площею 47,2 кв.м. та 1/2 частини місця спільного користування № XIV площею 4,3 кв.м., загальною площею 85,2 кв.м. та вартістю 416568 грн., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11, літ. "А-3"; - судові витрати покласти на відповідачів. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає на незаконності обраного Харківською міською радою способу приватизації спірного нерухомого майна шляхом викупу орендарем, вважає, що такий спосіб приватизації у даному випадку суперечить інтересам держави і територіальної громади. Прокурор зазначає, що звіт про оцінку майна, договір оренди комунального майна від 04.08.2016 № 4157, договір купівлі-продажу від 28.11.2017, заявка орендаря із проханням надати дозвіл на приватизацію будь-яких відомостей про поліпшення орендованого майна комунальної форми власності не містять. На думку прокурора, орендар не подавав до органу приватизації документів на підтвердження здійснення невід`ємних поліпшень, виконаних за час оренди цього майна, під час приватизації. Нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на ст.ст. 29, 5-1, 11, 16-2, 18-2, 23 Закону України «Про приватизацію державного майна» ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України. Рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2019 у позові відмовлено. Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що рішення ради від 26.10.2016 про відчуження ФОП Гільовій П. Г. спірних нежитлових приміщень шляхом викупу (пункт 35 додатку 1 до цього рішення) Харківська міська рада видала у межах компетенції та із дотриманням вимог законодавства про приватизацію; Харківська міська рада як орган приватизації мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень; прокурор не довів, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 28.11.2017 суперечить вимогам законодавства. Вирішуючи спір, місцевий господарський суд врахував практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), зокрема щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) у відповідності до якої особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Заступник прокурора Харківської області із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2019 у справі № 922/1970/19 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2019 у справі № 922/1970/19 та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора. Здійснити перерозподіл судових витрат. Так, апелянт зазначав, що не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Харківська міська рада мала повноваження самостійно обирати процедуру приватизації комунального майна, зокрема шляхом викупу без проведення відповідних поліпшень орендованого майна комунальної форми власності. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2019 у справі № 922/1970/19 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 02.12.2019 у справі № 922/1970/19 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що продаж об`єктів малої приватизації має бути здійснено виключно шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж); у виняткових випадках такий продаж може бути проведено шляхом викупу, а саме в цьому випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Суд зазначив про нездійснення ФОП Гільовою П. Г. поліпшень спірного нерухомого майна та дійшов висновку, що оскаржуване у частині рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу не відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює порядок здійснення приватизації. Водночас, надаючи юридичну оцінку необхідності позбавлення ФОП Гільової П.Г. права володіння приватизованим майном, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у цьому спорі належить застосувати окремі рішення ЄСПЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло із володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення положень частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції). Постановою Верховного Суду від 23.06.2020 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 і рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2019 у справі № 922/1970/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області. Скасовуючи рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 Верховний Суд у постанові від 23.06.2020 у даній справі зазначив, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації у цьому випадку Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. Верховним Судом зазначено, що продаж орендованого майна комунальної форми власності має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом, у виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у цьому випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Разом з цим суд касаційної інстанції встановив, що переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції констатував нездійснення ФОП Гільовою П.Г. поліпшень спірного нерухомого майна та дійшов висновку, що оскаржуване у частині рішення Харківської міської ради щодо проведення приватизації шляхом викупу не відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює порядок здійснення приватизації, а саме положенням статей 1, 2, 4, 25, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" і статей 11, 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Касаційним господарським судом зауважено, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи зазначив про відсутність підстав для задоволення позову у цій справі, пославшись при цьому лише на практику ЄСПЛ (відповідні застереження наведено й у рішенні суду першої інстанції), зокрема щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Верховним Судом зазначено, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається, як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу од Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити, у зв`язку з чим колегія суддів вважає обґрунтованими наведені у касаційній скарзі прокурора посилання на правові висновки Верховного Суду у справі № 297/616/17. За результатом нового розгляду справи № 922/1970/19, рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" в частині, а саме п. 35 додатку до рішення. Визнано недійсним в повному обсязі договір №5521-В-С від 28.11.2017 купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м., 2-го поверху № 23-1 площею 47,2 кв.м. та 1/2 частини місця спільного користування № XIV площею 4,3 кв.м., загальною площею 85,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 416568 грн., укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Гільовою П.Г. Зобов`язано ФОП Гільову П.Г. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м., 2-го поверху № 23-1 площею 47,2 кв.м. та 1/2 частини місця спільного користування № XIV площею 4,3 кв.м., загальною площею 85,2 кв.м. та вартістю 416568 грн., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11, літ. "А-3". Стягнуто з Харківської міської ради на користь Прокуратури Харківської області судовий збір в сумі 1921,00 грн. Стягнуто з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на користь Прокуратури Харківської області судовий збір в сумі 960,50 грн. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Гільової Поліни Геннадіївни на користь Прокуратури Харківської області судовий збір в сумі 2881,50 грн. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що звернення покупця до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення за відсутності наданих доказів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна є протиправним, оскільки суперечить п.1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Продаж майна на неконкурентних засадах порушив такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного майна». Щодо посилань сторін на практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном суд першої інстанції посилається на те, що враховуючи встановлення факту невірного обрання способу приватизації, що є порушенням, яке допущено не лише Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, але й набувачем майна - ФОП Гільовою П.Г. то в даному випадку положення практики Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном, не застосовуються, оскільки отримання набувачем майна було здійснено незаконним шляхом. Фізична особа - підприємець Гільова Поліна Геннадіївна (третій відповідач) звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19, в якій просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (другий відповідач) звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19, в якій просить його скасувати; позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 залишити без розгляду. Харківська міська рада (перший відповідач) звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19, в якій просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянти в обґрунтування скарг зазначають, що відповідачі вимог приватизаційного законодавства не порушили, Харківська міська рада і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради діяли у спосіб та із дотриманням порядку приватизації спірних нежитлових приміщень; орган приватизації вправі самостійно обирати такий спосіб приватизації як викуп, що на переконання відповідачів узгоджується з позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 13.12.2000 № 14-рп/2000. Апелянти вважають, що право ФОП Гільової П.Г. на викуп орендованого майна виникає із договору оренди від 04.08.2016 і положень статті 289 Господарського кодексу України, такому праву кореспондує обов`язок орендодавця у разі продажу майна здійснити відчуження саме на її користь; у статті 182 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено особливості приватизації окремих груп об`єктів, проте в ній не зазначено, що пункт 1 частини 1 цієї статті встановлює винятковий випадок, коли об`єкт оренди може бути приватизовано шляхом викупу орендарем, ця норма передбачає додаткові гарантії для добросовісного орендаря, який за згодою наймодавця здійснив невідокремлювані поліпшення об`єкта оренди, у випадку, якщо право на викуп не передбачено договором. Разом з цим, Харківська міська рада і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради зазначають, що прокурор не навів правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.11.2017, не зазначив чиї права порушено внаслідок укладення такого договору і в який спосіб відбулося таке порушення; крім того вважають, прокурор має обґрунтувати підстави представництва інтересів держави в суді у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На думку апелянтів прокурор набувши статусу позивача у даній справі не навів підстав представництва інтересів держави в суді. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В. Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами Фізичної особи - підприємця Гільової Поліни Геннадіївни та Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19. Розгляд справи призначено на 23.06.2021. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19. Розгляд справи призначено на 23.06.2021. Враховуючи, що Фізичною особою - підприємцем Гільовою П.Г., Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради оскаржується один процесуальний документ (рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі №922/1970/19), колегія суддів дійшла висновку про спільний розгляд вказаних апеляційних скарг в одному апеляційному провадженні. 11.06.2021 Східним апеляційним господарським судом отримано від Харківської обласної прокуратури відзив на апеляційну скаргу (вх. №6766 від 11.06.2021) в якому прокурор просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Прокурор зазначає, що у відповідності до ст.11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, яка затверджена рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, має право укласти договір за результатами проведеного аукціону. У виключних випадках продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у разі перебування об`єкта в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Прокурор посилається на те, що в звітах про оцінку майна, договорі оренди та додаткових угодах до нього, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь які відомості про поліпшення відсутні, орендарем не надано доказів здійснення поліпшень. На думку прокурора, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом не може оцінюватись, як вираження волі територіальної громади, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. 22.06.2021 Східним апеляційним господарським судом отримано клопотання (вх. №7182) від ФОП Гільової П.Г., яким третій відповідач просить зупинити апеляційне провадження за апеляційними скаргами відповідачів на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 927/491/19. Обґрунтовуючи зазначене клопотання третій відповідач зазначає, що на розгляді Верховного Суду перебуває справа № 927/491/19, яка передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку із необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, а саме щодо наявності підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді. Колегія суддів розглянувши клопотання ФОП Гільової щодо зупинення апеляційне провадження за апеляційними скаргами відповідачів на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 927/491/19 відмовляє у його задоволенні з огляду на наступне. Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду 18.06.2021 прийнято постанову у справі № 927/491/19. Верховний Суд відхиляючи доводи скаржника зазначив, що закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Тобто, у справі № 927/491/19 зокрема, розглядалось питання щодо можливості представництва прокурором інтересів держави в суді в особі органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах. Однак, на відміну від справи № 927/491/19 у даній справі № 922/1970/19 прокурор при зверненні з даним позовом вказав, що є позивачем, тому, як Харківська міська рада - один зі співвідповідачів, у даному випадку обрала не вірний спосіб приватизації, який суперечить інтересам територіальної громади, а Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради було обізнано про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем. Таким чином, прокурор обґрунтовує відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів іншу підставу для представництва інтересів держави. Враховуючи викладене, висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 не є релевантними до правовідносин які склались у даній справі № 922/1970/19 Враховуючи постановлення Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду постанови від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, підстави які викладені у клопотанні третього відповідача для зупинення апеляційного провадження у даній справі відсутні. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 21.07.2021 о 15:00 год. 20.07.2021 Східним апеляційним господарським судом отримано додаткові пояснення до апеляційної скарги від ФОП Гільової П.Г. (вх. № 8268 від 20.07.2021), якими третій відповідач підтримує доводи апеляційної скарги. До пояснень додані додаткові докази, які третій відповідач просить врахувати при прийнятті судового рішення: - копія технічного звіту про стан конструкції нежитлових приміщень; - копія робочого проекту; - копія погодження проекту Департаментом містобудування та архітектури ХОДА; - копія експертного звіту ДП «Укрдержбудекспертиза» від 30.11.2020 № 21-0395-20; - копія платіжного доручення № 95 від 04.11.2020; - копія дозволу на виконання будівельних робіт від 29.04.2021; - копія договору підряду від 01.12.2020; - копія зведеного кошторисного розрахунку від 04.12.2020; - копія акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року; - копія відомості ресурсів до акту №1 за травень 2021 року; - копія квитанції про сплату від 24.05.2021 №0.0.2138300068.1; - копія заяви про прийняття об`єкту у експлуатацію від 28.05.2021; - копія звіту про визнання ринкової вартості нерухомого майна станом на 13.07.2021; - копія свідоцтва про шлюб від 09.07.2021 серія НОМЕР_1 ; - копія довідки про реєстрацію місця проживання від 11.06.2021. 21.07.2021 Східним апеляційним господарським судом отримано клопотання про призначення експертизи від ФОП Гільової П.Г. (вх. №8317 від 21.07.2021), в якому третій відповідач просить:

1. Призначити у справі №922/1970/19 судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручити Національному науковому центрі «Інститут судових експертиз ім. Заел. проф. М.С. Бокаріуса» (61177, м. Харків, вул. Золочівська, 8А).

2. На вирішення експерта поставити наступне запитання: - яка ринкова вартість нерухомого майна - нежитлових приміщень першого поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 кв. м, другого поверху № 23-1 площею 47,2 кв. м, загальною площею 80,9 кв. м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11, літ. «А-3», станом на 13.07.2021? - чи відповідає виконана ФОП Арутюновою Н.О. (висновок від 13.07.2021) оцінка нерухомого майна - нежитлових приміщень першого поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 кв. м, другого поверху № 23-1 площею 47,2 кв. м, загальною площею 80,9 кв. м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11, літ. «А-3», вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам нерухомого майна?

3. Поновити строк на подачу доказів щодо здійсненої реставрації спірних приміщень, поданих представником відповідачки 3 до суду 20.07.2021 разом із додатковими поясненнями, судову оціночно-будівельну експертизу провести з урахуванням вказаних доказів.

4. Оплату витрат по проведенню судової експертизи покласти на відповідачку 3.

5. Попередити експерта, який безпосередньо проводитиме судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384,385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

6. Повідомити сторін про необхідність надання всіх необхідних документів для проведення судової експертизи.

7. Повідомити експерта, який проводитиме судову експертизу, про зобов`язання після проведення судової експертизи надати суду висновок судового експерта. 26.07.2021 Східним апеляційним господарським судом отримано від Харківської обласної прокуратури пояснення (вх. №8464 від 26.07.2021), в яких прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання про призначення судової оціночно будівельної експертизи та про поновлення строків для подання додаткових доказів. 26.07.2021 Східним апеляційним господарським судом отримано від Харківської обласної прокуратури пояснення (вх. №8464 від 26.07.2021), в яких прокурор зазначає, що подані третім відповідачем докази, на його переконання, не можуть бути долучено до матеріалів справи та оцінюватися судом апеляційної інстанції. У судовому засіданні 26.07.2021 представники відповідачів підтримали апеляційні скарги, а також просили задовольнити клопотання третього відповідача про призначення у справі №922/1970/19 судової оціночно-будівельної експертизи та клопотання про долучення додаткових доказів. Разом з цим, представник третього відповідача заявив усне клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів. В обґрунтування неможливості подання даних доказів до суду першої інстанції, зазначив, що у нього була відсутня можливість на подання даних доказів до суду першої інстанції, а деякі докази на час ухвалення оскаржуваного рішення не існували. Прокурор просив подані ним 26.06.2020 пояснення не розглядати та не заперечував щодо клопотань третього відповідача. Також прокурор просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. (Дані обставини зафіксовані у судовому засіданні 26.07.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст. 222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України). Колегія суддів розглянувши клопотання представника третього відповідача про долучення додаткових доказів (вх. № 8268 від 20.07.2021), а саме копій: технічного звіту про стан конструкції нежитлових приміщень, робочого проекту, погодження проекту Департаментом містобудування та архітектури ХОДА, експертного звіту ДП «Укрдержбудекспертиза» від 30.11.2020 № 21-0395-20, платіжного доручення № 95 від 04.11.2020, дозволу на виконання будівельних робіт від 29.04.2021, договору підряду від 01.12.2020, зведеного кошторисного розрахунку від 04.12.2020, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року, відомості ресурсів до акту №1 за травень 2021 року, квитанції про сплату від 24.05.2021 №0.0.2138300068.1, заяви про прийняття об`єкту у експлуатацію від 28.05.2021, звіту про визнання ринкової вартості нерухомого майна станом на 13.07.2021, свідоцтва про шлюб від 09.07.2021 серія НОМЕР_1 , довідки про реєстрацію місця проживання від 11.06.2021 та усне клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів зазначає наступне. Обґрунтовуючи подання додаткових доказів до суду апеляційної інстанції, третій відповідач посилається на відсутність у нього можливості подання доказів до суду першої інстанції, а також зазначає, що деякі з доказів не існували на час ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення. Однак, дані твердження є необґрунтованими та не є безумовною підставою для прийняття додаткових доказів. Як вбачається з матеріалів справи постановою Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19 постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 і рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2019 у справі № 922/1970/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області. 18.08.2020 до господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи № 922/1970/19. Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.08.2021 у справі № 922/1970/19 призначено справу №922/1970/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Запропоновано прокурору надати письмові пояснення з викладенням своєї правової позиції щодо суті спору з урахуванням Постанови Верховного суду від 23.06.2020. Встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання: відзиву на позовну заяву з урахуванням Постанови Верховного суду від 23.06.2020, який має відповідати вимогам ст. 165 ГПК України. Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, частинами 3-4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частина 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Оскільки дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, то питання, які стосуються подання доказів, вирішується судом першої інстанції на стадії підготовчого засідання (стаття 182 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заперечення відповідача, мають бути подані позивачем одночасно з поданням відзиву в рамках підготовчого провадження, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована. У свою чергу, статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Системний аналіз статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими відповідач обґрунтовує свої вимоги, а відповідач свої заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і в даному випадку саме на відповідача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відзивом на позовну заяву. Колегія суддів встановила, що додаткові докази, які додані до клопотання третім відповідачем до суду першої інстанції не подавались, підстав неможливості їх подання до суду першої інстанції представником третього відповідача не наведено, а саме лише посилання в усному клопотанні на відсутність такої можливості не є поважним обґрунтуванням причин пропуску встановленого процесуального строку. В