Постанова 4855 № 640/32347/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/32347/20 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не здійснення за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 перерахунку та виплати йому пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та фактично виплаченої пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 перерахунок та виплату йому пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та виплаченої пенсії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2021 адміністративний позов задоволено. 11 квітня 2021 року Адвокат ОСОБА_1 - Швачка Сергій Васильвич звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою від про ухвалення додаткового рішення, яким просило вирішити питання щодо повернення витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 про повернення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково: - стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.). Не погоджуючись із ухваленим додатковим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просять скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити заяву про винесення додаткового рішення в повному обсязі. На думку апелянта суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Поряд з цим, скаржник вважає що зазначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не є завищеним, оскільки фактично надані юридичні послуги потребують значних затрат по часу. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають залишенню без задоволення виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Як убачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. А наліз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Колегія суддів звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16. Як убачається з матеріалів справи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та обґрунтування їхнього розміру позивачем надано договір №05/11-20 про надання правової допомоги від 05.11.2020, рахунок на оплату №7 від 05.11.2020 на суму 12000 грн., дублікат квитанції від 10.11.2020 №0.0.1899178090.1 з призначенням платежу: «аванс за послуги з правової допомоги - підготовку позову про зобов`язання перерахувати пенсію» на суму 12000 грн., акт надання послуг №11 від 19.02.2021. Так, згідно акта надання послуг №11 від 19.02.2021 , позивачу адвокатським об`єднанням були надані наступні правові послуги: - підготовка позовної заяви, витрачений час 6 годин, вартість послуги - 10588,20 грн; - підготовка відповіді на відзив ГУ ПФУ в м. Києві на позов, витрачений час 0,800 годин, вартість послуги 1411,80 грн. Колегія суддів зазначає, що такі документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та у своїй сукупності підтверджуються їхній розмір. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення. Поряд з цим, як убачається з частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Як убачається з матеріалів справи, згідно на надими позивачем документами на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, розмір таких витрат оцінено у 12000 грн. Вирішуючи питання про розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції зазначив, що розмір заявлених позивачем, згідно детальним описом робіт зазначеним в акті, до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи, фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (виконаних послуг). Стосовно посилань апелянта на те, що в матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне. З резолютивної частини позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути із Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат у справі на правничу допомогу, тобто у відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, були відсутні підстави для подачі такого клопотання. 11.04.2021 року позивачем подано заяву про винесення додаткового рішення, яке не направлено до відповідача позивачем, а також судом першої інстанції не повідомлено про наявність такого. З вказаного вище вбачається, що відповідач фактично не був обізнаний про таке клопотання та не міг подати клопотання про зменшення розміру витарт на правничу допомогу. Також, колегія суддів, вважає за необхідне вказати на наявності значної судової практики з приводу подібних правовідносин, оскільки ця категорія справ є непоодинокою. Ураховуючи те, що справа, що розглядалася, незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та того, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є завищеною у порівнянні з вимогами, які заявлені у позовній заяві, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зменшення зазначеної суми до 2 000,00 грн. Таким чином, суд першої інстанції, керуючись положеннями частини шостої статті 134 КАС України надав оцінку розміру витрат на правничу допомогу на предмет відповідності його вимогам частини п`ятої вказаної статті та відповідно зменшив їхній розмір. Отже, посилання позивача на те, що судом першої інстанції не надано оцінки обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу заявлених позивачем є безпідставними. Враховуючи положення статей 132, 134, 139 КАС України, колегія суддів констатує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при ухваленні додаткового судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального закону. З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко