Постанова 4855 № 640/20205/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20205/18 Головуючий у І інстанції - Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Кондраток А.В., представників позивача Негрута І.О., Перекопського Ю.Д., представника відповідача Полякової С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» до Головного управління ДПС в м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.09.2018 №1234261514, яким йому зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 933 197, 00 гривень та №1233261514, яким йому збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 26 638, 00 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку, що проведений на автомобілі MB AXOR 1835LS (АА815ОМ) ремонт є капітальним, внаслідок якого збільшився термін його корисного використання та сума економічних вигод від його використання. Ремонт, проведений на вказаному транспортному засобі (далі - ТЗ) після дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), був спрямований виключно на відновлення його експлуатації, не збільшив його первісну вартість та не призвів до жодного поліпшення зазначеного об`єкту, тому позивачем у спірному періоді не було допущене заниження фінансового результату до оподаткування. Стосовно завищення податкових різниць, які зменшують фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів, вказує, що відповідно до акта планової виїзної перевірки від 1 квітня 2016 року №130/26-15-14-02-0, якою було охоплено період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, контролюючим органом було підтверджено балансову вартість основних засобів підприємства в розмірі 52 653 526, 66 грн. станом на 31 грудня 2014 року. Також вказаною перевіркою підтверджено і правильність нарахування амортизаційних відрахувань, які входять до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та вказано про їх відповідність вимогам ст. 145 Податкового кодексу України, що, в свою чергу, свідчить і про відповідність підходу позивача вимогам п. 146.1 ст. 146 Податкового кодексу України в частині формування вартості об`єктів основних засобів, яка амортизується. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019, адміністративний позов задоволено. Постановою Верховного суду від 22.06.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено. При цьому, судом першої інстанції було враховано висновки Верховного суду та було досліджено ті обставини, які були залишено поза увагою під час попереднього розгляду. Суд першої інстанції виходив з того, що висновок контролюючого органу, що понесені позивачем витрати збільшать первинну вартість автомобіля є необґрунтованим, а тому позивач правомірно відніс витрати на ремонт пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля до поточних витрат. Також суд першої інстанції зазначив, що починаючи з 01.01.2015, позивач правильно керувався положеннями п.11 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, та розраховував амортизацію основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, виходячи з балансової вартості таких активів, що визначена станом на 31.12.2014 відповідно до ст.ст. 144-146, 148 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015). Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідачем не було надано необхідних документів, які б підтвердили правомірне завищення ним витрат на капітальний ремонт автомобіля. З приводу завищення позивачем податкових різниць, які зменшують фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів скаржник вказує на різність підходів до визначення балансової вартості основних засобів на 1 січня 2015 року, внаслідок чого суми бухгалтерської та податкової амортизації по перехідним об`єктам у таких платників також різні. Зазначає, що при розрахунку оподаткованого прибутку порядок нарахування амортизації відповідно до бухгалтерського обліку платники податків у 2015 році застосовують з урахуванням обмежень, перерахованих у п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на їх задоволенні, в той час, як представники позивача проти цього заперечували, просили судове рішення залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як установлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, уповноваженими працівниками ГУ ДФС у м. Києві було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 з питань валютного законодавств за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018. За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 23.08.2018 №564/26-15-14-01-04/34387514, згідно з висновками якого, позивачем порушено: - п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 14 П(С)БО7 «Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, п. 27 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 №561, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 21 310, 00 грн. за 2017 рік та встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування у 1 кварталі 2018 року в сумі 4 933 197, 00 гривень; - п.п. 192.1. п. 192.1 ст. 195, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 20 254, 00 гривень, у тому числі за листопад 2015 року в сумі 5 787, 00 гривень, за жовтень 2016 року в сумі 1 292, 00 гривень, за грудень 2017 року в сумі 12 175, 00 гривень. Не погодившись з висновками, викладеними у акті, позивачем подано 31.08.2018 заперечення №32. 11.09.2018 листом ГУ ДФС у м. Києві від року №61794/10/26-15-14-01-04 висновки акту перевірки залишено без змін, подане позивачем заперечення - без задоволення. На підставі висновків, викладених у акті перевірки, контролюючим органом 14.09.2018 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: 1) №1234261514 (Форма «П»), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 933 197, 00 грн.; 2) №1233261514 (Форма «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 26 638, 00 грн., з яких 21 310, 00 грн. - за податковими зобов`язаннями та 5 328, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. 01.10.2018 позивачем оскаржено вказані вище податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. 21.11.2018 Державною фіскальною службою України прийнято рішення №37736/6/99-99-11-01-01-25, відповідно до якого оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Підпунктом 14.1.3 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набув чинності з 01.01.2015 року, зокрема розділ III «Податок на прибуток підприємств» викладено у новій редакції Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України. Статтею 138 ПК України визначаються різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів. Так, відповідно до абз. 1 п.п. 138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті. Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу (п. 138.3 ст. 138 ПК України). Спеціальною нормою, якою було визначено підстави для віднесення суми витрат пов`язаних з ремонтом виробничих основних засобів до 01 січня 2015 року, слугував п. 146.12 ст.146 ПК України, відповідно до якого сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат. Відповідно до п. 146.11 ст. 146 ПК України, первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об`єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення. Аналогічного змісту норми відображено у пункту 14 П(С)БО

7. Разом з тим, пунктом 144.1 ПК України передбачено, зокрема, що амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року. Листом від 10.11.2011 №2532/5/15-1316 Державною податковою інспекцією України зазначено, що відповідно до законодавства сума витрат, пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені, а витрати, що перевищують 10 відсотків, відносяться на конкретний об`єкт основних засобів, щодо якого здійснювався ремонт та поліпшення. Витрати, пов`язані з ремонтом основних засобів, які платник податку відповідно до вимог пункту 146.12 ПК України, вирішив врахувати у складі витрат, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, мають бути віднесено до певної категорії витрат, які визначено статтею 138 ПК України. Для відображення у податковому обліку операцій з основними засобами починаючи з 01 січня 2015 року товариство керувалось положеннями пункту 11 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємства» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а саме: при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 статті 138 ПК України балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 01 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до статей 144-146, 148 ПК України у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, підтриманою постановою Верховного суду у цій справі від 22.06.2020, що позивачем не було завищено податкових різниць, які зменшують фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів або матеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 на загальну суму 4 223 484, 00 грн., у тому числі у 2015 році на суму 858 800, 00 грн., у І кварталі 2016 року в сумі 488 600, 00 грн., у півріччі 2016 року у сумі 826 496, 00 грн., у 2016 року у сумі 1 618 879, 00 грн., у І кварталі 2017 року у сумі 373 736, 00 грн., у півріччі 2017 року у сумі 859 126, 00 грн., за 9 місяців 2017 року у сумі 1 098 536, 00 грн., у 2017 році у сумі 1 457 710, 00 грн., у І кварталі 2018 року у сумі 288 015, 00 грн. Щодо заниження позивачем показників рядка 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до НП(С)БО або МСФЗ» на суму 828 100, 00 грн. за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року суд зазначає наступне. Відповідно до п.п. 15.4 п. 15 П(с)БО 16 «Витрати», до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення. За визначенням, наведеним у пункті 4 П(с)БО 7 Основні засоби капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - витрати на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість), виготовлення, придбання об`єктів матеріальних необоротних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством. Пункти 14, 15 П(с)БО 7 Основні засоби визначають, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується, у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів. Витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат. Пунктом 29 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 № 561 (далі - Методичні рекомендації №561), визначено, що рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об`єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об`єкту основних засобів і списанням заміненого об`єкту. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування. Витрати на капітальний ремонт об`єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов`язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому (пункт 30 Методичних рекомендацій №561). Згідно з пунктом 31 Методичних рекомендацій №561 вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об`єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов`язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об`єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об`єктом. Прикладами такого поліпшення є, зокрема: а) модифікація, модернізація об`єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг). Так, витрати, які здійснюються для підтримки об`єкта в робочому стані й отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання включаються до складу витрат поточного періоду на підставі акта виконаних робіт. В той же час, у разі якщо за наслідками понесених витрат на ремонтні роботи відбулось поліпшення основного засобу, внаслідок чого, зокрема, зростає очікуваний термін корисного використання такого об`єкта, такі витрати слід відносити до капітальних інвестицій. Аналогічними є наслідки і у разі, якщо відбувається заміна окремого важливого компонента (частини) основного засобу, термін корисного використання якого відрізняється від терміну корисного використання такого основного засобу. Судом першої інстанції встановлено, що 10.09.2016 належний позивачу автомобіль Mercedes-Benz AXOR 1835LS (номер кузова/VTN код - НОМЕР_1 ; державний номер на момент ДТП - АА58150М; державний номер після ремонту НОМЕР_2 ; надалі - «Автомобіль») потрапив у ДТП, внаслідок чого, автомобілю були завдані ушкодження, які унеможливили подальшу його експлуатацію (отримання первісно очікуваних вигод від використання об`єкту). Автомобіль був введений в експлуатацію 02.09.2011 року з первісною вартістю 655560,59 грн. та зі строком корисного використання 84 місяці. Враховуючі капіталізацію здійсненних ремонтів автомобіля протягом 2011-2014 років, балансова вартість автомобіля станом на момент ДТП, складала 664 780, 37 грн., накопичений знос у податковому обліку складав 465 202, 77 грн., а залишкова вартість у податковому обліку складала 199 577, 60 грн. На момент ДТП автомобіль використовувався позивачем протягом 5 років (60 місяців), а залишковий строк корисного використання складав 24 місяці, що підтверджується наданою інформацією «Відображення у податковому обліку ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» автомобіля MB AXOR 1835LS інв77-к/ 5815 / НОМЕР_2 з 01.09.2016 по 31.03.2018 року». Відповідно до пункту 23 П(с)БО 7 «Основні засоби» нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Пункт 29 П(с)БО 7 «Основні засоби» передбачає, що нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об`єкта основних засобів. За наслідками ДТП автомобіль був визнаний речовим доказом на період слідчих дій та був вилучений Національною поліцією України. Відтак, враховуючі вибуття автомобіля, позивач тимчасово припинив нарахування амортизації з жовтня 2016 року, про що було видано наказ підприємства «Про виведення з експлуатації автомобіля АА58150М, яке постраждало у ДТП» №12/09- 2016 від 12.09.2016 та складено акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №12/09-2016 від 12.09.2016. Нарахування амортизації було відновлено 30.11.2016, у зв`язку з закриттям кримінального провадження та поверненням автомобіля позивачу. За наслідками зазначеного ДТП позивач звернувся до ПРAT «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», з якою був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО) 06/02-40 №076693 від 22.08.2016. ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було замовлено оцінку автомобіля з метою визначення вартості відновлювального ремонту. 18.11.2016 ФОП ОСОБА_1 був складений звіт про оцінку автомобіля Mercedes-Benz AXOR 1835LS реєстраційний номер НОМЕР_3 , відповідно до п.3.2. якого, автомобіль мав пошкодження, для усунення яких потрібний відновлювальний ремонт обсягом, що наведений в калькуляції. 09.12.2016 на підставі зазначеного звіту, ПРАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» були складені страхові акти №160000080482, №160000080482-1, №160000080482-2, №160000080482-3, №160000080482-4, №160000080482-5 та №160000080482-6, всього на суму 803 163, 69 грн., на підставі яких 13.12.2016, 14.12.2016, 15.12.2016, 16.12.2016, 19.12.2016, 20.12.2016 та 21.12.2016 відповідно, були здійснені відповідні страхові виплати позивачу (підтверджується витягом з банківських виписок за грудень 2016 року). 04.01.2017 позивач, у зв`язку з поверненням автомобіля та виплатою страхового відшкодування видав наказ «Про відновлення автомобіля АА58150М після ДТП» №04/01- 2017 та направив автомобіль на ремонт для відновлення його роботоздатності та доотримання первісно очікуваних вигод від використання об`єкта (здійснення перевезень вантажів). З метою проведення відновлювального ремонту автомобіля позивачем були придбані запасні частини, що були у користуванні, на загальну суму 439 827, 33 грн. При цьому, в результаті відновлювального ремонту автомобіля, на нього було встановлене інше шасі MERSEDES-BENZ AXOR НОМЕР_4 , що також було у користуванні з 2011 року, що підтверджуєтеся листом Територіального сервісного центру №5641 від 06.08.2020 №31/17/5641/556 та доданими до нього документами - Інвойс №2017-020 від 28.02.2017. Крім того, позивачем були придбані послуги зі здійснення відновлювального ремонту та інші запасні частини на загальну суму 262 480,67 грн. Отже, ремонт автомобіля був здійснений на загальну суму 702 308,00 грн., що підтверджується відповідними документами. Таким чином, проаналізувавши все викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що комплекс проведених робіт з ремонту автомобіля, був призначений для забезпечення відновлення роботоздатності автомобіля та не мав на меті й не продовжив строк експлуатації (корисного використання) автомобіля, тому витрати на ремонт автомобіля не мали бути капіталізовані, а включаються до складу витрат звітного періоду. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 234, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Постанова в повному обсязі складена року 29.07.2021. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г. Степанюк