матеріалах справи відсутні будь які докази, на підставі яких можливо встановити, що третій відповідач повідомляв суд першої інстанції про існування таких доказів. Крім того, така обставина, як відсутність існування доказів на момент ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції (копія дозволу на виконання будівельних робіт від 29.04.2021, копія акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року, копія відомості ресурсів до акту №1 за травень 2021 року, копія квитанції про сплату від 24.05.2021 №0.0.2138300068.1, копія заяви про прийняття об`єкту у експлуатацію від 28.05.2021, копія звіту про визнання ринкової вартості нерухомого майна станом на 13.07.2021 копія довідки про реєстрацію місця проживання від 11.06.2021), взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання третім відповідачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 26.02.2019 у справі №913/632/17. Колегія суддів звертає увагу на те, що додаткові докази відносно виконання будівельних робіт на спірному об`єкті і його нової вартості виникли у 2021 році, тобто після ухвалення оскаржуваного рішення. За таких обставин колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання третього відповідача (вх. № 8268 від 20.07.2021) про долучення додаткових доказів. Розглянувши клопотання третього відповідача про призначення у справі №922/1970/19 судової оціночно-будівельної експертизи (вх. №8317 від 21.07.2021) колегія суддів відмовляє у його задоволені з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що третій відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання не заявляв клопотання у суді першої інстанції про призначення у справі №922/1970/19 судової оціночно-будівельної експертизи, а наведенні апелянтом причини не надання доказів до суду першої інстанції на підставі яких апелянт просить провести експертизу (які на думку апелянта підтверджують витрати ФОП Гільової П.Г. на проведення реставраційних робіт та підвищення ринкової вартості спірних приміщень), колегією суддів визнаються необґрунтованими. За таких обставин, третій відповідач мав достатньо часу для реалізації ним процесуальних прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, враховуючи той факт, що справа №922/1970/19 розглядається вдруге після скасування Верховним Судом судових рішень першої і апеляційної інстанції з направленням даної справи на новий розгляд. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Однак, для з`ясування обставин, що мають значення для даної справи не потрібні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, а в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст. 222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судових засіданнях представників сторін та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне. 04.08.2016 між управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Гільовою П.Г. укладено договір оренди № 4157, у відповідності до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 м2; другого поверху № 23-1 площею 47,2 м2,1/2 частини місця спільного користування № XIV площею 4,3 м2, загальною площею 85,2 м2, у житловому будинку літ. А-3, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка,

11. Вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 426000,00 грн без ПДВ станом на 06.06.2016 (п. 3.1 договору оренди від 04.06.2016 № 4157). У пункті 5.6 цього договору зазначено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, переданого в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп. Згідно з рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 ухвалено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Відповідно до пункту 35 додатку 1 до цього рішення нежитлові приміщення першого, другого поверхів у житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, Квітки-Основ`яненка, 11 літ. А-3, загальною площею 85,2 м2 підлягали приватизації шляхом викупу ФОП Гільовою П. Г. У подальшому на виконання цього рішення Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради доручило суб`єкту оціночної діяльності ФОП Прокоп`євій І. Б. провести оцінку вартості майна нежитлових приміщень загальною площею 85,2 м2, розташованих за адресою: м. Харків, Квітки-Основ`яненка, 11, літ. А-3, станом на 30.11.2016. 13.12.2016 проведено рецензування звіту. За висновком рецензента, звіт, представлений суб`єктом оціночної діяльності Прокоп`євою І.Б. виконано згідно із загальноприйнятими нормами міжнародної практики оцінки нерухомості, керуючись стандартами та нормативними документами; звіт про оцінку майна може бути використаний, згідно з метою оцінки визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для визначення вартості, з метою приватизації шляхом викупу. Ринкова вартість зазначеного об`єкта становить 347140,00 грн без урахування ПДВ. 28.11.2017 між управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради продавцем і ФОП Гільовою П.Г. покупцем укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ФОП Гільовою П.Г., за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві, а покупець, у свою чергу, прийняти нежитлові приміщення першого поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 м2, другого поверху № 23-1 площею 47,2 м2 і 1/2 частини місця спільного користування № XIV площею 4,3 м2, загальною площею 85,2 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11, літ. А-3, та сплатити 347140,00 грн. Договір нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за № 4378. За актом прийому-передачі від 08.12.2017 № 5521-В.С. зазначені нежитлові приміщення передано ФОП Гільовій П.Г. Наголошуючи на порушенні Харківською міською радою вимог законодавства у сфері приватизації під час ухвалення рішення від 26.10.2016 щодо обрання способу приватизації (відчуження) спірних нежитлових приміщень шляхом викупу ФОП Гільовою П. Г. як орендарем, і укладення на підставі такого рішення оспорюваного договору купівлі-продажу, прокурор звернувся до суду із цим позовом. Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Предметом спору у даній справі є - визнання незаконним та скасування п.35 рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова"; визнання недійсним договору №5521-В-С від 28.11.2017 купівлі-продажу нежитлових приміщень укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Гільовою П.Г. та зобов`язання ФОП Гільову П.Г. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м., 2-го поверху № 23-1 площею 47,2 кв.м. та 1/2 частини місця спільного користування № XIV площею 4,3 кв.м., загальною площею 85,2 кв.м. та вартістю 416568 грн., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11, літ. "А-3". Разом з тим, щодо доводів відповідачів про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 2 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, чинній на час звернення до суду). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. Натомість прокурор при зверненні з даним позовом вказав, що є позивачем, тому, як Харківська міська рада - один зі співвідповідачів, у даному випадку обрала не вірний спосіб приватизації, який суперечить інтересам територіальної громади, крім того Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради обізнано про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020 у справі №908/684/19, від 17.06.2020 у справі №545/275/19, від 25.08.2020 у справі №707/2825/18. Колегія суддів зазначає, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Харківську міську раду і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради одними зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу, зокрема, про визнання незаконним і скасування рішення Харківської міської ради, а отже, прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом. У частині першій статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Згідно із частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду. Згідно з рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 ухвалено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Відповідно до пункту 35 додатку 1 до цього рішення нежитлові приміщення першого, другого поверхів у житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, Квітки-Основ`яненка, 11 літ. А-3, загальною площею 85,2 м2 підлягали приватизації шляхом викупу ФОП Гільовою П. Г. Рішенням Харківської міської ради від 23.12.2011 №565/11 затверджено Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016. Відповідно до п.5.4 вказаної програми продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом. Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення) (п.5.7). Рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету м. Харкова, на підставі законів України «Про приватизацію державного майна», «;Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст.ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», керуючись ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Харківська міська рада вирішила затвердити Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р. Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 р.р, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17 ініціатива щодо приватизації об`єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства. Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню. Приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою (пункт 3.3). Згідно з п.3.4 цієї програми, приватизація об`єктів здійснюється: шляхом викупу, продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом. Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 цієї програми відчуження об`єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері. Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об`єкта окремим рішенням. Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній, на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об`єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно. Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації. Викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону. З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу. Викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Згідно з п.8.1 Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженого наказом Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України. З вищевикладеного вбачається, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). Проте, у виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної Палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №922/623/20. Прокурор зазначає, що в звітах про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. Орендарем до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна, не подавались документи, передбачені п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377). Відповідно до п.1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення, під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості. За умовами п.2.1. цього порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки. Відповідно до п.2.2 вказаного порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають: договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку. Як зазначалось вище, вартість об`єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 426000,00 грн без ПДВ станом на 06.06.2016 (п. 3.1 договору оренди від 04.06.2016 № 4157). Згідно з рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 ухвалено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Відповідно до пункту 35 додатку 1 до цього рішення нежитлові приміщення першого, другого поверхів у житловому будинку, розташованому за адресою: м. Харків, Квітки-Основ`яненка, 11 літ. А-3, загальною площею 85,2 м2 підлягали приватизації шляхом викупу ФОП Гільовою П.