Постанова 4855 № 320/2014/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2014/19 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Парінова А.Б., суддів: Беспалова О.О., Ключковича В.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду у Київській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% від сум грошового забезпечення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 в розмірі 83% від сум грошового забезпечення згідно з статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду у Київській області щодо виплати ОСОБА_1 у 2018 році лише 50%, у 2019 році лише 75% суми підвищення пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплачувати 100% суми підвищення пенсії ОСОБА_1 , перерахованої згідно зі статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" починаючи з 01.01.2018 з врахуванням проведених раніше виплат, здійснивши виплату невідкладно та однією сумою; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено та стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України Київської області судовий збір у сумі 1536.80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. Водночас, судом було відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу. Не погодившись з прийнятим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції у вказаній частині та ухвалити нове, яким стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Київської області судові витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що заявлені ним витрати на професійну правничу допомогу є реальними, підтверджені документально, відповідають умовам договору та є співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг і виконаних робіт та значенням справи для позивача. Проте, на переконання апелянта, суд першої інстанції вказаних обставин не встановив та дійшов помилкових висновків про необґрунтованість відповідної вимоги. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Натомість, позивачем 11 січня 2020 року було подано до суду письмові пояснення до апеляційної скарги. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Київський окружний адміністративний суд за результатом розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 встановив, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку та дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Водночас, з огляду на те, що позивачем під час розгляду справи не було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та не було заявлено про неможливість подання таких доказів під час розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача понесених витрати на правничу допомогу задоволенню не підлягає у зв`язку з її необґрунтованістю. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України). Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У свою чергу, розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. При цьому, достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17, та від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та інших). Разом з цим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі 160/2211/19. Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи надано наступні докумети: - копію договору про надання правової допомоги від 20 березня 2019 року укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Івана Хомича» відповідно до змісту якого останній приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. У пункті 2.1.1. сторони визначили предмет юридичних послуг за цим договором, а у п. 4.1. узгодилили, що за надання правничої допомоги за цим договором Клієнт сплачує на розрахунковий рахунок Адвокатському Бюро суму в розмірі 25000,00 грн. - копію акта прийому-передачі надання правничої допомоги № 1/19 до Договору про надання правничої допомоги від 20 березня 2019 року. У п. 2 вказаного Акту сторони дійшли згоди, що вартість наданої правової допомоги Виконавця становить: консультації з правових питань - 4000,00 грн., правова оцінка та аналіз судової практики - 5000,00 грн., збирання (отримання) доказів - 6000,00 грн., написання позовної заяви - 8000,00 грн, підготовка позовної заяви та копій до неї - 2000,00 грн. Усього до сплати - 25000,00 грн., - розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, з якого вбачається, що розмір витрат Клієнта за 15 год. роботи пов`язаної з наданням наступних послуг: консультації з правових питань - 4000,00 грн. - 6 год., правова оцінка та аналіз судової практики - 5000,00 грн. - 6 год., збирання (отримання) доказів - 6000,00 грн. - 3 год., написання позовної заяви - 8000,00 грн. - 4 год., підготовка позовної заяви та копій до неї - 2000,00 грн. - 1 год., складає - 25000,00 грн., - копію квитанції банку № 0.0.1304063826.1від 21.03.2019 про оплату послуг у розмірі 25000,00 грн. з призначенням платежу правова допомога за договором про надання правової допомоги від 20.03.2019 згідно з рахунком 26/19 від 20.03.2019. З огляду на зазначене, судом встановлено, що позивачем надано достатні, належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом даної справи. Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачем під час розгляду справи не було надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та не було заявлено про неможливість подання таких доказів під час розгляду справи, а тому відповідні вимоги є необґрунтованими у повному обсязі. При цьому, суд звертає увагу на те, що чинне законодавство покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, матеріали справи не містять такого клопотання пенсійного органу та жодних інших пояснень відповідача з цього приводу. Відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідачем також не надіслано. За наведених обставин у їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу пов`язана у розглядом даної справи у розмірі 25000,00 є обґрунтованим, а відповідна вимога про стягнення вказаної суми коштів - задоволенню. При цьому, колегія суддів зазначає, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції в оскаржуваній позивачем частині не відповідають обставинам справи та повністю спростовуються наявними у справі доказами та доводами апелянта. Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної частини рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу пов`язану з розглядом даної справи у розмірі 25000,00 грн. Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Головного управління Пенсійного фонду у Київській області понесених витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат на правову допомогу задовольнити. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду у Київській області (вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович