LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4821712/2645/21

від 29.07.2021 ·

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1358/21Головуючий по 1 інстанції Справа №712/2645/21 Категорія: Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі: суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2021 року, постановлену в складі судді Демчика Р.В., у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, зацікавлена особа: Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, повний текст ухвали складений 31 травня 2021 року, - в с т а н о в и в : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зацікавлена особа: Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради. Заява обґрунтована тим, що 21 лютого 2018 року ним був укладений договір про відступлення прав вимоги з ПАТ «Банк «Фінанси і кредит» відповідно до якого до нього перейшло право вимоги до боржників за кредитним договором № МКЧ- 34-07 від 15 лютого 2007 року (позичальників, іпотекодавців та поручителів) зазначених в додатку №1 до цього договору, де іпотекодавцем визначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Останні є іпотекодавцями за іпотечним договором № МІЧ-34-07 від 15 лютого 2007 року із змінами та доповненнями. Пункт 11.3 вказаного іпотечного договору передбачає один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки - згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя. Зокрема, відповідно до п.11.3.1 задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання за кредитним договором у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Оскільки кредитні зобов`язання за кредитним договором № МКЧ- 34-07 від 15 лютого 2007 року не виконані та станом на 10 березня 2021 року за боржниками рахується борг в сумі 17716,98 доларів США та 1287853,15 гривень ОСОБА_1 отримав право, відповідно до п.п. 8.4.3,8.4.7,8.4.8,10,11.3.1 та 11.3.2 іпотечного договору та п.п. 2.1,2.2 додатку 1 договору відступлення права вимоги від 21 лютого 2018 року, ст. 37 Закону України «Про іпотеку» задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору. Тому, 5 січня 2021 року він звернувся до державного реєстратора Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з метою набуття права власності на предмет іпотеки (квартиру АДРЕСА_1 ) в рахунок погашення існуючого боргу. Однак, ОСОБА_3 (іпотекодавець) відмовилася надавати йому згоду на набуття ним права власності на предмет іпотеки (на 1/2 частину квартири), що належить їй на праві власності. 24 лютого 2021 року заявник отримав відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема з тих підстав, що державним реєстратором не виявлено зареєстрованого за іпотекодавцем ОСОБА_3 права власності на інше нерухоме майно чи його частини, а також ним не було надано державному реєстратору документів, що нерухоме майно, що є предметом іпотеки, не є місцем постійного проживання іпотекодавця ОСОБА_3 . Підтвердження факту про те, що нерухоме майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця ОСОБА_3 має юридичне значення для реалізації заявником права задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки в рахунок існуючого боргу. На підставі викладеного заявник просив суд встановити факт, що квартира АДРЕСА_1 не є місцем постійного проживання іпотекодавця ОСОБА_3 . Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2021 року заяву залишено без розгляду. Залишаючи заяву без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки зі змісту заяви вбачається спір про право. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить ухвалу скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в даному випадку не вбачається спір про право, оскільки іпотекодавець укладаючи договір іпотеки і передбачаючи в ньому можливість передачі права власності на предмет іпотеки завчасно погодився на передачу у власність іпотечного майна в разі непогашення боргу. Тому його право не може бути порушене, оскільки його згода на погашення боргу саме в такий спосіб вже виражена в договорі. Підставою відмови в реєстрації права власності на предмет іпотеки реєстратор не вказує «відсутність згоди іпотекодавців на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю». Лише в такому випадку, як вважає апелянт, вбачався б спір про право. Вказує, що суд фактично позбавляє його права на реєстрацію за ним права власності на квартиру у визначений спосіб, втягуючи його в судовий процес щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Статтею 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; усиновлення; встановлення фактів, що мають юридичне значення; відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; визнання спадщини відумерлою; надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. Підставою для розгляду цивільної справи в порядку окремого провадження можливого за наявності певних умов, а саме: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; 2) встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права, коли законом не визначено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати документ, що посвідчує юридичний факт, встановлення факту не повязується з наступним вирішенням спору про право. У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки як що під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах. У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Зі змісту заяви вбачається, що заявлені вимоги не можуть бути вирішені шляхом встановлення факту у порядку, передбаченому ст. 315 ЦПК України, і вказують на наявність спору про право, який належить вирішувати у порядку позовного провадження, оскільки, заявлена вимога необхідна для отримання права власності на предмет іпотеки - квартиру, при цьому іпотекодавець ОСОБА_3 відмовляється надати згоду на набуття заявником права власності на предмет іпотеки. Окрім цього місце постійного проживання є також частиною права особи на житло (ст..29 ЦК України), недоторканість якого захищене законом, тому є також цивільним правом, що свідчить про наявність спору про право. Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду. За таких обставин, апеляційний суд, не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382,383,384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 травня 2021 року, у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, зацікавлена особа: Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 29 липня 2021 року. Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»