Г. У подальшому на виконання цього рішення Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради доручило суб`єкту оціночної діяльності ФОП Прокоп`євій І. Б. провести оцінку вартості майна нежитлових приміщень загальною площею 85,2 м2, розташованих за адресою: м. Харків, Квітки-Основ`яненка, 11, літ. А-3, станом на 30.11.2016. 13.12.2016 проведено рецензування звіту. За висновком рецензента, звіт, представлений суб`єктом оціночної діяльності Прокоп`євою І.Б. виконано згідно із загальноприйнятими нормами міжнародної практики оцінки нерухомості, керуючись стандартами та нормативними документами; звіт про оцінку майна може бути використаний, згідно з метою оцінки визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для визначення вартості, з метою приватизації шляхом викупу. Ринкова вартість зазначеного об`єкта становить 347140,00 грн без урахування ПДВ. 28.11.2017 між управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради продавцем і ФОП Гільовою П.Г. покупцем укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ФОП Гільовою П.Г., за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві, а покупець, у свою чергу, прийняти нежитлові приміщення першого поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 м2, другого поверху № 23-1 площею 47,2 м2 і 1/2 частини місця спільного користування № XIV площею 4,3 м2, загальною площею 85,2 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11, літ. А-3, та сплатити 347140,00 грн. Договір нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за № 4378. Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів здійснення Фізичною особою-підприємцем Гільовою Поліною Геннадіївною поліпшення спірного майна, яке було предметом договору оренди від 04.08.2016 № 4157 за час строкового платного користування нежитловими приміщеннями. Разом з цим, матеріали справи також не містять доказів збільшення оціночної вартості майна, яке було предметом вказаного договору оренди, на момент проведення оцінки майна з метою приватизації об`єкта комунальної власності. Матеріалами справи підтверджується зниження оціночної вартості спірного приміщення, а саме з 426000,00 грн станом на 06.06.2016 (перебування майна в оренді) до 347140,00 грн. станом на 28.11.2017 (укладення спірного договору купівлі продажу). При цьому необґрунтованою є думка відповідачів про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 № 14-рп/2000 у справі № 1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні № 163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз`яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі №922/1969/19. Статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Територіальна громада міста Харкова як власник спірного об`єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади, як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися, як вираження волі територіальної громади. Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що п. 35 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" прийнятий з порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню. Згідно з вимогами частин 1, 2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно зі ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину, так і іншою зацікавленою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Звернення покупця до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення за відсутності наданих доказів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, є протиправним, оскільки суперечить п.1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України «Про приватизацію державного майна». За таких обставин колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу №5521-В-С від 28.11.2017, оскільки договір укладений з порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України. У зв`язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу №5521-В-С від 28.11.2017 та враховуючи відсутність поліпшень спірного майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку задовольняючи вимогу прокурора про зобов`язання ФОП Гільову П.Г. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху № 19-1-:-19-3 площею 33,7 кв.м., 2-го поверху № 23-1 площею 47,2 кв.м. та 1/2 частини місця спільного користування № XIV площею 4,3 кв.м., загальною площею 85,2 кв.м. та вартістю 416568 грн., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Квітки-Основ`яненка, 11, літ. "А-3". Щодо посилань відповідачів на практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном, суд зазначає наступне. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими зазначене майно було набуте у власність. Критерій законності означає втручання держави у право власності особи, яке повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад, чи сфер людської діяльності. Верховним Судом у постанові від 20.02.2020 у справі № 297/616/17 наголошено, що вищезазначені висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна. Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції вірно встановлено невірне обрання способу приватизації, що є порушенням, допущеним не лише Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, але й набувачем майна - ФОП Гільовою П.Г., отже, в даному випадку положення практики Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном, не застосовуються, оскільки отримання набувачем майна було здійснено незаконним шляхом. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора та вважає, що вони підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Доводи апелянтів висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Гільової Поліни Геннадіївни, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19 не підлягають задоволенню. Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19 підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Фізичної особи - підприємця Гільової Поліни Геннадіївни, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2021 у справі № 922/1970/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 30.07.2021. Головуючий суддя Т.Д. Геза Суддя Н.О. Мартюхіна Суддя О.В. Плахов