Постанова 4805 № 296/13291/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №296/13291/25 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В. Категорія 99 Доповідач Панкеєва В. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Панкеєвої В.А., суддів Григорусь Н.Й., Галацевич О.М., за участю секретаря Добровольської В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/13291/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Петровської М. В. у м. Житомирі, встановив: У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із заявою, просив встановити факт загибелі (смерті) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, що мало місце 18.01.2023. Заява мотивована тим, що він є чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11.04.2024. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 390 о/с від 20.07.2021 ОСОБА_2 призначено на посаду радника Міністра Патронатної служби. Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 515 о/с від 03.08.2022 переведено ОСОБА_2 на посаду заступника керівника Патронатної служби. 18.01.2023 о 07 год 58 хв вертоліт EC225 LP Super Puma бортовий номер № НОМЕР_1 з групою працівників МВС у складі семи осіб на чолі з Міністром внутрішніх справ України Монастирським Д.А., та в тому числі заступником керівника Патронатної служби МВС України ОСОБА_2 , вилетів із "Нових Петрівців". О 08 год. 10 хв. 18.01.2023 вертоліт зазнав авіакатастрофи, внаслідок чого загинула уся мобільна оперативна група МВС України, в складі якої була ОСОБА_2 . За даним фактом Службою безпеки України було розпочато кримінальне провадження № 42023110000000010 від 18.01.2023, яке в подальшому передано до Державного бюро розслідувань. Актом розслідування від 21.02.2023, що затверджений Головою Державної служби з питань праці встановлено: падіння гвинтокрилу з працівниками МВС сталося у робочий час під час виконання своїх посадових обов`язків; загибель ОСОБА_2 сталася в робочий час, під час виконання посадових обов`язків внаслідок авіаційної події. Вказує, що ОСОБА_2 працювала безпосередньо в найтіснішому колі команди Міністра внутрішніх справ України, постійно брала участь в заходах за участі міністра, в тому числі й на території, що прилегла до зони бойових дій, брала участь в нарадах та заходах, що направлені на зміцнення національної безпеки та оборони України, координувала в межах своїх повноважень та доручень міністра діяльність органів, що підпорядковані МВС, отримувала високі нагороди. Таким чином займана ОСОБА_2 посада, виконувана нею робота та відвідувані заходи були безпосередньо пов`язані із участю у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, зокрема й ІНФОРМАЦІЯ_3 під час робочої поїздки у складі мобільної оперативної групи МВС України у прифронтову зону. Метою встановлення факту загибелі ОСОБА_2 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, є необхідність звернення заявника, як члена сім`ї загиблої, з рішенням суду та відповідною заявою на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оскільки він перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . В іншому порядку, окрім судового, встановити факт неможливо, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 підтвердження факту, про встановлення якого просить заявник, можливе лише за рішенням суду. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 04 лютого 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким встановити факт загибелі (смерті) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, що мало місце 18.01.2023. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані незаконністю та необґрунтованістю рішення суду першої інстанції через неправильне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, а також неповне дослідження доказів. Так, зазначає, що суд припустився суттєвої помилки, безпідставно ототожнивши два різні правові інститути - право на відстрочку від призову (регулюється Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію") та право на статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника та Захисниці України (регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"). Норма щодо відстрочки є самостійною і не вимагає обов`язкової наявності статусу "члена сім`ї загиблого Захисника та Захисниці України" за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а відсутність права на соціальні пільги не позбавляє апелянта права на звільнення від мобілізації. Разом з цим, висновок суду про відсутність юридичних наслідків є передчасним, оскільки суд підмінив собою орган, уповноважений вирішувати питання надання відстрочки, наперед визначивши результат розгляду майбутньої заяви про відстрочку. Крім того, суд безпідставно застосував аналогію з попередньою справою № 296/2461/25, оскільки мета та правові наслідки встановлення факту у цих справах є абсолютно різними. При цьому суд проігнорував наявність іншого рішення суду від 11.04.2024, яким встановлено факт його проживання із загиблою ОСОБА_2 однією сім`єю, що згідно зі ст.3 Сімейного кодексу України відносить його до близьких родичів (членів сім`ї) та підтверджує наявність легітимного інтересу. Вимога суду надати попередню відмову від ТЦК та СП у наданні відстрочки є проявом надмірного формалізму, що обмежує право на доступ до суду; тим більше, ТЦК та СП не має повноважень самостійно оцінювати акти цивільних відомств чи кваліфікувати обставини смерті без судового рішення, а наявність офіційної відмови змінила б юрисдикцію справи на адміністративну. Оскільки ОСОБА_2 була цивільним працівником МВС (заступником керівника Патронатної служби), видача військового наказу про її виключення зі списків особового складу була неможливою за визначенням, що робить судове рішення єдиним доступним способом документального підтвердження обставин трагедії відповідно до постанови КМУ №

560. Суд першої інстанції взагалі не здійснив правового аналізу долучених доказів (посадової інструкції, наказів про відрядження у прифронтові зони, високих нагород та офіційних маршрутів оперативної групи), які беззаперечно свідчать, що її діяльність та політ 18.01.2023 були безпосередньо пов`язані із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Поміж тим, заінтересована особа у письмовій заяві офіційно зазначила, що проти задоволення вимог не заперечує, що свідчить про відсутність спору про право, проте цей факт був повністю проігнорований судом. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду на 11:00 год. 11 червня 2026 року. Від заінтересованої особи відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно з частиною 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та вчасно. 29 березня 2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_4 направив до суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника за наявними матеріалами справи. За приписами ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з`явилися в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 390 о/с від 20.07.2021 призначено ОСОБА_2 на посаду радника Міністра Патронатної служби та наказом Міністерства внутрішніх справ України № 515 о/с від 03.08.2022 переведено ОСОБА_2 на посаду заступника керівника Патронатної служби (а.с.28-29). Під час роботи в Міністерстві внутрішніх справ України заступник керівника Патронатної служби ОСОБА_2 відряджалася до: - Французької Республіки відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 427 від 26.10.2021 для участі в урочистостях з нагоди 50-річчя створення Групи зі співробітництва у боротьбі проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу та для проведення ряду двосторонніх зустрічей з представниками державних органів, французьких компаній (а.с.28); - додаткового пункту управління апарату Міністерства внутрішніх справ України відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 80 від 25.02.2022 з метою забезпечення особистої безпеки державних службовців та працівників апарату (а.с.36); - додаткового пункту управління апарату Міністерства внутрішніх справ України відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 100 від 23.03.2022 з метою забезпечення безперебійної роботи (а.с.38); - додаткового пункту управління апарату Міністерства внутрішніх справ України відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 113 від 30.03.2022 з метою забезпечення безперебійної роботи (а.с.39); - Донецької (м. Краматорськ) та Луганської (м. Сєвєродонецьк) обласних військових адміністрацій відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 130 від 22.04.2022 у зв`язку з службовою необхідністю (а.с.40). - Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 389 від 30.09.2022 у зв`язку з службовою необхідністю (а.с.34); - Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України № 441 від 25.10.2022 у зв`язку з службовою необхідністю (а.с.35). За час роботи в Міністерстві внутрішніх справ України ОСОБА_2 неодноразово отримувала відзнаки, зокрема: - ювілейний пам`ятний знак "100 років Національній академії внутрішніх справ" відповідно до наказу ректора Національної академії внутрішніх справ України від 24.01.2022 № 374 (а.с.44); - відзнаку МО України медаллю "За сприяння Збройним Силам України" відповідно до Наказу Міністра оборони України від 25.08.2022 № 778 (а.с.42); - пам`ятний знак Управління державної охорони України "За доблесть" від жовтня 2022 року (а.с.43); - цінний подарунок Голови Верховної Ради України відповідно до розпорядження Голови Верховної Ради України № 1090-к від 13.10.2022 за вагомі особисті досягнення в професійній діяльності, бездоганну працю, сумлінне виконання службових обов`язків та з нагоди Дня захисників та захисниць України (а.с.41); - заохочувальну відзнаку ГУР МОУ "вогнепальна зброя" (а.с.45). Наказом Міністра внутрішніх справ України Монастирського Д.А. від 2022 року "Про перевезення повітряними суднами" наказано Державній службі з надзвичайних ситуацій: подати 18.01.2023 о 08:00 до ЗПМ "Козин" вертоліт для забезпечення перельоту мобільної оперативної групи МВС (усього - 12 осіб) та здійснити переліт за маршрутом: ЗПМ "Козин" - аеродром "Полтава" - ЗПМ "Ізюм" - аеропорт "Дніпро" - ЗПМ "Козин"; забезпечити виконання злету вертольота для перельоту робочої групи МВС, зазначеної в пункті 1 цього наказу, у зворотному напрямку за рішенням керівника групи (Міністр внутрішніх справ України) (а.с.46). Доповідною запискою № 81 01/02-164/81 12 від 17.01.2023 в.о. командира Спеціального авіаційного загону Володимира Леонова на ім`я Начальника Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування стосовно виконання доручення начальника Управління авіації та авіаційного пошуку і рятування від 17.01.2023 № 19-32/19 щодо виконання повітряного перевезення мобільної оперативної групи МВС до Харківської та Дніпропетровської області, повідомлено, що з вказаною метою 18-19 січня 2023 року підготовлено екіпаж вертольота EC225LP № 54 (а.с.51). 18.01.2023 близько 08 год 10 хв у м. Бровари відбулося падіння гвинтокрила ЄC-225 (бортовий номер 54) Державної служби України з надзвичайних ситуацій, у результаті якого загинуло вище керівництво Міністерства внутрішніх справ: Міністр Монастирський Д., його перший заступник ОСОБА_3 , державний секретар ОСОБА_4 , заступник керівника Патронатної служби Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_2 та інші особи (а.с.66-75). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 20.01.2023 (а.с.27). Згідно акту розслідування Комісії від 17.02.2023, затвердженого Головою Державної служби з питань праці 21.02.2023, встановлено, що внаслідок аварійної події (падіння гвинтокрила) ІНФОРМАЦІЯ_3 загинула ОСОБА_2 , нещасний випадок стався в робочий час, під час виконання нею посадових обов`язків. Відповідно до висновку експерта КЗ КОР "Київське обласне бюро судово-медичної експертизи" № 121/П1 від 21.04.2023, причиною смерті ОСОБА_2 , 1996 р.н., могла бути поєднана, комбінована травма тіла (дія тупих предметів та дія високої температури), характер та особливості якої вказують на те, що вона утворилась прижиттєво, незадовго до смерті, можливо в строк та при обставинах, що вказані в постанові, а саме під час аварії повітряного транспорту (гелікоптера), контактом тіла з тупими предметами деталей салону гелікоптера з подальшим викиданням його назовні та контактом з поверхнею приземлення, а також одночасно дією високої температури на тіло (а.с.56-59). Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 11.04.2024 у справі №296/1436/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без шлюбу у період з 01.02.2019 по дату смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення суду набрало законної сили 13.05.2024 (а.с.22-26). ОСОБА_1 , згідно з тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , за станом здоров`я придатний до військової служби, та його взято на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_5 з 14.06.2018. Посилаючись на приписи п.4 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, заявник вказує, що метою встановлення факту загибелі ОСОБА_2 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, є необхідність отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , оскільки встановлення вказаного юридичного факту за наведених обставин не породжуватиме для заявника жодних правових наслідків. За змістом норм Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Порядку № 560, для отримання відстрочки від призову на військову службу з підстав загибелі близького родича обов`язковим є одночасне надання документів, які підтверджують як сам факт такої загибелі під час заходів із забезпечення національної безпеки, так і статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України. Водночас іншим судовим рішенням у справі № 296/2461/25, яке вже набрало законної сили, заявнику було відмовлено у встановленні факту загибелі ОСОБА_2 для набуття відповідного статусу, де суд констатував, що проживання однією сім`єю без шлюбу не дає ОСОБА_1 правових підстав вважатися одним із подружжя у розумінні Сімейного кодексу України та набути статус члена сім`ї загиблого Захисника. Таким чином, за відсутності законодавчої можливості отримати статус члена сім`ї загиблої, встановлення судом виключно факту її загибелі під час дії воєнного стану все одно не створить для заявника правових підстав для отримання відстрочки від мобілізації. Крім того, всупереч вимогам статті 318 ЦПК України, заявник не надав жодних доказів того, що він попередньо звертався до ІНФОРМАЦІЯ_6 за отриманням відстрочки та отримав відмову через відсутність необхідних документів, що свідчить про недоведеність неможливості вирішення цього питання позасудовим шляхом. Оскільки судовому встановленню підлягають лише ті факти, від яких безпосередньо залежить виникнення чи зміна особистих прав громадян, а у цьому випадку захист прав заявника не досягається, суд відмовив у задоволенні заяви. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі №750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі №644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі №643/6447/19, від 08 вересня 2021 року у справі №641/5187/20. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просив встановити факт загибелі (смерті) ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, що мало місце 18.01.2023. Так, ОСОБА_1 посилався на те, що він має намір отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, як це передбачено п.4 ч.3 ст.23 Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Водночас у відповідності до п.4 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або зникли безвісти за особливих обставин під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. За нормами ст.22 цього ж Закону порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); дату народження; адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування); адресу електронної пошти; контактний номер телефону. До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком

5. Згідно з додатком 5 до Порядку перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану для отримання відстрочки від призову на військову службу мають подати документи, що підтверджують родинні зв`язки (у тому числі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану (у тому числі сповіщення або копія акта службового розслідування, або витяг із наказу про виключення із списків особового складу (із зазначенням підстави). Згідно ст.10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (в редакції, що діяла на момент смерті ОСОБА_2 ) до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: 1) сім`ї осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, поліцейських, які загинули або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час участі в антитерористичній операції, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України; 2) сім`ї осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність) та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснення волонтерської діяльності), перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; 3) сім`ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; 4) сім`ї осіб, які, перебуваючи у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання такими добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; 5) сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначається Кабінетом Міністрів України. Підставою для надання особам, зазначеним в абзаці п`ятому цієї статті, статусу сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є (але не виключно): а) клопотання про надання статусу сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України керівника добровольчого формування, до складу якого входила особа, яка загинула (пропала безвісти) чи померла. До клопотання додаються документи або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які спільно з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, або особи з інвалідністю внаслідок війни, або учасника війни відповідно до цього Закону, що підтверджують участь загиблої (пропалої безвісти), померлої особи в антитерористичній операції; б) витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Генерального штабу Збройних Сил України про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; в) висновок судово-медичної експертизи. До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія. В свою чергу, процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначено Порядком надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740 ( далі - Порядок № 740). Отже, законодавством встановлено чіткий порядок отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаних осіб і він передбачає обов`язкове подання ОСОБА_1 , серед інших, документів через центр надання адміністративних послуг на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку: 1) що підтверджують статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни (де зазначено про такий статус); 2) що підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану. Матеріали справи не містять доказів того, що заявник належить до категорії осіб, які б у разі встановлення факту загибелі (смерті) ОСОБА_2 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, надавали йому право на отримання відстрочки від призову на військову службу, передбаченого Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Крім того, в провадженні Корольовського районного суду міста Житомира перебувала справа № 296/2461/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Міністерство у справах ветеранів України, в якій він просив встановити факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок травми, одержаної під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України під час дії воєнного стану, що мало місце 18.01.2023. Метою встановлення факту у справі № 296/2461/25 вказував звернення з рішенням суду до міжвідомчої комісії Міністерства у справах ветеранів України для отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України. Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира у справі № 296/2461/25 від 10.06.2025, яке набрало законної сили 11.07.2025, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. В мотивувальній частині рішення суду від 10.06.2025 (п.51) суд дійшов висновку, що встановлення заявленого ОСОБА_1 факту не породжуватиме для нього юридичних наслідків, оскільки не створить правових підстав для встановлення заявнику статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, оскільки на момент смерті ОСОБА_2 , заявник не перебував з нею у шлюбі, а визнання судом факту його проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 за відсутності реєстрації шлюбу не є підставою визнання його одним із подружжя відповідно до СК України та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Отже, у рішенні суд констатував, що ОСОБА_1 не може набути статусу члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Разом з тим, встановлення судом у цій справі № 296/13291/25 факту загибелі ОСОБА_2 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану за відсутності документів, що підтверджують статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, не породжуватиме для заявника юридичних наслідків, оскільки не створить правових підстав для відстрочки заявнику від призову на військову службу, а тому висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви є правильним та обґрунтованим. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 04 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий В.А. Панкеєва Судді Н.Й. Григорусь О.М. Галацевич